Рішення № 81723716, 13.05.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2019

м. Дніпро

Справа № 904/955/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррогрупп", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський втормет", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 4 371,54 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррогрупп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський втормет" заборгованість у розмірі 4371,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №11 від 13.01.2016 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач, Акціонерне товариство "Інтерпайп Дніпропетровський втормет", проти задоволення позову заперечує та зазначає, що у повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлений товар по спірному договору, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.03.2019. Таким чином, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

У додаткових поясненнях на позов позивач зазначає, що заборгованість в розмірі 4371,54 грн. виникла по останній поставці товару за грудень 2016 року (дата акту приймання товару від 30.12.2016, № акту приймання товару 177118190, дата відвантаження (ТТН) 30.12.2016, номенклатурний номер товару №501 ДСТУ 4121-2002, вага - 5,490, вартість поставленого товару - 29 371,50 грн., (заборгованість - 4 371,54 грн.), однак до позовної заяви були надані усі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з постачання брухту чорних металів між ТОВ "Феррогрупп" та АТ "Інтерпайп Дніпровський втормет". Проте, відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №11 від 13.01.2016 внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4371,54 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 відкрито провадження у справі №904/955/19, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 10.04.2019, з 10.04.2019 розгляд справи відкладено на 02.05.2019, з 02.05.2019 на 13.05.2019.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Дніпропетровський втормет", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Інтерпайп Дніпропетровський втормет" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррогрупп" (постачальник) укладено договір поставки №11, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти брухт і відходи чорних металів – матали чорні вторинні за видами і підвидів, передбачені ДСТУ 4121-2002, надалі іменовані товар.

Ціна товару вказується в специфікаціях або додаткових угодах, оформлених у вигляді Додатків до договору, без урахування податку на додану вартість, який нараховується в порядку, передбаченому розділами V і XX Податкового кодексу України. Ціна товару визначається з урахуванням умов поставки, зазначених у специфікаціях до договору. Специфікації та додаткові угоди є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах, зазначених у специфікаціях до договору. Кожна партія товару передається на підставі акту приймання.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату вартості поставленої партії товару, відповідно до Специфікації з урахуванням умов поставки, на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту надходження товару до покупця, на підставі акту приймання.

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставки №11 від 13.01.2016 протягом жовтня-грудня 2016 року поставив відповідачу товар на загальну суму 29 724 815,54 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання металів чорних (вторинних) та товарно-транспортними накладними. Проте, відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 29 720 444,00 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 4 371,54 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень частини 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем зобов’язань за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, в той час як відповідачем в обґрунтування своїх заперечень надано двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.03.2019 (а.с.112-140, т.10), з якого вбачається, що на час звернення позивача з даним позовом до суду (12.03.2019), у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем з оплати поставленого товару за спірним договором.

За викладених обставин, суд доходить висновку про відсутність у відповідача зобов'язань перед позивачем з оплати заборгованості за поставлений товар за договором поставки №11 від 13.01.2016.

Відтак, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані зі сплатою судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррогрупп" до Акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський втормет" про стягнення заборгованості у розмірі 4 371,54 грн. – відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррогрупп".

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.05.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва