Ухвала суду № 81724706, 15.05.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

15 травня 2019 року Справа № 915/787/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» (56653, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Себине, вул. Гетьманцева, 1; адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Шнеєрсона, 12/39)

до відповідача: Фермерського господарства «Юлія» (юридична адреса: 56537, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Актове; фактичне місцезнаходження: 56537, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Актове, вул. Молодіжна, 4; адреса для листування: 56537, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Актове, вул. Молодіжна, 7)

про: стягнення 375000,00 грн штрафу, шляхом звернення стягнення на предмет застави,

без виклику учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

13.05.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест», після відкриття провадження у справі № 915/787/19 за позовом про стягнення з Фермерського господарства «Юлія» 375000,00 грн штрафу, шляхом звернення на предмет застави, а саме на автомобіль марки TOYOTA, шляхом його продажу на прилюдних торгах звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 08.05.2019 (вх. № 7858/19) про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне фермерському господарству «Юлія» (зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 56537, фактичне місцезнаходження: вул. Молодіжна, 4, с. Актове, Вознесенський район, Миколаївська область, 55216, код ЄДРПОУ 30951197). рухоме майно, а саме: Автомобіль марки TOYOTA, модель Land Cruiser Prado150, випуску 2016 року, тип ТЗ – загальний легковий універсал-В, шасі № JTEBR3FJ505008402, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО № 854370, виданого Центром 4844, зареєстрований 08.12.2016 р. шляхом винесення постанови про опис та арешт рухомого майна із забороною користуватись арештованим майном та передачею його на відповідальне зберігання Фермерському господарству «Юлія».

14.05.2019 до суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» надійшло уточнення до заяви про забезпечення позову б/н від 14.05.2019 (вх. № 78974/18), в якій заявник просить суд вважати правильною прохальну частину заяви про забезпечення позову б/н від 08.05.2019 наступного змісту: «Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне фермерському господарству «Юлія» (зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 56537, фактичне місцезнаходження: вул. Молодіжна, 4, с. Актове, Вознесенський район, Миколаївська область, 55216, код ЄДРПОУ 30951197). рухоме майно, а саме: Автомобіль марки TOYOTA, модель Land Cruiser Prado150, випуску 2016 року, тип ТЗ – загальний легковий універсал-В, шасі № JTEBR3FJ505008402, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО № 854370, виданого Центром 4844, зареєстрований 08.12.2016 р. із забороною користуватися арештованим майном та передачею його на відповідальне зберігання Фермерському господарству «Юлія».

За текстом заяви про забезпечення позову товариство з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» інформує суд, зокрема, про те, що між ним та фермерським господарством «Юлія» існують договірні відносини з договору купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування №22-11/2016 від 22.11.2016, відповідно до умов якого продавець зобов’язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити: соняшник кондитерський - «Лакомка» врожаю 2017 року;/ соняшник врожаю 2017 року в строк до 01.10.2017 року.

23.11.2017 року між відповідачем та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування № 23-11/17 відповідно до умов якого продавець зобов’язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити соняшник кондитерський - «Лакомка» врожаю 2018 року;/ соняшник врожаю 2018 року.

З метою забезпечення виконання відповідачем умов вищенаведених договорів 28.12.2017 між сторонами було укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 1205.

Відповідно до умов Договору застави в силу цього договору заставодавець (ФГ «Юлія») з метою забезпечення в повному обсязі виконання своїх зобов’язань перед заставодержателем (ТОВ «Фанчі-Інвест») та сплати процентів за користування кредитом в розмірі 30% річних, сплати пені, штрафів, інших платежів, передбачених Кредитним договором, передає в заставу заставодержателю, а заставодержатель приймає майно, зокрема: автомобіль марки TOYOTA, модель Land Cruiser Prado150, випуску 2016 року, тип ТЗ – загальний легковий універсал-В, шасі № JTEBR3FJ505008402, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО № 854370, виданого Центром 4844, зареєстрований 08.12.2016 р.

Відповідно до п. 1.2 Договору застави сторони оцінюють предмет застави у 1500000,00 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору застави протягом строку дії застави заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватись, розпоряджатись предметом застави відповідно до умов договору та до настання підстав для звернення стягнення на предмет застави згідно з пунктом 9.1 договору.

Згідно п. 9.3.3 Договору застави з моменту настання підстав для звернення стягнення, передбачених підпунктами 9.1.1, 9.6 п. 9.1 Договору, до складу Предмету застави включається все майно Заставодавця, визначене п.1.1 Договору, та Заставодержатель має право звернути на нього стягнення в порядку, передбаченому цією статтею Договору.

З моменту настання підстав для звернення стягнення Заставодавець втрачає право розпорядження та використання Предмету застави без згоди Заставодержателя.

Додані до заяви про забезпечення позову та позовної заяви докази свідчать, щообтяження, зокрема, об’єкту – Автомобіль марки TOYOTA, модель Land Cruiser Prado150, випуску 2016 року, тип ТЗ – загальний легковий універсал-В, шасі № JTEBR3FJ505008402, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО № 854370, виданого Центром 4844, зареєстрований 08.12.2016 р. було зареєстроване 30.11.2018 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 57704029.

Відповідно до Довідки ФГ «Юлія» про балансову вартість основних засобів станом на 01.10.2017 балансова вартість Автомобіля марки TOYOTA, модель Land Cruiser Prado150 становить 1059197,81 грн.

Необхідність забезпечення позову у даній справі заявник аргументує тим, що в порушення умов договору застави, відповідачем не було застраховано заставлене рухоме майно, а отже, у разі можливого псування та знецінення майна, позивач позбавлений можливості отримати страхове відшкодування, що не буде сприяти виконанню рішення суду в разі задоволення позову, а навпаки фактично унеможливить його.

Відтак, позивач вважає, що причини звернення із даною заявою про вжиття заходів забезпечення позову належним чином обґрунтовані.

За правилами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні виходячи з такого.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов’язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити таке.

По-перше, зі змісту заяви про забезпечення позову б/н від 08.05.2019 (вх. № 7858/19) реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях щодо можливості псування та знецінення майна, що за твердженням заявника не буде сприяти виконанню рішення суду у разі його задоволення, а навпаки фактично унеможливить його.

В обґрунтування своїх вимог щодо забезпечення позову, заявник посилається лише на неналежне виконання боржником своїх зобов’язань за договором та потенційну можливість псування та знецінення майна.

Однак, саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Разом із тим, заявником не надано суду жодних доказів того, що боржник має намір ухилитися від виконання рішення суду, чи доказів які б підтверджували існування фактичних обставин, з якими пов’язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач.

Судом також взято до уваги умови п. 6.5, 6.7, 8.2 Договору застави від 28.12.2017, відповідно до яких:

- Заставодержатель має право у будь-який час протягом строку дії Договору за умови попереднього (не менш ніж за три календарні дні до дати проведення перевірки) письмового повідомлення Заставодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та використання Предмета застави. Заставодавець зобов’язаний на вимогу Заставодержателя забезпечити фізичний доступ представникам Заставодержателя до Предмета застави, надавати їм всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та використання Предмета застави, надавати можливість фотографувати Предмет застави, а також вчиняти на вимогу Заставодержателя будь-які інші дії, необхідні для реалізації прав Заставодержателя щодо перевірки стану та належного збереження Предмету застави (п. 6.5 Договору застави);

- Заставодавець зобов’язаний відновити Предмет застави або замінити/доповнити його іншим аналогічним за вартістю і таким, що задовольняє Заставодержателя, майном за погодженням із Заставодержателем, про що укласти новий договір застави, або (незалежно від строку) виконати вимоги, забезпечені заставою, в повному обсязі протягом чотирнадцяти календарних днів з дня настання таких обставин: втрата, псування понад рівень його звичайного зносу, пошкодження або знищення Предмету застави; порушення вимог пункту 6.4. Договору (п. 6.7 Договору застави);

- Заставодавець несе всі ризики випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування Предмета застави (п. 8.2 Договору застави).

Так, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів можливого псування та знецінення майна, які, у разі їх наявності, заявник міг отримати, реалізувавши своє право щодо перевірки стану та належного збереження Предмету застави, передбачене п. 6.5 Договору застави.

Крім того, суд зауважує, що умовами вказаного договору передбачено обов’язок заставодавця відновити Предмет застави або замінити/доповнити його іншим аналогічним за вартістю і таким, що задовольняє Заставодержателя, майном у разі втрати, псування, пошкодження або знищення Предмету застави (п. 6.7 Договору застави).

Отже, заявником не обґрунтовано яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

По-друге, як вже вище було наведено, 30.11.2018 реєстратором до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис про обтяження (заборону відчужувати) – застава рухомого майна; об’єкт обтяження: автомобіль легковий, номер об’єкта JTEBR3FJ505008402, марки TOYOTA, модель Land Cruiser Prado150, випуску 2016 року, тип ТЗ – загальний легковий універсал-В, свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХО № 854370, видане 08.12.2016 Центром 4844. Обтяжувачем виступило товариство з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест».

Заборона ж використання предмета застави передбачена умовами абз. 2 п. 9.3 Договору застави від 28.12.2017.

Таким чином, заявник, обравши такий захід забезпечення позову як арешт рухомого майна (автомобіля) відповідача, із забороною користуватися арештованим майном та передачею його на відповідальне зберігання відповідачу не надав суду доказів, які б свідчили про наявність підтверджених доказами фактичних обставин для вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову, тому підстави для забезпечення позову по даній справі відсутні.

Отже, за вищенаведених обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» б/н від 08.05.2019 (вх. № 7858/19) про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» б/н від 08.05.2019 (вх. № 7858/19) про забезпечення позову у справі № 915/787/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова