Рішення № 81725527, 08.05.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Житомир справа № 806/2819/18

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату про визнання незаконними дій про повернення документів на доопрацювання; визнання права на отримання разової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України та Житомирського обласного військового комісаріату, у якому просив:

- визнати незаконними дії Житомирського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України стосовно повернення документів на доопрацювання;

- скасувати п. 46 протоколу засідання комісії МО з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03 червня 2016 року № 38;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти його документи стосовно призначення разової грошової допомоги до розгляду та прийняти рішення про призначення допомоги у відповідності до ст.16, 16-2, 16-3, 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В обґрунтування заявлених позовних вимог указував, що 22.01.1982 поступив на понадстрокову військову службу у лави збройних сил колишнього СРСР і закінчив службу в лавах збройних сил України 29.10.1999. У період з 16.06.1995 по 15.11.1995 брав участь у бойових діях у складі військової частини А2222 (60-й окремий спеціальний батальйон), яка увійшла до складу багатонаціональних сил ООН по підтримці миру у колишній Югославії. Під час виконання обов'язків військової служби отримав мінно - вибухову травму та контузію головного мозку. Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 16.01.2018 наявне у нього поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН. Із 09.03.2016 йому встановлено первинно 3 групу інвалідності, а із 16.01.2018 - 2 групу інвалідності довічно. Допомоги при встановленні третьої групи інвалідності він не отримав, а тому звернувся до Міністерства оборони України через Бердичівський військовий комісаріат про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності. Згідно із витягом із протоколу № 38 від 03.06.2016 його документи повернуті на доопрацювання. У січні 2018 року Житомирським ОВК його документи були повторно спрямовані до МО України. 02.04.2018 Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом № 248/3/919 пакет його документів повернуто до Житомирського обласного військового комісаріату із зазначенням на те, що відсутні документи про обставини його поранення у 1995 році. Позивач вважає, що обставини отримання ним мінно - вибухової травми вже встановлені військово - лікарською комісією та висновками спеціаліста у галузі судово - медичної експертизи № 121/ж від 20.01.2016, тому дії МО України та Житомирського ОВК щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги у вигляді повернення поданих ним документів є незаконними та такими, що суперечать Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.

10.10.2018 в судовому засіданні постановлено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Міністерства оборони України щодо визнати незаконними дії стосовно повернення документів на доопрацювання, відповідно до п. 46 протоколу № 38 від 03.06.2016, скасування п. 46 протоколу від 03.06.2016 та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

В судове засідання позивач і його представник не прибули, надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі та участі позивача.

Представник відповідача - Житомирського обласного військового комісаріату з'явився в судове засідання, позовні вимоги до Житомирського обласного військового комісаріату не визнав.

Представник відповідача - Міністерства оборони України до суду не прибув.

У ході розгляду справи Житомирським обласним військовим комісаріатом подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням позовні вимоги залишити без задоволення. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач указує, що позивачем не надано відповідних документів, які б свідчили, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не пов'язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Відповідач наголошує, що подання такого документу є обов'язковою умовою, тому рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про повернення документів на доопрацювання є правомірними.

Міністерством оборони України направлено відзив на позов, у якому вказано на безпідставність позовних вимог. Щодо повторного звернення позивача у 2018 році відповідач указав, що всупереч вимогам Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975, позивачем не надано, а військоматом не направлено Міністерству оборони України документів, що засвідчують причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. У зв'язку з цим, на думку представника відповідача, Міністерство оборони України правомірно направило документи позивача на доопрацювання для забезпечення можливості після надходження повного переліку документів прийняти відповідне рішення, позаяк Комісія не мала можливості приймати рішення про призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності або відмови у такій виплаті.

Позивачем на відзиви відповідачів подані відповіді, у яких зазначено, що доводи відповідачів не стосуються підстав і предмету позову та є надуманими.

Міністерством оборони України в доповнення до відзиву надано письмові пояснення, з посиланням на судовому практику.

Заслухавши пояснення представника відповідача, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як видно із матеріалів справи, у період з 16 червня 1995 року по 15 листопада 1995 року позивач брав участь у бойових діях у складі військової частини А2222 (60-й окремий спеціальний батальйон), яка увійшла до складу багатонаціональних сил ООН по підтримці миру у колишній Югославії.

Під час виконання обов'язків військової служби отримав мінно - вибухову травму та контузію головного мозку, які, згідно із довідкою до акта огляду МСЕК АВ № 0447283 від 15.03.2016, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. З 09.03.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності довічно.

22 листопада 2016 року ОСОБА_1 пройшов повторний огляд в медико-соціальній експертній комісії. Відповідно до довідки акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 901187 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 31.10.2016 - поранення, (контузія), так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

У 2016 році позивачем подано до Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату заяву з додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Вказані документи направлені були направлені на розгляд Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Із витягу з Протоколу засідання комісії МО з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03 червня 2016 року № 38 (пункт 46) слідує, що розглянувши подані документи, Комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Витяг з Протоколу засідання комісії МО з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03 червня 2016 року № 38 отримано ОСОБА_1 27.07.2016.

У 2018 році за наполяганням позивача, листом Житомирського обласного військового комісаріату від 26.01.2018 № СЗ435 заяву про виплату одноразової грошової допомоги та приєднані до неї документи ОСОБА_1 повторно направлено на ім'я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України із висновком щодо можливості виплати одноразовової грошової допомоги. При цьому Командування вказало, що ОСОБА_1 не має права на отримання вказаної грошової допомоги.

Після надходження документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, Департамент фінансів Міністерства оборони України направив лист від 02.04.2018 № 248/3/6/919 до Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оброни України та Житомирського обласного військового комісаріату, у якому просив, для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з мінно - вибуховою травмою, надіслати до Житомирського обласного комісаріату документи про обставини поранення ОСОБА_1 в 1995 році. Для прийняття обґрунтованого рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги просило витребувати необхідні документи, а також проінформувати заявника про причини затримки їх розгляду.

Одночасно вказаним листом заяву позивача із всіма матеріалами повернуто до Житомирського обласного військового комісаріату.

Лист від 02.04.2018 позивач розцінив як відмову у призначенні та виплаті допомоги, тому звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату про визнання незаконними дій про повернення документів на доопрацювання; визнання права на отримання разової грошової допомоги.

Як було вказано вище, ухвалою суду від 10.10.2018 вказану позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Міністерства оборони України про визнання незаконними дій про повернення документів на доопрацювання, визнання права на отримання разової грошової допомоги, за результатами звернення позивача у 2016 році залишено без розгляду.

Предметом розгляду в даній справі по суті є дії відповідачів щодо повернення документів на доопрацювання, за результатами повторного звернення позивача у 2018 року.

У відповідності до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням наведеного, суд керується наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно із пп. «б» частини першої статті 16-2 наведеного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

У частині 3 цієї статті вказаного Закону, встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

Згідно із ч. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16-3 вказаного Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про признання та виплату одноразової допомоги, далі - Порядок № 975).

Згідно із п. 11 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

У пункті 13 згаданого Порядку закріплено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно із п. 15 Порядку № 975, рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

З метою виконання пункту 13 Порядку N 975 та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року N 290, в апараті Міністерства оборони України утворено Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), основні функції, завдання, повноваження якої, а також порядок організації її роботи визначає Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затверджене наказом Міністерства оборони України від 26 жовтня 2016 року N 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 р. за N 1497/29627 (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою, надалі - Положення).

Відповідно до п. 1 розд. ІІ Положення, основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року N 290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках".

Пунктом 2 розділу ІІ Положення визначено, що з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана, зокрема:

- приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов'язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України;

- приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів;

- приймати рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі).

За змістом п.п. 2, 10, 11 розд. ІІІ Положення формою роботи Комісії є засідання. Результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні. Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.

Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку (п. 12 розд. ІІІ Положення).

Разом з цим, слід указати, що процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.

Так, на час звернення позивача порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", був врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530).

Відповідно до абз. 7 п. 4.7 Наказу № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Згідно із п. 4.8 Наказу №530, висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Пунктом 4.10 Наказу № 530 визначено, що Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України. Розпорядники коштів другого ступеня доводять ці рішення до командирів військових частин і здійснюють переказ коштів на реєстраційні рахунки військових частин, які через них фінансуються.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що законодавцем чітко врегульовано порядок звернення особи за отриманням допомоги, порядок формування її документів та передача їх уповноваженому суб'єкту для вивчення й прийняття рішення. При цьому прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, засідання якої оформлюється протоколом. У свою чергу на обласні військові комісаріати покладено обов'язок з оформлення документів на одержання одноразової грошової допомоги та подання вказаних документів у Департамент фінансів Міністерства оборони України у 15-ти денний строк з дня реєстрації документів для прийняття вказаного рішення. На Департамент фінансів Міністерства оборони України покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (Міністерства оборони) розпорядниками нижчої ланки.

Матеріалами справи підтверджено, що Житомирським обласним військовим комісаріатом, після отримання від Бердичівського ОМВК, заяви та документів ОСОБА_1 підготовлено висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та направлено його з усіма документами до Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 26.01.2018 за вих. № СЗ435.

Таким чином, дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо складання висновку та направлення заяви та документів позивача до Міністерства оборони України відповідають вищевикладеним вимогам законодавства.

Водночас суд ураховує, що матеріали справи доказів розгляду заяви та документів позивача, направлених листом від 26.01.2018, Міністерством оборони України з дотриманням процедури, визначеної Порядком № 975, Положенням та Наказом № 530, не містять.

Так, указаним відповідачем не надано до суду жодного рішення Комісії, прийнятого рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), відповідно до повноважень наданих Положенням з метою виконання п. 13 Порядку № 975.

У листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 02.04.2018 про прийняття Комісією рішення про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу не йдеться. Натомість підтверджено факт не подання заяви та документів позивача на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що Міністерством оборони України, встановленого законодавством порядку вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 3 групи інвалідності, що пов'язана з проходженням і виконанням обов'язків військової служби від 06.04.2016 і приєднаних до неї документів, які повторно направлені листом Житомирського обласного військового комісаріату від 26.01.2018 за вих. № СЗ435, дотримано не було, чим порушено право позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів.

Також суд зауважує, що лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 02.04.2018 за підписом начальника управління організаційного та соціальних виплат ОСОБА_3 не є рішенням Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постанові від 30 січня 2018 року (справа № 806/986/16) та постанові від 25.04.2018 (справа № 826/7117/16).

Беручи до уваги викладене, суд дійшов переконання, що у зв'язку з неприйняттям Міністерством оборони України після надходження документів позивача відповідного рішення, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а тому суд, з метою захисту прав позивача, зобов'язує Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 3 групи інвалідності, що пов'язана з проходженням і виконанням обов'язків військової служби від 06.04.2016 і приєднаних до неї документів, які були направлені листом Житомирського обласного військового комісаріату від 26.01.2018 за вих. № СЗ435, та прийняти відповідне рішення.

Доводи відповідачів, викладені у відзивах, про те, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки відсутні правові підстави для виплати позивачу допомоги, суд оцінює критично, позаяк дослідження та перевірка таких аргументів може бути здійснена в разі відмови уповноваженого органу в призначенні грошової допомоги позивачу. В межах даного спору жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача, направленої повторно у 2018 року, прийнято не було, його заява та пакет документів повернуті на доопрацювання.

Стосовно позовних вимог до Житомирського обласного військового комісаріату, то слід указати наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє на момент розгляду та вирішення справи, далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 8 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Із аналізу наведених норм та висновку Конституційного Суду України випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, за наявності яких необхідно було б з метою захисту прав позивача визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату стосовно повернення документів на доопрацювання.

Отож, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критерію захисту порушеного права в порядку позовного провадження, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог до Житомирського обласного військового комісаріату відсутні.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Зважаючи на висновок суду, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України та звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ,03168, код ЄДРПОУ- 00034022), Житомирського обласного військового комісаріату (10001, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 4, код ЄДРПОУ - 07873079) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 06.04.2016 і приєднаних до неї документів, які були направлені листом Житомирського обласного військового комісаріату від 26.01.2018 за вих. № СЗ435.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 3 групи інвалідності, що пов'язана з проходженням і виконанням обов'язків військової служби від 06.04.2016 і приєднаних до неї документів, які були направлені листом Житомирського обласного військового комісаріату від 26.01.2018 за вих. № СЗ435, та прийняти рішення у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко