Рішення № 81725416, 23.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

Справа № 804/5464/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Єфанової О.В.

за участі секретаря судового засідання

Манько К.А.

за участі:

позивача представника позивача представника відповідача 2 представника відповідача 4

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до Військової частини А 3283, до Військової частини А1759, до Військової частини А1302 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративного позовом до 1) Дніпропетровського обласного військового комісаріату, 2) Міністерства оборони України, 3) Військової частини А3283, 4) Військової частини А1759, 5) Військової частини А1302, з такими позовними вимогами (з урахуванням уточненої позовної заяви):

1. Визнати протиправними дії:

- Дніпропетровського обласного військового комісаріату, ідентифікаційний код юридичної особи – 08353525;

- Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи – 00034022;

- Військова частина А3283, ідентифікаційний код юридичної особи – 07880837;

- Військова частина А1759, ідентифікаційний код юридичної особи – 00046864;

- Військова частина А1302;

у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, щодо неналежного:

- перевірки, складання, оформлення та оприлюднення наказу командира військової частини – польова пошта В2603 (по стройовій частині) № 113 від 01.10.2014 року;

- перевірки, нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні зі служби за ч.2 ст.9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

- перевірки, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 17.09.2014 року;

- перевірки, нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

- перевірки, нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік;

- перевірки, оформлення та видачі посвідчення учасника бойових дій, нагрудного знаку «Ветеран війни – учасник бойових дій», листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості;

- перевірки, нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- перевірки, нарахування та виплатити у повному обсязі грошового забезпечення за період з 18.05.2014 року по 22.05.2015 року з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

2. Скасувати наказ командира військової частини – польова пошта В2603 (по стройовій частині) № 113 від 01.10.2014 року в частині щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1.

3. Зобов`язати:

- Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, ідентифікаційний код юридичної особи – 08353525;

- Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи – 00034022;

- Військова частина А3283, ідентифікаційний код юридичної особи – 07880837;

- Військова частина А1759, ідентифікаційний код юридичної особи – 00046864;

- Військова частина А1302;

нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 грошове забезпечення за період з 18.05.2014 року по 22.05.2015 року включно з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

4. Зобов`язати:

- Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, ідентифікаційний код юридичної особи – 08353525;

- Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи – 00034022;

- Військова частина А3283, ідентифікаційний код юридичної особи – 07880837;

- Військова частина А1759, ідентифікаційний код юридичної особи – 00046864;

- Військова частина А1302;

належним чином нарахувати та сплати у повному обсязі єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, за період з 18.05.2014 року по 22.05.2015 року включно.

5. Стягнути солідарно з:

- Дніпропетровського обласного військового комісаріату, ідентифікаційний код юридичної особи – 08353525;

- Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи – 00034022;

- Військова частина А3283, ідентифікаційний код юридичної особи – 07880837;

- Військова частина А1759, ідентифікаційний код юридичної особи – 00046864;

- Військова частина А1302;

на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1:

- грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік у сумі 2659 гривень 10 копійок;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 241978 гривень 10 копійок;

- моральну шкоду в сумі 300000 гривень 00 копійок;

всього на загальну суму = 544637 (п`ятсот сорок чотири тисячі шістсот тридцять сім) гривень 20 копійок.

6. При винесенні рішення судові витрати стягнути солідарно з:

- Дніпропетровського обласного військового комісаріату, ідентифікаційний код юридичної особи – 08353525;

- Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи – 00034022;

- Військова частина А3283, ідентифікаційний код юридичної особи – 07880837;

- Військова частина А1759, ідентифікаційний код юридичної особи – 00046864;

- Військова частина А1302;

на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1.

7. Рішення звернути до негайного виконання.

8. Зобов'язати:

- Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, ідентифікаційний код юридичної особи – 08353525;

- Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи – 00034022;

- Військова частина А3283, ідентифікаційний код юридичної особи – 07880837;

- Військова частина А1759, ідентифікаційний код юридичної особи – 00046864; - Військова частина А1302; подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 30(тридцяти) денного строку з моменту набрання законної сили рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що Позивач з 18.05.2014 року по 22.05.2015 року проходив військову службу, протягом якої позивач з вини відповідачів отримував грошове забезпечення не у повному обсязі

Відповідно до наказу № 32 від 01.08.2017 року командира військової частини А1759 позивачу перераховано та донараховано грошову допомогу при звільнені у розмірі 2937 гривень 01 копійку, яку виплачено військовою частиною А1302 лише 21.08.2017 року. Згідно ч.2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідачами зроблено припущення про нібито відсутність позивача ОСОБА_3 на службі без поважних причин у період часу з 31.08.2014 року по 01.10.2014 року, що спростовується листом про перебування у полоні у період часу з 29.08.2014 року по 10.09.2014 року, що призвело до несплати позивачу «АТОшної» надбавки за вересень 2014 року.

З вини відповідачів позивач отримав посвідчення учасника бойових дій лише 01.03.2018 року.

Відповідно до витягу з наказу по стройовій частині № 117 від 28.04.2015 року, на підставі абзацу третього п.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу належить виплатити грошову компенсацію за 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік.

Загальна сума, нарахована та виплачена військовою частиною А1759 становить 3988 гривень 64 копійки, поділити на кількість відпрацьованих робочих днів у квітні-травні 2015 року - (1+22-8), маємо 15 відпрацьованих робочих днів. 3988,64/15 = 265 гривень 91 копійка, що є середньоденним заробітком.

Середньоденний заробіток 265,91 грн. помножити на 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік = 2659 гривень 10 копійок, що і буде розміром грошової компенсації за 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік.

Відповідно до викладеного та на підставі встановлених обставин позивачу протиправно не було виплачено грошове забезпечення у вказаний період, позивач має право та стягнення такого забезпечення з урахуванням індексу інфляції. Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивача ще 22.05.2015 року звільнено у запас. Але станом на момент уточнення позовних вимог повного розрахунку не проведено. Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 265,91 грн помножити на 910 днів = 241978 гривень 10 копійок.

Крім того, відповідачі не забезпечили сплату єдиного внеску (підтверджується копією Форми ОК-7 за період 2011-2018 років), внаслідок чого обмежили право на пенсійне забезпечення позивача, яке підлягає поновленню.

Також, з вини відповідачів позивачу також завдано значної та шаленої моральної шкоди, оскільки було порушено право на своєчасний розрахунок при звільненні, передбачене ст. 116 КЗпП України, а також інші права і свободи громадянина, які відповідно до ст.22 Конституції України не є вичерпними. Завдану таким чином моральну шкоду позивач оцінює в 300000 гривень, оскільки згідно ч.2 ст.440-1 ЦК України 1963 року: “…Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати…”.

В судовому засіданні здійснено заміну відповідача - Дніпропетровського обласного військового комісаріату на його правонаступника – на Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що він надав усі можливі докази. Що у зазначених порушеннях винні усі визначені ним відповідачі - суб’єкти владних повноважень, проте визначення ступеню їх вини покладає на суд.

Представник Відповідача-1 в судовому засіданні зазначив, а також в запереченнях зазначив, що порушення з боку Дніпропетровського обласного військового комісаріату відсутні.

Представник Відповідача-2 в судовому засіданні, що порушення з боку Міністерства оборони України відсутні.

Представник відповідача - в/ч А3283 надав заперечення на позов (а.с.33, т.1) в яких зазначив, що позивач не довів протиправність дій військової частини А3283, крім того відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з наказом командира військової частини В2603 №113 від 01.10.2014 року Позивач перебував в розпорядженні командира частини. Відповідно до наказу командира в/ч пп В2603 №117 від 28.04.2015р позивач справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до військової частини пп В2830 для подальшого проходження служби. Згідно довідки про щомісячний розмір грошового забезпечення за 2015 рік №373 від 21.07.2017р. позивачу за січень-квітень було нараховано 3704,34 гривні відповідно до п.1.2 Наказу Міністра оборони України №260 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 р. Таким чином, дій командира в/ч А3283 ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, а тому підстав для задоволення позову не має.

Представник відповідача – в/ч А1759 також заперечував проти задоволення позовних вимог, в наданих запереченнях (а.с.66 т.1) зазначив, що відповідно до розрахунку при звільненні солдату ОСОБА_3 було нараховано грошове забезпечення в розмірі 3988,64 грн. В подальшому, за наслідком службового розслідування по факту невиплати грошової допомоги при демобілізації ОСОБА_3, проведено перерахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні та згідно роздавальної відомості №390 від 01.07.2017 року ОСОБА_3 нараховано 2892,95 грн., а тому грошове забезпечення солдата ОСОБА_3 нараховано та виплачено йому в повному обсязі, а тому просив в позові відмовити.

Представник відповідача – в/ч А1302 надав заперечення на позов (а.с.94, т.1) в яких зазначив, що позивач не довів протиправність дій військової частини А1302, оскільки ОСОБА_3 ніколи не проходив службу у військовій частині А1302. В даному випадку в/ч А1302 є виконавцем, так як в/ч А1759 не має свого особистого грошового рахунку, тому перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини А1302, та всі звітні документи та накази про нарахування грошового забезпечення надавались в/ч А1759 до фінансового відділу в/ч А1302 згідно яких здійснювались нарахування. При цьому в/ч А1302 не має повноважень на внесення будь-яких змін до наказів командира військової частини А1759.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов’язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що Позивач з 18.05.2014 року по 22.05.2015 року проходив військову службу на підставі Указу Президента України №454 від 06.05.2014 року «Про часткову мобілізацію», та демобілізований на підставі Указу Президента України від 06.05.2015 року №254/2015 (копія військового квитка ОСОБА_3 а.с.22 , т.1)

Згідно архівного витягу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (а.с.139 т.1, а.с.3 т.3) в т.ч. щодо рядового ОСОБА_3 видано наступні накази:

-Наказ №11 від 18.05.2014 року командира військової частини польова пошта В2603 - вважати призначеним, зарахувати до списків особового складу частини на всі види забезпечення рядового ОСОБА_3 18 травня 2014 року радіотелефоністом 2 роти охорони військової частини пп В2603.

-Наказ №29 від 07.06.2014 року командира військової частини польова пошта В2603 - вважати таким, що особовий склад військової частини польова пошта В2603 з07.06.2014 року перейшов в оперативне підпорядкування керівника антитерористичних операцій у Донецької та Луганської областях та прибув у район виконання бойового завдання с.Краснопілля у такому складі – рядовий ОСОБА_3 радіотелефоніст 2 роти охорони.

-Наказ №88 від 02.09.2014 року командира військової частини польова пошта В2603 вважати таким, що особовий склад військової частини - польова пошта В2603 з 31 серпня 2014 року вибув зі складу сектору «Б» у пункт постійної дислокації у такому складі – рядовий ОСОБА_3, радіотелефоніст 2 роти охорони.

-Наказ командира 40 мотопіхотного батальйону 17 окремої гвардійської танкової бригади (по особовому складу) №5 від 17.03.2015 року значиться: з метою доукомплектування штату підрозділів військової частини нижчепойменованих військовослужбовців, що перебувають у розпорядженні командира військової частини - польова пошта В2603 з 17 березня 2015 року вважати такими, що призначені на посади: рядового ОСОБА_3 стрілком - гранатометника 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти 40 окремого мотопіхотного батальйону, вважати таким, що з 17.03.2015 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов’язків за посадою.

-Наказ №117 від 28.04.2015 року командира військової частини польова пошта В2603 – нижчепойменованих військовослужбовців, які призвані по частковій мобілізації на особливий період, з метою комплектування за службовою необхідністю, вважати такими, що справи та посаду здали і вибули до нового місця служби до військової частини - польова пошта В2830 для подальшого проходження служби. З 28.04.2015 року виключити із списків особового складу, зняти з усіх видів забезпечення солдата ОСОБА_3.

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (а.с. 138 т.1, а.с.5 т.3) в Наказі керівника сектору «Б» по стройовій частині с.Олексіївка №41 від 31 серпня 2014 року значиться: вважати такими, що вибули з складу сектору «Б» 31.08.2014 року нижчепойменованих військовослужбовців військової частини польова пошта В2603 рядового ОСОБА_3.

Також, згідно наказу командира військової частини польова пошта В2231 (по стройовій частині) №106 від 30.04.2015 року (а.с.78 т.1) нижчепойменованих військовослужбовців, вважати з 30 квітня 2015 року призначеними, зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення:

рядового ОСОБА_3, який прибув з військової частини польова пошта В2603, - у розпорядження командира військової частини польова пошта В2231, вважати що з 30 квітня 2015 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов’язків за посадою. Встановити оклад за посадою 450,00 грн. Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 125% посадового окладу, щомісячну грошову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років, яка складає 02 роки 11 місяців 27 днів.

Згідно директиви ОК «СХІД» №5-дска від 27.04.2017р. військова частина польова пошта В2231 01.07.2017 року перейшла на умовне найменування військова частина А1759 (а.с.78 т.1).

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В2231 (по стройовій частині) №127 від 22.05.2015 року (а.с.79 т.1) солдата ОСОБА_3, який перебував у розпорядження командира частини, звільнити Указом Президента України від 06.05.2015 року №254/2015 по демобілізації.

З 22 травня 2015 року виключити із списків особового складу частини, зняти з усіх видів забезпечення. Направити для зарахування на військовий облік до Дзержинсько-Довгінцевського ОРВК Дніпропетровської області.

Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарні 03 роки 00 місяці 19 днів.

Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 125% місячного грошового забезпечення за період з 30 квітня по 22 травня 2015 року.

Виплатити надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років з 30 квітня по 22 травня 2015 року.

Щорічна основна відпустка за 2015 рік не надавалася, грошову допомогу на оздоровлення не отримував.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік передбачена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам» - не виплачувалася.

Постійним або службовим житлом при військовій частині польова пошта В2231 не забезпечувався.

1.Що стосується визнання протиправними дій щодо перевірки, складання, оформлення та оприлюднення наказу командира військової частини – польова пошта В2603(по стройовій частині) № 113 від 01.10.2014 року та вимоги щодо його скасування.

Як пояснив представник позивача, вказаний наказ став підставою для отримання ОСОБА_3 грошового забезпечення не у повному обсязі. При цьому позбавляти додаткових видів грошового забезпечення заборонено у разі перебування військовослужбовців на лікуванні в лікарняних закладах відповідно до п.п.9.5.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом МОУ від 11.06.2008 р. №260.

Згідно наказу командира військової частини польова пошта В2603 (по стройовій частині) №113 від 01.10.2014 року (а.с.47 т.2):

1.Відповідно до положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, та Інструкції організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 26 травня 2014 року №333, ЗАРАХУВАТИ в розпорядження командира військової частини польова пошта В2603 військовослужбовців, які не повернулися у встановлений строк з закладів охорони здоров’я та відсутні більше десяти днів, або не надали підтверджуючих документів про законність своєї відсутності, у відповідності до підпункту 9 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, або які перебувають у полоні як заручники у незаконних збройних формувань, у відповідності до підпункту 10 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України:

рядового ОСОБА_3.

Так, відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 (в редакції чинній на день зазначених правовідносин):

П.116. Зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:

9) якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими;

10) якщо військовослужбовці перебувають у полоні, як заручники або інтегровані особи, - до їх повернення

Що стосується посилань представника позивача, що позивач знаходився у полоні, то відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 05.03.2015 року №33/1642 (а.с.186 т.1, а.с.49 т.2) то наявна інформація, отримана від брата ОСОБА_3, що в період з 29.08.2014 року по 10.09.2014 року позивач перебував в заручниках представників незаконних збройних формувань у районі проведення АТО. Інша інформація з порушених у зверненні питань відсутня.

Таким чином, офіційних даних або встановлених фактів перебування в заручниках представників незаконних збройних формувань у районі проведення АТО немає, дані щодо інформування військової частини про вказані факти в період винесення наказу №113 або в іншій період відсутні.

В листі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 15.05.2018 року направленого на адресу Слідчого військової прокуратури Криворізького гарнізону зазначено:

згідно даних книг обліку стаціонарних хворих НВМКЦ «ГВКГ» ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні та обстеженні з 13.10.2014 року по 3.11.2014 року в клініці отоларингології;

згідно даних книг обліку амбулаторних хворих НВМКЦ «ГВКГ» ОСОБА_3 13.10.2014 року звернувся в клініку амбулаторної допомоги до лікаря отоларинголога, та видано направлення на стаціонарне лікування в клініку отоларингології НВМКЦ «ГВКГ».

05.02.2015 року звернувся з метою проходження військово-лікарської комісії, за направленням командира військової частини польова пошта В3675 №801 від 30.01.2015 року. За результатами ВЛК йому було видано свідоцтво про хворобу №977, затверджене ЦВЛК №2283/37 від 26.03.2015 року та статей 39-в, 40-в, 43.в, 53-в, 54-в графи ІІ Розладу хвороб наказу МОУ №402-2008 р. зі змінами визнаний обмежено придатним до військової служби.

Тобто на момент винесення Наказу №113 позивач не знаходився на лікуванні.

Враховуючи викладене, наказ командира військової частини – польова пошта В2603(по стройовій частині) № 113 від 01.10.2014 року винесений на підставі діючого на той час законодавства, підстав для визнання протиправним та його скасування суд не вбачає.

При цьому, на вимогу суду з Галузевого державного архіву міністерства оборони України отримано Архівну довідку від 16.04.2019 р№179/1/6548 (а.с.2 т.3), в якій зазначено:

В наказі командира військової частини польова пошта В2603 «Про преміювання особового складу військової частини за підсумками виконання службових обов’язків в листопаді 2014 року», м.Кривий Ріг, від 01.12 2014 року №69 значиться:

«З метою виконання Інструкції про Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (зі змінами) за результатами виконання службових обов’язків військовослужбовцями військової частини в листопаді 2014 року та на підставі рапортів командирів підрозділів, -

НАКАЗУЮ

…3. Нижчепойменованим військовослужбовцям та відповідно до розділу 15 Інструкції виплатити надбавку за виконання особливо важливих завдань з фонду грошового забезпечення в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та вислуги років за листопад 2014 року у повному обсязі за винятком:

… солдату ОСОБА_3 – 0% (нуль відсотків) за невихід на службу без поважних причин;…

Командир військової частини польова пошта В2603 ОСОБА_7.

Таким чином, представником позивача не зазначено та не підтверджено місцеперебування позивача в період проходження служби в проміжках часу з 4.11.2014 року по 17.03.2015 року, тобто в період дії наказу №113.

Наказом командира 40 мотопіхотного батальйону 17 окремої гвардійської танкової бригади (по особовому складу) №5 від 17.03.2015 року з метою доукомплектування штату підрозділів військової частини нижчепойменованих військовослужбовців, що перебувають у розпорядженні командира військової частини - польова пошта В2603 з 17 березня 2015 року вважати такими, що призначені на посади: рядового ОСОБА_3 стрілком - гранатометника 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти 40 окремого мотопіхотного батальйону.

2.Що стосується визнання протиправними дії щодо перевірки, нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні зі служби за ч.2 ст.9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” ОСОБА_3

Відповідно до ч.2 ст. 9. Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби:

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Проте, представником позивача не зазначено в обґрунтування позову та не надано доказів того, що позивач має право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Таким чином, для вирішення питання виплати одноразової допомоги необхідно встановити право на пенсію позивача за зазначеним Законом, а тому на дату вирішення справи по суті підстави для задоволенні цієї вимоги відсутні.

3.Щодо перевірки, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 17.09.2014 року.

Як встановлено з матеріалів справи, у липні 2017 року до Міністерства оборони України звернувся адвокат ОСОБА_4 із запитом відносно не виплати колишньому військовослужбовцю військової частини А1759 ОСОБА_3 грошової допомоги при звільненні. На підставі Наказу командира військової частини А1759 №38 від 31.07.2017 року про результати службового розслідування за фактом невиплати грошової допомоги при звільненні (а.с.74 т.1) та наказу №32 командира військової частини А1759 від 01.08.2017 року (а.с.26, 77 т.1) солдату ОСОБА_3, який перебував у розпорядженні командира військової частини, звільненого Указом Президента України від 06.05.2015 року №254/2015 по демобілізації в запас виплатити грошову допомогу при звільненні 4% за кожний повний прослужений місяць – 36 місяців.

Згідно роздавальної відомості №390 від 01.08.2017 року (а.с.76 т.1) виплачена грошова допомога в розмірі 2284,56 грн. (складена відомість військовою частиною пп В2231).

На момент демобілізації солдат ОСОБА_3 перебував у розпорядженні командира військової частини пп В2231 ОСОБА_8.

Згідно акту службового розслідування від 31.07.2017 року отримати пояснення командира частини ОСОБА_8 не вдалось через його демобілізацію у 2016 році.

Відповідно до пп.3.1.1, п.3.1 Розділу І Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 12.11.2010 року №590 (що діяло на час зазначених у позові правовідносин) визначено обов’язки та відповідальність командира військової частини та начальника фінансового відділу:

3.1.1. Командир військової частини керує фінансово-господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з чинним законодавством України коштами, забезпечує законне та ефективне їх витрачання у суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов’язаннями перед держбюджетом, несе повну відповідальність за фінансове забезпечення бойової готовності, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік військового майна та внутрішній фінансовий контроль.

Таким чином, питання перевірки, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцю ОСОБА_9, призваному на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 року вирішено шляхом виплати грошової допомоги 01.08.2017 року, а тому порушене право на момент звернення до суду відсутнє, як і протиправність дій відповідачів, визначених позивачем.

4 та 5. Що стосується визнання протиправними дії щодо перевірки, нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; та перевірки, нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік.

Судом встановлено такі обставини.

Згідно довідки від 21.07.2017 року за №6/3/304 (а.с.24 т.1) ОСОБА_3 з травня по грудень 2014 року виплачувались такі види грошового забезпечення

Посадовий оклад

Оклад за військове звання

Надбавка за вислугу років

50% надбавка за виконання особливо важливих завдань з травня по листопад

100 % надбавка за виконання особливо важливих завдань з травня по серпень

Щомісячна додаткова грошова винагорода з травня по листопад

Премія за ст.25 Дисциплінарного статуту Збройних сил у вересні

Матеріальна допомога у листопаді

Грошова винагорода за безпосередню участь в АТО з липень - вересень

Премія з травня по листопад.

Згідно довідки від 21.07.2017 року за №372 (а.с.43 т.1) про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії (за 2015 р) сума зазначених додаткових видів грошового забезпечення та премії становить 1382,92 грн. та складається з

Посадовий оклад – виплачений с березня по квітень 2015

Оклад за військове звання - січень-квітень 2015

Надбавка за вислугу років - січень-квітень 2015

Надбавка за виконання за виконання особливо важливих завдань - березень-квітень 2015 року.

Премія відповідно до пп.2 п.5 ПКМУ №1294 у розмірі 125% - березень-квітень 2015 року.

В поясненнях до довідки зазначено, що за наказом командира військової частини пп.2603 №113 від 01.10.2014 року солдат ОСОБА_3 знаходився в розпорядженні командира військової частини.

Відповідно до довідки №373 від 21.07.2017 року про щомісячний розмір грошового забезпечення за 2015 рік (а.с.44 т.1) суми, що підлягали оподаткуванню:

за січень - 33 грн. - з них сплачено ЄСВ - 2,6% 0,86 грн.

за лютий - 33 грн. - з них сплачено ЄСВ - 2,6% 0,86 грн.

за березень - 1269,14 грн. - з них сплачено ЄСВ - 2,6% 33,0 грн.

за квітень - 2369,20 грн. - з них сплачено ЄСВ 2,6% 61,60 грн.

В матеріалах справи є декілька документів, які містять розбіжності:

Так, довідка видана військовою частиною А1759 від 02.08.2017 року про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с.25, т.1) містить дані щодо виплат тільки за травень 2015 року в розмірі 652,45 гривень.

Згідно «Розрахунку при звільненні» (документ не датований не має реквізитів видачі та оформлення документу (а.с.75 т.1) (а.с.171 т.1)) солдат ОСОБА_10 отримав за квітень - травень 2015 року 1190,60 грн., компенсацію за невикористану відпустку 513,48 грн. Відповідно до Перерахунку грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_3 з 01.травня по 22.05.2015 року нараховано компенсацію за невикористану відпустку 513,48 грн., виплачено 35,20 грн., доплачено 478,28 грн.

Відповідно до роздавальної відомості №390 від 01.08.2017 року (а.с.76 т.1) на виплату грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні особовому складу військової частини А1759 за квітень-травень 2015 року згідно нак.№32 ОСОБА_3 нараховано компенсацію за невикористану відпустку 478,28 грн., нараховано ЄСВ 646,14 грн.

Згідно роздавальної відомості б/н від 27.05.2015 року (а.с.169 т.1) на виплату грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям, які звільнились або переведені в інші в/ч ОСОБА_3 нараховано грошове забезпечення в розмірі 1051,63 грн., компенсація за невикористану відпустку 35,20 грн., нараховано ЄСВ 34,7% - 364,92 грн., утримано ЄСВ 2,6% - 27,34 грн.

При цьому, згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу – ОСОБА_3 складені Пенсійним фондом України (а.с.59, т.2) відомості про суми заробітку, з якої сплачено єдиний внесок за 2014 – 2015 роки, відсутні.

Таким чином, суд вважає не доведеним факт здійснення виплат та в повному обсязі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік, а тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Згідно довідки Дніпропетровського обласного військового комісаріату №6/4473 від 06.07.2015 р. (а.с.42 т.1) військова частина – польова пошта В2603 в період з 10 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року перебувала на фінансовому забезпеченні Дніпропетровського обласного військового комісаріату.

6. Щодо протиправності дій по перевірці, оформлення та видачі посвідчення учасника бойових дій, нагрудного знаку «Ветеран війни – учасник бойових дій», листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості.

Судом встановлено, що Позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (у справі №804/4515/17) до Дніпропетровського обласного військового комісаріату з вимогами:

- визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату, ідентифікаційний код юридичної особи - 08353525, у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, щодо: прийняття рішення від 24.05.2017 року Комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, оформлене протоколом № 5;

- скасувати рішення від 24.05.2017 року Комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, оформлене протоколом №5, щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1;

- зобов'язати Комісію Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій прийняти рішення щодо визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 учасником бойових дій;

- зобов'язати Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, ідентифікаційний код юридичної особи - 08353525, видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1: посвідчення учасника бойових дій; нагрудний знак “Ветеран війни - учасник бойових дій”; листи талони на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості;

Постановою від 10.08 2017 року позов задоволено частково, скасовано рішення від 24.05.2017 року, зобов'язано Комісію Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками - бойових дій прийняти рішення щодо визнання ОСОБА_3, учасником бойових дій, зобов'язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат,, видати ОСОБА_3, посвідчення учасника бойових дій; нагрудний знак “Ветеран війни - учасник бойових дій”; листи талони на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 року постанова у справі у справі №804/4515/17 від 10.08.2017 року скасовано, та прийнята нова, якою визнано протиправним та скасовано рішення від 24.05.2017 року Комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, оформлене протоколом №5, щодо ОСОБА_3, та за зобов’язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат в особі Комісії комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо надання останньому статусу учасника бойових дій з урахуванням правової позиції оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, питання правомірності видачі посвідчення учасника бойових дій, нагрудного знаку «Ветеран війни – учасник бойових дій», листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості є похідним від розгляду питання щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій, і було предметом розгляду вказаної справи, що стало наслідком видачі посвідчення, та право отримання пільг починається з моменту визнання статусу учасника бойових дій, тому несвоєчасність їх отримання відсутня.

7 та 8. Щодо визнання протиправними дій щодо перевірки, нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та перевірки, нарахування та виплатити у повному обсязі грошового забезпечення за період з 18.05.2014 року по 22.05.2015 року з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Суд зазначає, що судом не встановлено порушень (затримки) розрахунку основного грошового забезпечення при звільненні, ані позивачем, ані представником позивача в засіданні не зазначено сум затриманого грошового забезпечення, а тому підстави для задоволення зазначених вимог відсутні.

Щодо суми зазначеної позивачем у позові як таку що своєчасно не сплачено в розмірі 2659,10 грн. – компенсація за 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки зав 2015 рік, а також 2937,01 грн. - донарахована грошова допомога при звільненні, яка виплачена 21.08.2017 року, та посилання позивача на порушення ст.ст.116 та 117 КЗпП України, то суд зазначає про таке.

Згідно статті 116 Кодексом законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 Кодексом законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стаття 117 Кодексу законів про працю України передбачає обов'язок виплати працівникові середнього заробітку, а не стягнення компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні.

Одноразова грошова допомога не є складовою грошового забезпечення, яке отримував позивач під час проходження служби, а тому положення статті 116, 117 Кодексом законів про працю України не поширюються на правовідносини щодо її невиплати у день звільнення.

Питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, визначені Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплаті грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З аналізу вищевказаних норм, вбачається, що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Як встановлено судом, єдиними несвоєчасними виплатами є грошове забезпечення при звільненні у розмірі 4%, яке виплачено 21.08.2017р. та компенсація за невикористану відпустку за 2015 рік, що є одноразовими виплатами, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

9. Щодо стягнення з відповідачів солідарно моральної шкоди в сумі 300000 гривень 00 копійок суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно достатті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Таким чином, враховуючи характер правопорушення, тривалість та участь позивача у військових діях в зоні АТО, суд доходить висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 1000 грн., яку слід стягнути з Військової частини А3283.

Щодо судових витрат, то суд зазначає, що позивач судовий збір не сплачував з підстав передбачених п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Також, позивач не зазначав про понесення інших витрат та відповідних доказів не надавав.

Щодо вимоги позивача про встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини першої загаданої процесуальної норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі Суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на вищевикладене. суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення.

Щодо вимоги про звернення судового рішення до негайного виконання суд зазначає, що ст.371 КАС України встановлено перелік рішень суду, які виконуються негайно.

Проте, задоволені судом вимоги не підпадають під дію ст.371 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та несплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_3 за період з 18.05.2014 р по 22.05.2015 року.

Зобов'язати Військову частину А3283 нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_3 за період з 18.05.2014 р по 22.05.2015 року.

Визнати протиправними дії Військової частини В2231 щодо не виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 10 календарних днів.

Зобов'язати Військову частину А3283 нарахувати та сплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 10 календарних днів ОСОБА_3.

Стягнути з Військової частини А3283 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. на користь позивача.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 травня 2019 року.

Суддя

О.В. Єфанова