Рішення № 81725801, 13.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. справа № 300/803/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не зарахування до стажу його роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 23.08.1986 до 25.06.1991, що складає 2 роки 5 місяців 1 день та календарний період проходження строкової військової служби з 14.11.1974 до 04.11.1976, що складає 1 рік 11 місяців 21 день та зобов"язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 23.08.1986 до 25.06.1991, що складає 2 роки 5 місяців 1 день та календарний період проходження строкової військової служби з 14.11.1974 до 04.11.1976, що складає 1 рік 11 місяців 21 день та з 21.09.2016 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням перерахованого стажу роботи в розмірі 90 % заробітної плати судді та виплатити не донараховані кошти.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби. Просить задовольнити позов.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

22.04.2019 відповідач подав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що підстав для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці немає. Просить відмовити у задоволенні позову.

02.05.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив та заяву про виправлення описки в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 про відкриття провадження.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 виправлено допущені описки в ухвалі про відкриття провадження від 15.04.2019.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах визначених частиною 1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши справу в порядку визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, відзив на позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 29.06.1993 до 20.09.2016 працював суддею Яремчанського міського суду Івано-Франківської області. Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515 - YIII позивача звільнено з посади судді в зв"язку з поданням заяви про відставку. 20.09.2016 наказом голови Яремчанського міського суду позивача відраховано зі штату суду на підставі вказаної постанови Верховної Ради України.

З 21.09.2016 відповідач призначив позивачу виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 % грошового утримання судді. При визначенні відсотку заробітку для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи враховано 23 роки 2 місяці 23 дні роботи тільки на посаді судді в період з 29.06.1993 до 20.09.2016.

Позивач дізнавшись, що йому неправильно нараховують та виплачують щомісячне довічне грошове утримання, оскільки до стажу роботи судді не зараховано календарний строк служби в армії та половина навчання денної форми на юридичному факультеті університету, звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку.

28.02.2019 відповідач листом № 46/Г-15 відмовив позивачу у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім.І.Франка та календарний строк служби в армії, посилаючись на те, що у відповідності до ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 та від 02.06.2016 № 1402-YIII зарахування іншої діяльності до стажу на посаді судді не передбачено.

Вважаючи дії відповідача з цього приводу неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до п. 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України №1402-VII), який набрав чинності 30.09.2016, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На час призначення позивача суддею у 1993 році та призначення його безстроково у 2001 році діяв Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. № 2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ) .

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Згідно абз.2 ч.4 ст.43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року №1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).

Відповідно до пункту 1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до п.11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ (далі - Закон №2453-VІ ) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Крім того, на час набрання чинності Законом № 2453-VІ діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Відповідно до пп.3-1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, у відповідності до Указів Президента України №584/95 від 10.07.1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та №1061/2002 від 25.11.2002 "Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584", до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

Таким чином, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової служби та роботи на посадах прокурорів, а також половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Судом встановлено, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 23 роки 2 місяці 23 дні.

Крім того, позивач з 14.11.1974 по 04.11.1976 проходив строкову військову службу (1 рік 11 місяці 21 дні), що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 .

У період з 23.08.1986 по 25.06.1991 позивач навчався за денною формою навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені І.Франка, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 та дипломом НОМЕР_3 .

При цьому, половина строку навчання позивача на денній формі в юридичному закладі становить 2 роки 5 місяців 1 день.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що не зарахування до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження військової служби та половини строку навчання за денною формою, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є протиправними.

Аналогічна правова позиція щодо обрахування стажу роботи судді у відставці висловлена Верховним Судом у справі цієї категорії, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 9901/548/18.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді слід зарахувати календарний період проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяці 21 день та половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету імені І.Франка 2 роки 5 місяців 1 день, який в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру, починаючи з 21.09.2016.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій та спірної відмови.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Надвірянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 40386749, м-н. Шевченка 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405) щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на посаді судді половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 23.08.1986 до 25.06.1991, що складає 2 роки 5 місяців 1 день та календарний період проходження строкової військової служби з 14.11.1974 до 04.11.1976, що складає 1 рік 11 місяців 21 день.

Зобов"язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 40386749, м-н. Шевченка 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 23.08.1986 до 25.06.1991, що складає 2 роки 5 місяців 1 день та календарний період проходження строкової військової служби з 14.11.1974 до 04.11.1976, що складає 1 рік 11 місяців 21 день та з 21.09.2016 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з урахуванням перерахованого стажу роботи в розмірі 90 % заробітної плати судді та виплатити не донараховані кошти.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.