Ухвала суду № 81724893, 15.05.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"15" травня 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/1674/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д’яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглядаючи у підготовчому засіданні справу №916/1674/18

За позовом: ОСОБА_1 військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,

До відповідачів: Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система”

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Колективного підприємства „Будова”

Про визнання додаткової угоди до договору недійсною

Та за позовом Національного антикорупційного бюро України

до відповідачів: Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України ,Товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система"

про визнання додаткової угоди недійсною

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_2, посвідчення

від Міністерства оборони України: ОСОБА_3, довіреність

від Національного антикорупційного бюро України: ОСОБА_4, довіреність

від Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України: не з’явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система”: ОСОБА_5, ордер

від Колективного підприємства „Будова”: ОСОБА_6, довіреність

Встановив: 10.08.2018 року ОСОБА_1 військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система”, в якій просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 16.10.2015р. №3/70СП до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004р. про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладену Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України з Товариством з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1674/18. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Колективне підприємство „Будова” та призначено підготовче засідання у справі.

28.09.2018 року Національне антикорупційне бюро України звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система", в якому просило суд визнати недійсною додаткову угоду від 16.10.2015р. №3/70СП до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004р., укладену Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система”.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Літвінов С.В.) від 02.10.2018р. відкрито провадження у справі №916/2094/18, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду у справі №916/2094/18 на 24.10.2018р. о 12 год. 00 хв.

03.10.2018р. за вх. №ГСОО 2-4984/18 Національним антикорупційним бюро України було подано до суду клопотання про об’єднання в одне провадження справ №916/1674/18 та №916/2094/18, яке обґрунтовано тим, що дані справи пов’язані поданими доказами, предметом: оспорюваною додатковою угодою від 16.10.2015р. №3/70СП до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004р., та пред’явлені до одних і тих самих відповідачів: Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система”.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Літвінов С.В). від 08.10.2018р. об`єднано в одне провадження справи №916/1674/18 та №916/2094/18, які розглядаються господарським судом Одеської області. Передано об’єднану справу на розгляд судді господарського суду Одеської області Д’яченко Т.Г., якою раніше ніж у справі №916/2094/18 було відкрито провадження у справі №916/1674/18.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.10.2018р., справу №916/2094/18 передано на розгляду судді Д’яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2018р. справу №916/2094/18 прийнято до свого провадження суддею Д’яченко Т.Г. Присвоєно справі за позовом Національного антикорупційного бюро України до Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" про визнання додаткової угоди недійсною №916/1674/18. Повідомлено Національне антикорупційне бюро України, Південне Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариство з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" про те, що справа №916/1674/18 розглядається за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2018р. зупинено провадження у справі №916/1674/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/1673/18.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2018р. апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 18.10.2018р. у справі №916/1674/18 скасовано, справу №916/1674/18 направлено до господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Колективного підприємства “Будова” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2018р. у справі №916/1674/18.

Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2018р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" на Постанову Південно–західного апеляційного господарського суду від 30.11.2018р. у справі № 916/1674/18. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" на Постанову Південно–західного апеляційного господарського суду від 30.11.2018р. у справі № 916/1674/18 повернуто скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2018р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою колективного підприємства "Будова" на ухвалу Південно–західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №916/1674/18. Касаційну скаргу колективного підприємства "Будова" на ухвалу Південно – західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018р. у справі № 916/1674/18 повернуто скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2018р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" на постанову Південно–західного апеляційного господарського суду від 30.11.2018 у справі № 916/1674/18. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" на постанову Південно–західного апеляційного господарського суду від 30.11.2018р. у справі № 916/1674/18 повернуто скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Також, Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019р. залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2018р. про повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” про роз’яснення ухвали Господарського суду Одеської області від 15.08.2018р. у справі №916/1674/18.

Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2019р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2018р. та постанову Південно – західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019р. у справі №916/1674/18. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2018р. та постанову Південно – західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019р. у справі №916/1674/18 повернуто скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

19.04.2019р. матеріали господарської справи №916/1674/18 повернулись до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2019р. поновлено провадження у справі №916/1674/18. Підготовче засідання у справі №916/1674/18 призначено на "15" травня 2019 р. о 13:45.

Запропоновано прокуратурі визначити, які саме права та інтереси держави в особі Міністерства оборони України порушено кожним з відповідачів; обґрунтувати неможливість Міністерства оборони України самостійно звернутися до суду з даним позовом; надати належні та допустимі докази застосування до посадових осіб Міністерства оборони України заходів за нездійснення відповідних повноважень для захисту інтересів держави.

Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення щодо суті спору станом на момент розгляду справи. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 15.05.2019р. о 13:45. Повідомлено учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

У судовому засіданні, яке відбулось 15 травня 2019р., представником прокуратури були надані письмові пояснення, у яких було зазначено суду, зокрема, що відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття „інтерес держави”.

Отже, як зазначає прокурор, з жовтня 2015 року Міністерству оборони України стало відомо про факт порушення інтересів держави внаслідок укладення оскаржуваної додаткової угоди № 3/70СП. Разом з тим, Міністерство оборони України з жовтня 2015 року, усвідомлюючи порушення законних інтересів держави внаслідок неотримання у державну власність житла через укладення між Південним УКБ та ТОВ „УВГП-Система” додаткової угоди № 3/70СП від 16.10.2015 до договору № 227/УБП-70Д, не здійснювало захист інтересів держави та за їх захистом до суду не звернулось. Відтак, Військова прокуратура Південного регіону України у межах трирічного строку позовної давності у серпні 2018 року, з урахуванням нездійснення Міністерством оборони України щодо захисту інтересів держави, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідно до п. 9 ст. 5 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України забезпечує представництво інтересів Міноборони в судових та інших органах.

Згідно з п. 4 „Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 №1040 (далі - Загальне положення), основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.

Відповідно до п. 1 розділу III „Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України”, затвердженої наказом Міністра оборони України № 744 від 30.12.2016 (далі - Інструкція), для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів Міноборони та Збройних Сил під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі відповідними юридичними службами за участю фінансової (фінансово-економічної) служби та відповідальних підрозділів проводиться позовна робота.

Водночас, на порушення вимог п.п. 4, 10 Інструкції Міністерством оборони України заходи представницького характеру з питань захисту інтересів держави на житло не вжито.

Щодо застосування до посадових осіб Міністерства оборони України заходів за нездійснення відповідних повноважень для захисту інтересів держави суду було зазначено наступне.

З 22.02.2017р. Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000134 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Південного УКБ, Міністерства оборони України, зокрема під час укладення та погодження додаткової угоди № 3/70СП від 16.10.2015.

Отже, на думку прокурора, нездійснення службовими особами Міністерства оборони України заходів щодо захисту інтересів держави та визнання недійсною додаткової угоди №3/70СП від 16.10.2015р. може бути пов’язане із зловживанням ними владою або службовим становищем, чому буде надана оцінка під час досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000134.

З урахуванням викладеного, наразі Військовою прокуратурою Південного регіону України не вживались заходи кримінально-правового реагування за фактом нездійснення посадовими особами Міністерства оборони України відповідних повноважень для захисту інтересів держави, які порушені внаслідок укладення додаткової угоди № 3/70СП від 16.10.2015р.

Додаткових клопотань та заяв з боку представника прокуратури та Міністерства оборони України в судовому засіданні заявлено не було.

За результатами проведення підготовчого засідання, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та представника військової прокуратури Південного регіону України, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Позовні вимоги ОСОБА_1 військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України направлено на визнання недійсною додаткової угоди від 16.10.2015р. №3/70СП до Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 р. про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладеної Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України з Товариством з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система”.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України обґрунтовано тим, що додаткова угода від 16.10.2015р. №3/70СП до Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004р. про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладена Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України з Товариством з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система”, суперечить вимогам ст.ст. 203, 228 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, згідно з якими в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави та суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Відповідно до ч.3 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За матеріалами справи судом встановлено, що заступник військового прокурора Південного регіону України при поданні позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України посилався на ст. 131-1 Конституції України, на ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та на ст. 23 Закону України „Про прокуратуру”, зазначаючи, що у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді та підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

При поданні заступником військового прокурора Південного регіону України позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було зазначено, що відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. прокурори вправі звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

ОСОБА_1 військового Прокурора Південного регіону України за текстом поданої позовної заяви зазначав, що як передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України „Про Збройні Сили України”, ст.ст. 2,10 Закону України „Про оборону України”, Збройні Сили України – це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності.

Також ОСОБА_1 військового Прокурора посилався на ст.ст. 9, 14 Закону України „Про Збройні Сили України” та зазначав, що землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належить їх на праві оперативного управління.

Крім того, заступником військового прокурора Південного регіону України при поданні позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було зазначено, що відповідно до ст. 3 Закону України „Про Збройні Сили України” та п. 1 „Положення про Міністерство оборони України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. №671, п. 44 „Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройний Сил України та основні правила користування наданими землями” і „Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України”, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р., Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом. Уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За посиланням ОСОБА_1 військового Прокурора, безпідставне укладання будь-яких господарських угод щодо земельних ділянок, що належать до земель оборони, завдає шкоду інтересам держави та порушує права держави в особі Міністерства оборони України.

На підставі викладеного, заступником військового Прокурора Південного регіону України в позові в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було зазначено, що виникла необхідність у представництві заступником військового прокурора Південного регіону України в господарському суді інтересів держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_4 у формі звернення до суду з даним позовом та участі в його розгляді.

Предметом Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 р. про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей є фінансування та будівництво в повному обсязі, згідно одержаної у встановленому законом порядку проектно-кошторисної документації на будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами, орієнтованою загальною площею 35 тис. кв.м. на земельній ділянці загальною площею орієнтовно 2,5 га в м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21 (військове містечко №186).

Як було зазначено у позовній заяві заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 12.10.1950р. „Про відвід військовій частині 74381 земельної ділянки по Ботанічній вулиці та 1-му артилерійському провулку для будівництва військового містечка” за клопотанням командувача Одеським військовим округом військової частини 74381, відведено земельну ділянку до 6 га по Ботанічній вулиці (на цей час проспект Гагаріна) та 1-му артилерійському провулку для будівництва військового містечка.

Як зазначено у позові ОСОБА_1 військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, на земельній ділянці, яка перебуває на обліку квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_4, дотепер розташовано військове містечко №186 із наявними на його території об’єктами нерухомості військового майна.

Надалі 02 грудня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система” та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України було укладено Додаткову угоду №1/70 СП до Договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004р., відповідно до п. 1. якої з метою скорочення термінів забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, та враховуючи те, що завершення будівництва об’єкта (шифр- О-186. група житлових будинків загальною площею 37000 кв.м. у м. Одеса, проспект Гагаріна 19-21) згідно умов Договору №227/УПБ – 70Д від 25.11.2004р. передбачено чергами на 2007-2008р. Сторони доловились про те, що Пайовик передає в 2005 році Замовнику за його згодою квартири і інших будинках.

25 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система” та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України було укладено Додаткову угоду №2/70 СП до Договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004р.. відповідно до п. 3. п. 3.7. викладено у наступній редакції Пайовик достроково передає Замовнику квартири відповідно до п. 3.4. Договору загальною площею 7008,20 кв.м., у т.ч. 30 квартир загальною орієнтованою площею 2568 кв.м. у м.Білгород-Дністровському, Одеської області по вул. Пирогова, 2-А, згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди у строк до 20.12.2008р., 74 квартири в м. Одесі (пос. Котовського), смт. Хлібодарське, Одеської області, у м. Теплодар орієнтовною площею 4439,7 кв.м. згідно додатку №2 до цієї додаткової угоди, за погодженням КЕВ м. Одесі у строк до 20.12.2009р. У разі затримки строків введення в експлуатацію вищезазначеного житла не з вини Пайовика та/або затримки погодження КЕЧ понад вищевказаного строку, ці строки переносяться на строк затримки.

У подальшому 16 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система” та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України було укладено спірну Додаткову угоду №3/70 СП до Договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004р., відповідно до п. 1 якої визначено, що у зв’язку зі зміною проектної організації та генерального підрядника, для оптимізації проект, Сторони дійшли згоди внести зміни у п. 2.1. Договору №227/УПБ-70Д „Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей” від 25.11.2004р. та викласти абзац перший п. 2.1. у наступній редакції: „Предметом цього Договору є фінансування та будівництво Пайовиком в повному обсязі, згідно одержаної у вставленому порядку проектно-кошторисної документації на будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими не житловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами – надалі Об’єкт, орієнтовною загальною площею 85000 кв.м. на земельній ділянці загальною площею орієнтовно 2,5 га, в м. Одеса, по проспекту Гагаріна, 19-21 (військове містечко №186.

Також, відповідно до п. 4 Додаткової угоди №3/70 СП від 16.10.2015р. до Договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004р., у зв’язку з суттєвими змінами в економіці держави та на ринку нерухомості, беручі до уваги незалежну оцінку земельної ділянки та нерухомого майна військового містечка №186, розташованого за адресою: м.Одесп, вул. Гагаріна, 19-21, Сторони домовились викласти п. 3.4. Договору у наступній редакції: „Розподіл Об’єкту між сторонами здійснюється наступним чином: Замовнику 7735 кв.м. Об’єкту, Пайовику – решта площі Об’єкту, а також кінцеву будівельну продукцію визначену проектно-кошторисною документацією, а саме будинок (секції), 100% вбудовано-прибудованих приміщень, підземні паркінги, інженерні мережі та споруди, не залежно від ТЕП Об’єкту. Зміни до цього Договору, зокрема, зміна проектної документації, зміна загальної площі Об’єкту не впливають на розподіл Об’єкту між сторонами.”.

Згідно до п. 8 Додаткової угоди №3/70 СП від 16.10.2015р. до Договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004р., п. 3.7. Договору викладено у редакції: „На дату укладання цієї Додаткової угоди Пайовик належним чином виконав частину зобов’язання передбаченого п. 3.4. цього Договору, а саме шляхом передачі 2616,4кв.м. Пайовик має право надавати Заминку квартири в інших новозбудованих житлових будинках в. м. Одеса, які погоджені Сторонами, в обсязі залишку частки Замовника (загальною площею 5118,6 кв.м.), з урахуванням загальної площі визначеної п. 3.4. Договору, в строк до кінця 2017 року.”.

Ґрунтуючи позовні вимоги, прокурором було зазначено, що Додаткова угода №3/70 СП від 16.10.2015р. до Договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004р. суперечить вимогам законодавства та відповідно до ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України повинна бути визнана судом недійсною.

Крім того, за твердженням ОСОБА_1 військового Прокурора, Додаткова угода №3/70 СП від 16.10.2015р. до Договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004р. суперечить вимогам ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, згідно з якими в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави та суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005р.

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009р., заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_7 Європи від 27.05.2003 № 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. № 3-рп/99, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 р. у справі №924/1237/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Міністерством оборони України, як центральним органом виконавчої влади, який має повний обсяг процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, на яку посилається ОСОБА_1 військового Прокурора в поданому позові, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Таким чином, у даному випадку відсутні законні підстави для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, тощо).

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема, в Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018р. у справі № 924/1256/17, а також у Постановах Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі №926/03/18, від 23.09.2018р. у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019р. у справі № 927/246/18.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можливо було дійти висновку, що Міністерство оборони України не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження. ОСОБА_1 військового Прокурора повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону в підтвердження зазначеного.

Крім того, судом не приймають твердження представника прокуратури, викладені у письмових поясненнях, що були подані у судовому засіданні 15.05.2019р., щодо того, що факт бездіяльності Міністерства оборони України підтверджується діями Національного антикорупційного бюро України по здійсненню досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000134 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Південного УКБ, Міністерства оборони України, зокрема під час укладення та погодження додаткової угоди № 3/70СП від 16.10.2015.

Оскільки, таки дії (щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000134) проводяться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Південного УКБ, Міністерства оборони України, зокрема, під час укладення та погодження додаткової угоди № 3/70СП від 16.10.2015, а не за фактом виявлення, зокрема, службової недбалості з боку посадових осіб Міністерства оборони України, як ознакою того, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищевказані обставини, враховуючи все вище викладене, наявні у справі матеріали та докази, суд вважає за доцільне залишити позовну заяву заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Колективного підприємства „Будова” про визнання додаткової угоди до договору недійсною, без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

За приписами ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п. 4 ч. 1 Закону України „Про судовий збір”).

Отже, сплачений прокурором судовий збір за звернення з даним позовом до суду підлягає поверненню відповідною ухвалою суду за наявності відповідного клопотання платника - військової прокурори Південного регіону України.

Керуючись п. 1 ч.1 ст.226, ст.234, ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю „УВГП-Система”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Колективного підприємства „Будова” про визнання додаткової угоди до договору недійсною – залишити без розгляду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua

Повний текст ухвали складено та підписано15.05.2019р.

Ухвала набрала чинності 15.05.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту.

Суддя Т.Г. Д'яченко