Рішення № 81725571, 14.05.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. Житомир справа № 240/2986/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій він просить:

- визнати протиправною бездіяльність Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1497) щодо непроведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2016 по 13.01.2017;

- зобов'язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1497) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 25.07.2016 по 13.01.2017;

- визнати протиправною бездіяльність Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1497) щодо непроведення 13.01.2018 остаточного розрахунку при звільненні із військової служби;

- зобов'язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1497) нарахувати та виплатити йому середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період з 14.01.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2016 по 13.01.2017.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 відкрито спрощене провадження у справі.

Відділом документального забезпечення суду 28.03.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому відповідач просить замінити його на належного відповідача – Луцький прикордонний загін.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 дану адміністративну справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, на 18.04.2019.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він просить відмовити у задоволенні клопотання представника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про заміну відповідача та передачу справи за територіальною підсудністю. Зазначає, що позивач саме із Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України перебував у публічно-правових правовідносинах.

Судове засідання, призначене на 18.04.2019, було відкладено на 02.05.2019 у зв'язку з неявкою позивача та його представника.

На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового розгляду справи за відсутності позивача та його представника. Від представника відповідача також надійшло клопотання про проведення судового розгляду у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.11.2016 №268-ос капітан ОСОБА_1, офіцер (оперуповноважений з оперативно-технічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності) оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Дубровиця) був звільнений з військової служби в запас за пунктом "и" частини 6 із застосуванням ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до наказу т.в.о начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11.01.2017 №6-ос позивач був знятий зі всіх видів забезпечення та виключений зі списків особового складу з 13.01.2017 (а.с. 16).

Після звільнення, а саме у листопаді 2018 року, представник позивача з адвокатським запитом звернувся до командира Луцького прикордонного загону з вимогою надати інформацію, чи нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період 01.07.2015 по 11.01.2018 (а.с.17).

Луцьким прикордонним загоном від 04.12.2018 №11/13823 повідомлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 9971 з 27.07.2010 по 20.06.2014 з подальшим виключенням для проходження військової служби до військової частини 1495 м. Житомир. ОСОБА_1 25.07.2016 прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини 9937 м. Маріуполь та перебував на грошовому забезпеченні у в/ч 9971 по 13.01.2017. Також зазначено, що в кошторисних призначеннях Державної прикордонної служби України на 2016, 2017 роки видатки на виплату індексації не передбачені, тому за період з 25.07.2016 по 13.01.2017 нарахування та виплата індексації ОСОБА_1 не здійснювалась (а.с.18).

Надаючи відповідь адвокату позивача, Луцький прикордонний загін у листі від 04.12.2018 №11/13823 також запропонував надати їм інформацію (довідки-розрахунки) про нарахування та виплату індексації з зазначенням базових місяців з попередніх місць проходження військової служби до фінансово-економічного відділу Луцького прикордонного закону для обчислення розміру індексації за період перебування на грошовому забезпеченні у військовій частині 9971 (а.с. 18).

Вважаючи протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а саме Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1497), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку, що позивачем пред'явлено позов не до тієї особи, яка є стороною спірного матеріально-правового відношення.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.07.2016 №144-ОС (а.с.29) ОСОБА_1 було зараховано до списку особового складу частини та призначено на посаду офіцера (оперуповноваженого з оперативно-технічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності) оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п.Дубровиця). Цим же наказом визначено, що на всі види забезпечення капітана ОСОБА_1 поставити у 6 прикордонному Волинському загоні (І категорії).

Таким чином, грошове забезпечення та усі інші виплати позивач отримував саме у Луцькому прикордонному загоні, а не в Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України, в якому лише перебував у штаті.

При цьому, представник позивача, звертаючись з запитом від 29.11.2018 №458 до Луцького прикордонного загону, констатує факт перебування ОСОБА_1 на грошовому забезпеченні саме у Луцькому прикордонному загоні, тобто позивачу відомі обставини стосовно особи, якою здійснювалося його грошове забезпечення.

Крім цього, наявною в матеріалах справи довідкою Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України підтверджено, що капітан ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення в Луцькому прикордонному загоні за період з 27.07.2010 по 22.06.2014 та з 25.07.2016 по 13.01.2017 (а.с. 57).

З наданої відповідачем реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) вбачається, що Військова частина 9971 є самостійним розпорядником бюджетних коштів, що обумовлює її статус як належного суб'єкта, який має нести відповідальність за належне грошове забезпечення військовослужбовців, які перебувають у цій частині на такому забезпеченні.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до третього абзацу пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт того, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу, а також усі інші виплати, пов'язані з несвоєчасним розрахунком з позивачем, має здійснюватись Луцьким прикордонним загоном, а не Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, а тому саме до Луцького прикордонного загону і має бути звернена вимога про проведення належного розрахунку.

У зв'язку із таким висновком слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина друга статті 9 Кодексу).

Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулися не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №803/1252/17 (адміністративне провадження №К/9901/50685/18).

Одночасно слід зазначити, що забезпечення розгляду даної справи шляхом заміни відповідача не могло мати місця, оскільки позивач заперечував проти цієї процесуальної дії і це тягло за собою зміну підсудності адміністративної справи, а залучати Луцький прикордонний загін в якості співвідповідача суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 48 КАС України, не вважав за доцільне, зважаючи на обізнаність позивача про підстави для участі Луцького прикордонного загону у розгляді даної справи.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем пред'явлено позов не до тієї особи, яка має нести відповідальність за ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення та середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, а тому у задоволенні адміністративного позову до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України відмовляє.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів понесення судових витрат, вони не підлягають компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Промислова, 5, м. Житомир, 10025, ЄДРПОУ 23311352) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.05.2019.

Суддя Н.М. Майстренко