Рішення № 81724669, 14.05.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.05.2019 Справа № 917/428/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/428/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз", вул. Будька, 26, а, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

до відповідача Мартинівської сільської ради, с. Мартинівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37361

про стягнення 4 338,30 грн. заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи: 15.03.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" до відповідача Мартинівської сільської ради про стягнення 4 338,30 грн. заборгованості.

Суд ухвалою від 18.03.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/428/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

25.03.2019 року від позивача до суду надійшла заява № 348/06 від 21.03.2019 р. (вх. № 2900) про зменшення розміру позовних вимог. Позивач у своїй заяві повідомляє суд про те, що у зв’язку з помилковим розрахунком вартості основного боргу за надання послуг з розподілу природного газу, в позовній заяві було невірно зазначено розмір основного боргу, а саме : в суму основного боргу увійшло сплачене 08.02.2017 року Мартинівською сільською радою грошове зобов’язання з надання послуг з розподілу природного газу за січень 2017 року в сумі 1 335,59 грн. У зв’язку із вищевикладеним, позивач зменшує розмір позовних вимог на суму сплаченого Відповідачем грошового зобов’язання з надання послуг з розподілу природного газу за січень 2017 року в сумі 1 335,59 грн. та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 3 002,71 грн. До заяви позивач додав докази направлення примірника заяви відповідачу.

Відповідно п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі ( ч.3 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи вище викладене суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між ПАТ «Гадячгаз» (Оператор ГРМ) та Мартинівською сільською радою (Споживач) укладено Типовий Договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Згідно з умовами цього Договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (а.с. 12-18, далі – Договір).

Відповідно до рішення Загальних Зборів акціонерів товариства ПАТ «Гадячгаз» від 27.04.2018 року, змінено тип акціонерного товариства з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» на Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз». Зміни в найменуванні юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у встановленому Законом порядку 04.05.2018 року.

Частиною 1 та 2 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно- правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов’язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов’язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 30.09.2015р. № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу.

При цьому, у Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку З до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. (пункт 1.3 Договору);

- споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником. За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (пункт 3.1 Типового договору розподілу природного газу);

- оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 6.1 Типового договору розподілу природного газу);

- Пункт 6.4 публічного договору вказує, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється Споживачем, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. (пункт 6.4 Типового договору розподілу природного газу);

- у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 6 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. (пункт 8.2 Типового договору розподілу природного газу).

В дотримання умов Договору Позивач надав Відповідачу послугу розподілу природного газу за період з січня 2017 року по березень 2017 року, а Відповідач прийняв надану послугу на загальну суму 3 490,08 грн.

Факт виконання Позивачем договірних зобов’язань з розподілу природного газу Відповідачу та факт його отримання останнім підтверджується актами надання послуг розподілу природного газу, а саме:

- у січні 2017 року в кількості 2,055 тис. м3 на суму 1 112,99 грн. згідно акту передачі- приймання природного газу № 224-661-4Т від 31.01.2017р.;

- у лютому 2017 року в кількості 1,917 тис. м3 на суму 1 245,90 грн. згідно акту передачі- приймання природного газу № 225-661-4Т від 28.02.2017р.;

- у березні 2017 року в кількості 1,398 тис. м3 на суму 908,59 грн. згідно акту передачі- приймання природного газу № 226-661-4Т за березень 2017р.

За даними позивача, відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконав, а саме : не оплатив вчасно кошти за отримані послуги, чим порушив п. 6.4. Договору.

При розрахунках за розподілений у січні 2017 року - березні 2017 року природний газ Споживач несвоєчасно здійснював платежі за надану послугу, що підтверджується карткою рахунком 361 по контрагенту Мартинівська сільська рада за період з 01.01.2017 р. по 07.03.2019 р.

Також позивач повідомляє, що Відповідачем не було підписано рахунок-фактуру № 226-661- 4Т за березень 2017 р. та Акт № 226-661-4Т передачі-приймання природного газу за березень 2017 року.

На підтвердження надання послуг розподілу природного газу за березень 2017 року позивач надав копію відомості про фактичні показники лічильників газу.

Позивач зазначає, що 13.04.2017 року працівниками ПрАТ «Гадячгаз» було здійснено припинення газопостачання на об’єкті Відповідача, що підтверджується Актом від 13.04.2017 року, де закріплений фактичний показник лічильника газу 50680.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача 3 002,71 грн., з яких : 2 154,49 грн. основна заборгованість за отримані послуги за період з лютого 2017 р. по березень 2017 р., 125,52 грн. 3% річних, 274,86 грн. пеня та 447,84 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, заява приєднання до умов договору розподілу природного газу, копія якого містяться в матеріалах справи, свідчить про укладення між сторонами договору розподілу природного газу. Укладений між сторонами у даній справі договір укладений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві та скріпленням печаткою відповідача, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного договору.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України сплатив вартість отриманих послуг не у повному обсязі та з порушенням строків. Заборгованість останнього за отримані послуги за період з лютого 2017 р. по березень 2017 р. на момент подання позову та розгляду даної справи складає 2 154,49 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 154,49 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнається, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання Відповідачем п. 6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 274,86 грн. пені за період з 10.03.2017 р. по 10.10.2017 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати отриманих послуг по кожному окремому акту та проведених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що останні є правомірними та підлягають задоволенню (з урахуванням приписів п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

При цьому судом враховано приписи п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 125,52 грн. 3% річних та 447,84 грн. інфляційних нарахувань за період з 10.03.2017 р. по 11.03.2019 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати послуг з розподілу природного газу по кожному окремому акту та проведених відповідачем проплат), суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 154,49 грн. основної заборгованості за отримані послуги за період з лютого 2017 р. по березень 2017 р. (включно), 125,52 грн. 3% річних, 274,86 грн. пені та 447,84 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Мартинівської сільської ради (с. Мартинівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37361, код ЄДРПОУ 21051177) на користь Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» (вул. Будька, 26, а, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 05524660) - 2 154,49 грн. основна заборгованість за отримані послуги за період з лютого 2017 р. по березень 2017 р., 125,52 грн. 3% річних, 274,86 грн. пеня, 447,84 грн. інфляційні нарахування та 1921 грн. витрат по сплаті судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.05.2019 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко