Рішення № 81725201, 14.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 травня 2019 р. Справа № 120/1273/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Демитор Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

11.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці у якому просив:

- визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у зарахуванні йому стажу при обчисленні пенсії з період роботи з 01.02.1996 року по 27.12.2002 року в Колективній туристично-комерційній фірмі "Каскад-НВЛА";

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести йому повторний розрахунок пенсії починаючи з часу звернення (09.08.2018 року) до Пенсійного фонду про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій, шляхом зарахування до стажу роботи в період з 01.02.1996 року по 27.12.2002 року в Колективній туристично-комерційній фірмі "Каскад-НВЛА".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що з 01.02.1996 року по 27.12.2002 року працював на посаді інструктора по туризму. Однак, звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", даний стаж йому не враховано та відмовлено в призначенні пенсії за віком, як учаснику бойових дій, у зв'язку із чим позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 02.05.2019 року, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи наступним.

Пенсії за віком учасникам бойових дій призначаються відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року (далі - Порядок 22-1).

Відповідно до п. 4 Закону №1058 військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у! бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), що вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та ІЗ статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організації, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

В трудовій книжці позивача містяться записи про період роботи з 01.02.1996 по 27.12.2002 в Колективній туристично-комерційній фірмі "Каскад - НВЛА". Також позивач надав уточнюючу довідку від 12.06.2018 року №1 про підтвердження вище зазначеного періоду роботи. Оскільки дані про суми заробітку для нарахування пенсії відсутні в індивідуальних відомостях про застраховану особу за період роботи позивача з 01.07.2000 по 27.12.2002, то Управлінням було направлено замовлення у Головне управління Пенсійного фонду Вінницької області для перевірки факту роботи позивача у Колективній туристично-комерційній фірмі "Каскад - НВЛА".

Відповідь з ГУПФУ у Вінницькій області надійшла про те, що неможливо здійснити зустрічну перевірку довідки від 12.06.2018 №1 виданої Колективною Туристично-комерційної фірмою "Каскад - НВЛА" по причині відсутності первинних бухгалтерських документів, книги наказів, особових рахунків та відомостей нарахування заробітної плати. Довідка від 12.06.2018 року №1 про підтвердження стажу була видана засновником Колективної туристично-комерційної фірмою "Каскад - НВЛА" Нечипоруком В.С . на підставі трудової книжки ОСОБА_1 (пояснювальну довідку ОСОБА_4 було долучено до матеріалів відмовної пенсійної справи).

Таким чином, відповідач вважає, що на момоент звернення із заявою до УПФУ, стаж роботи позивача складає 18 років 03 місяці 27 днів.

На підставі відсутності загального страхового стажу 25 років позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком, як учаснику бойових дій відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Виходячи з наведеного, Управління вважає, що діяло правомірно та відсутні будь-які підстави для задоволення адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 09.08.2018р. з письмовою заявою №8057 встановленого зразка до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій.

До заяви також додано трудову книжку НОМЕР_1 видану 24.01.1981 року, довідки з військомату № 160 від 27.02.2018 року, про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах та № 593 від 29.12.2017 року про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій ( в том числі під час виконання інтернаціонального обов'язку), диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_4 виданий 20.07.1981 року, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року № 5 від 17.04.2018 року, довідки про прийняття на роботу, посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 від 01.07.1998 року.

За наслідком розгляду даної заяви, відповідачем прийнято рішення №023830002932 від 08.11.2018 року про відмову у призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до ст. 115 Закону №1058, в звязку з відсутністю необхідного трудового стажу.

Зокрема, Управління ПФУ в м. Вінниці при обрахунку загального стажу не врахувало період роботи з 01 лютого 1996 року по 27 грудня 2002 року (6 років 10 місяців 27 днів) в Колективній туристично-комерційній фірмі "Каскад - НВЛА". Рішення відповідача обгрунтовано тим, що в трудовій книжці позивача містяться записи про період роботи з 01.02.1996 по 27.12.2002 в Колективній туристично-комерційній фірмі "Каскад - НВЛА". Також ОСОБА_1 надав уточнюючу довідку від 12.06.2018 року №1 про підтвердження вище зазначеного періоду роботи. Оскільки дані про суми заробітку для нарахування пенсії відсутні в індивідуальних відомостях про застраховану особу за період роботи з 01.07.2000 по 27.12.2002, то Управлінням було направлено замовлення у Головне управління Пенсійного фонду Вінницької області для перевірки факту роботи позивача у Колективній туристично-комерційній фірмі "Каскад - НВЛА". Відповідь з ГУПФУ у Вінницькій області надійшла про те, що неможливо здійснити зустрічну перевірку довідки від 12.06.2018 №1 виданої Колективною Туристично-комерційної фірмою "Каскад - НВЛА" по причині відсутності первинних бухгалтерських документів, книги наказів, особових рахунків та відомостей нарахування заробітної плати. Довідка від 12.06.2018 року №1 про підтвердження стажу була видана засновником Колективної туристично-комерційної фірмою "Каскад - НВЛА" ОСОБА_4 на підставі трудової книжки ОСОБА_1

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності чи протиправності дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача період його трудового стажу на посаді інструктора по туризму з 01.02.1996р. по 27.12.2002р. в Колективній туристично-комерційній фірмі "Каскад - НВЛА". для обчислення пенсії за віком. Тому предметом судового доказування відповідно до ч.2 ст.73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для справи, та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статі 16 Закону № 1788-ХІІ військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Змістом абзацу 6 пункту 3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV також передбачено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, інваліда війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII), особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, інваліда війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону № 3551-XII, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551-XII, відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військових пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і

Отже, право на пенсію з віком, відповідно до зазначених положень пенсійного законодавства, мають чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Так, відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.1 ч.1, ч.2, ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Водночас, відповідач не зазначає, чому саме у трудовій книжці позивача записи, що підтверджують його трудовий стаж на посаді інструктора по туризму з 01.02.1996р. по 27.12.2002р. КТКФ "Каскад-НВЛА" є неточними.

Зазначаючи про виникнення сумнівів щодо запису в трудовій книжці, відповідачем не наведено які саме виникли сумніви та з яких підстав. Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

Відсутність документів по цьому підприємству на зберіганні в архівних установах не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Крім того, відповідно до п.3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Такими особами, згідно п.1.1 Порядку №22-1 є, зокрема, непрацюючі особи, до яких відноситься позивач.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону № 1058-IV та пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) органи, що призначають пенсію, мають право вимагати від підприємств, установ та організацій дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.

Як встановлено судом, Управлінням повідомлено позивача лише про необхідність надання додатково у строк до 09.11.2018р. довідки про зміну назви організації.

Не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок №22-1).

При цьому, в оскаржуваному рішенні, відповідачем вказано лише, що оскільки дані про суми заробітку для нарахування пенсії відсутні в індивідуальних відомостях про застраховану особу за період роботи позивача з 01.07.2000 року по 27.12.2002 року, то ними було направлено замовлення в Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для перевіри факту роботи позивача. Однак у відповіді зазначено, що зустрічну перевірку не можливо здійснити. Внаслідок чого, віповідачем в свому рішенні про відмову в призначені пенсії не обгрунтовано та не вказано пістав для неврахування стажу позивача з період з 01.02.1996 року по 01.07.2000 року.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу при обчислені пенсії періоду роботи з 01.02.1996р. по 27.12.2002р. в КТКФ "Каскад-НВЛА" підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що вирішення питання про зарахування чи не зарахування певного періоду трудового стажу до загального страхового стажу при обчисленні розміру пенсії є дискреційним повноваженням субєкта владних повноважень УПФУ в м. Вінниці Тобто повноваженням, яке державний орган реалізує, приймаючи рішення, та може здійснювати його з певною свободою розсуду, а саме: коли такий державний орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (ухвала ВАСУ від 29.09.2016р., справа №522/6069/14-а, провадження №К/800/13317/15).

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, суд не може втручатись в дискреційні повноваження та виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В той же час, суд звертає увагу на те, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

В даному ж випадку, вимоги про зобов'язання відповідача провести повторний розрахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з часу звернення до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки для проведення повторного розрахунку пенсії є необхідним призначення пенсії. Так як, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, підстави для зобов'язання відповідача провести повтроний розрахунок відустні.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття виходу за межі позовних вимог, наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких вона просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2018 року про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 384,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скаувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці № 023830002932 від 08.11.2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вийти за межі позвоних вимог.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2018 року про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій з урахуванням висновків суду викладених в рішенні суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) сплачений при зверненні судовий збір в сумі 384,20 ( триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905).

Рішення в повному обсязі складено 14.05.2019 року.

Суддя Демитор Наталія Володимирівна