Рішення № 81725466, 08.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

Справа № 160/1463/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2018 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форма "ПС" №0460231305 від 19.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що із набуттям чинності такими змінами одночасно виключено норми, які стосуються порядку справляння акцизного податку з роздрібного продажу пального, а саме з абзацу третього п.п.14.1.212п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України із визначення терміну «реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» було виключено положення щодо реалізації пального як фізичного його відпуску з автозаправної станції та/або автомобільної і газозаправної станції незалежно від форми розрахунків. Таким чином, на момент здійснення ФОП ОСОБА_1 операцій з реалізації пального з автомобільної газозаправної станції, а саме з 24.01.2017 року, вже діяла нова редакція підпункту 14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зі змісту якої вбачається, що так як фізичний відпуск з автомобільної газозаправної станції не вважається «реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», то ФОП ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які здійснюють реалізацію пального, тому не підлягав обов’язковій реєстрації як платник акцизного податку контролюючими органами. ФОП ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2017 року неодноразово звертався до контролюючого органу з проханням надати роз’яснення, чи повинен підприємець, що фізично відпускає пальне з автомобільної газозаправної станції реєструватись платником акцизного податку у зв'язку з внесенням вищевказаних змін до чинних норм Податкового кодексу України, проте податкова інспекція у період з 01.01.2017 р. по 07.06.2017 р. пояснювала, що в даному випадку фізична особа - підприємець, яка здійснює операцій з реалізації пального з автомобільної газозаправної станції не підлягає реєстрації платником такого податку.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/1463/19 передана судді Віхровій В.С.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.03.2019 р. о 10:40 год.

05.03.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач підтримує висновки, наведені у акті перевірки.

У підготовче судове засідання 06.03.2019 р. позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Для повторного виклику осіб, розгляд справи відкладено до 10:50 год. 03.04.2019 р.

У зв’язку із клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи 03.04.2019 р., підготовче судове засідання відкладено до 11:00 год. 15.04.2019 р.

У підготовче судове засідання 15.04.2019 р. позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Суд ухвалив закінчити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 11:00 год. 08.05.2019 р.

У судове засідання 08.05.2019 р. сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

08.05.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача подані клопотання про долучення додаткових матеріалів до справи та клопотання про перенесення розгляду справи.

До клопотання про перенесення розгляду справи жодних обґрунтувань підстав перенесення та доказів на їх підтвердження не надано. Крім того, суд звертає увагу, що позивач неодноразово не забезпечив явку свого представника до судового засідання.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючі визначені КАС України строки розгляду справи, гарантії додержання судом цих строків, дотримання принципу рівності сторін судового засідання та недопущення затягування судового процесу, а також відсутності підстав для повторного відкладення розгляду справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті справи та з огляду на положення ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України за можливе перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено Акт від 16.07.2018 р. №37387/04-36-13-05/НОМЕР_1 (надалі – акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 212.1.15 п. 212.1 ст.212, пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України, в результаті чого нараховано акцизний податок у сумі 393168,76 грн.

Матеріали справи містять заперечення позивача на акт перевірки від 05.09.2018 р. за вих.№05/09.

За висновками акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2018 р. №0460231305, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 393168,76 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було подано скаргу до ДФС України від 17.10.2018 р. за вих.№17/10, за результатом розгляду якою податкове повідомлення-рішення залишено без змін (рішення ДФС від 17.12.2018 р. №6/99-99-11-06-01-25).

Перевіркою встановлено здійснення позивачем операцій з реалізації пального на загальну суму 393168,76 грн. без реєстрації платником акцизного податку.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до змін внесеними до ПКУ Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 р.» від 24.12.2015 року № 909-VІІІ (набрав чинності з 01.01.2016 р.) передбачено що з 01.03.2016 року відповідно до п.п. 212.1.15 п.212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платниками акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Відповідно до пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі- продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Згідно з пп. 14.1.141-1 п. 14.1 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне. паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно з пп. 212.1 15 п. 212 1 ст. 212 Податкового кодексу України платником податку є особа, яка реалізує пальне.

Тобто позивач, здійснюючи операції з отримання від постачальника та реалізацію покупцям палива, є платником податку в розумінні пп. 212.1 15 п. 212 1 ст. 212 Податкового кодексу України.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Як встановлено перевіркою та не заперечується самим позивачем, ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2015 р. по 08.06.2017 р. не був зареєстрований платником акцизного податку. Згідно з баз даних ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником акцизного податку 09.06.2017 р. за №5895.

Відповідно до наданих до перевірки первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, виписок банку, книги Ф-10, книг РРО та КОРО) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснено реалізацію пального з 24.01.2017 р. Загальна сума реалізованого пального за період з 01.01.2017 р. по 08.06.2017 р. складає 393168,76 грн.

Відповідно до пп 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядком Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 р. №113 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального» передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники акцизного податку з реалізації пального до початку здійснення реалізації пального.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Згідно п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу України здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального з реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом. - тягне за собою накладання штрафу на юридичних та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 08.06.2017 р. здійснив реалізацію пального у сумі 393168,76 грн. без реєстрації себе платником акцизного податку, податковим органом правомірно застосовані до позивача штрафні санкції оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, які розраховані у відповідності до п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу України.

Решта доводів учасників справи висновку суду по суті заявлених позовних вимог не змінюють.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, правомірність податкового повідомлення-рішення доведена. Натомість доводи позивача під час судового розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90,139, 240-246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 08.05.19

Суддя В.С. Віхрова

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун