Рішення № 81725522, 08.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

Справа № 160/2200/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Мосесові А.Р.

за участю:

представника позивача Ричка Т.С.

представника відповідача Горбань Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у заставу, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вето» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу №10547-53 від 05.02.2019 р. та рішення про опис майна у податкову заставу №10547-53/64 від 05.02.2019 р.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/2200/19 передана судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 21.02.2019 р. ним було отримано податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу. Станом на 04.02.2019 р. товариство не отримувало жодного податкового повідомлення-рішення про нарахування йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 44227,80 грн., у зв'язку із цим, дане податкове зобов'язання є неузгодженим, а податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, - незаконними.

Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін у судове засідання на 08.04.2019 р. о 10:15 год.

04.04.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позову та вказує, що відповідно до вимог ст.59 Податкового кодексу України у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 05.02.2019 р. №10547-53 на суму 44227,80 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 05.02.2019 р. №10547-53/64, які направлено на юридичну адресу ТОВ «Вето» засобами поштового зв'язку.

У судове засідання 08.04.2019 р. представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Для повторно виклику сторін, розгляд справи відкладено до 10:50 год. 24.04.2019 р.

У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи 24.04.2019 р. відкладено до 11:20 год. 08.05.2019 р.

У судове засідання 08.05.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував у повному обсязі.

Повно та всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно вимог пп.14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що станом на 05.02.2019 р. в інтегрованих картках ТОВ «Вето» (код ЄДРПОУ 32653295) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) обліковувався податковий борг, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання по податкові декларації з ПДВ від 21.01.2019 р. №9308249210 на суму 44227,80 грн. терміном сплати 30.01.2019 р.

Згідно п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п. 59.1).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.59.3).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4).

Згідно пп.14.1.153. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Статтею 89 Податкового кодексу України врегульовано питання виникнення права податкової застави.

Пунктом 87.2. ст.87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п.п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському відданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.

Пунктом 89.3. ст.89 Податкового кодексу України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

У зв'язку із несплатою сум податкового боргу, ГУ ДФС в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ю» №10547-53 від 05.02.2019 р. на суму 44227,80 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №10547-53/64 від 05.02.2019 р.

Матеріали справи містять інтегровану картку платника податку станом на 2019 рік.

Позивач вказує, що податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу були отримані товариством 21.02.2019 р., отже дана обставина не є спірною.

Твердження позивача про те, що податкове зобов'язання у вказаній сумі не є узгодженим оскільки жодних податкових повідомлень-рішень ним отримано не було, спростовується положеннями п.59.4 ст. 59 Податкового кодексу України.

Також, суд звертає увагу, що отримавши відзив на позовну заяву 09.04.2019 р., всупереч положенням ст. 261 КАС України позивач не скористався правом надати відповідь на відзив на позовну заяву та надати докази, що спростовують доводи відповідача.

Крім того, позивачем не надано жодних заперечень проти суми боргу та її виникнення. По суті доводи покладені в основу позовної заяви наявності заборгованості не спростовують.

Підсумовуючи викладене, у податкового органу були наявні підстави для формування податкової вимоги та прийняття рішення у податкову заставу, натомість доводи позивача під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат також відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у заставу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 травня 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 15.05.19 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді

В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун