Рішення № 81721550, 14.05.2019, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа F403/566/18 провадження F 2/403/14/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Костецькому С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого між ними 20 серпня 1988 року відділом запису актів громадянського стану виконавчого комітету Устинівської районної ради народних депутатів Кіровоградської області, актовий запис F24. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що фактично сімейні відносини між нею та відповідачем припинені у звFязку із втратою ними взаєморозуміння; відсутністю поваги до неї з боку чоловіка, як дружини та матері їх спільних дітей; постійними сварками та безрезультатністю вжитих нею заходів з метою збереження сімFї шляхом примирення з відповідачем. За вказаних обставин, враховуючи відмову відповідача розірвати шлюб шляхом подання спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану, позивач змушена звернутись до суду з даним позовом, оскільки подальше спільне проживання та збереження сімFї з відповідачем є неможливим та суперечить її інтересам.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання по розгляду справи по суті не зFявилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась завчасно у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України. Згідно письмових заяв від 16 квітня 2019 року та від 24 квітня 2019 року прохала суд розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, прохає суд їх задоволити. Зазначила про те, що спільні інтереси між нею з відповідачем відсутні, вони не повFязані спільним побутом, не ведуть спільного сімейного життя. Примирення між нею та відповідачем не відбулося, а тому прохала суд не примушувати її до продовження шлюбних відносин з відповідачем всупереч її волі та інтересам.Після розірвання шлюбу прохала залишити прізвище «Корніченко». Не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення. Понесені нею судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору прохала стягнути з відповідача ОСОБА_2. Також зазначила про відсутність на даний час будь-яких майнових спорів з відповідачем та спірних питань щодо визначення місця проживання прийомного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.87, 90, 94, 96).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зFявився. Про місце, день і час розгляду справи по суті повідомлявся завчасно в порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.80, 86, 88, 97, 98). Представника для участі у судовому засіданні не направив. Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач по справі ОСОБА_2 у встановлений судом строк на подав. Разом з тим, під час підготовчого провадження у справі відповідачем ОСОБА_2 була подана письмова заява від 28.02.2019 року про розгляд цивільної справи без його участі та не визнання ним позову (а.с.65), а 14.05.2019 року телефонограмою відповідач повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання у звFязку із перебуванням за межами Устинівського району Кіровоградської області та здійснення розгляду справи без його участі (а.с.99). Заяв та клопотань, в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про відкладення судового розгляду, від відповідача по справі на дату проведення судового засідання не надходило.

Відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, з урахуванням письмової заяви позивача та відсутності поданих відповідачем заяви та (або) клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням поважності підстав для цього,суд приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті в даному судовому засіданні 14.05.2019 року.

У звFязку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що між сторонами по справі 20 серпня 1988 року за актовим записом F24 відділом записів актів громадянського стану виконавчого комітету Устинівської районної ради народних депутатів Кіровоградської області було зареєстровано шлюб (а.с.9).

Від даного шлюбу сторони мають повнолітніх дітей: дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також є сімFєю патронатного вихователя, які виховують неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року F11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова від 21.12.2007 року F11) проголошена Конституцією України охорона сімFї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У відповідності до ст.112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд зFясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З пояснень позивача ОСОБА_1, викладених в позовній заяві та висловлених особисто в підготовчому засіданні 06.12.2018 року, а також в поданих до суду письмових поясненнях судом встановлено, що спільне подружнє життя сторін не склалося по причині різних поглядів на подальше сімейне життя, відсутності взаєморозуміння та неможливості підтримувати нормальні життєві відносини як подружжя, внаслідок чого сторони по справі припинили шлюбні відносини. Позивач зазначила про те, що раніше зверталась до суду у 2016 році з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем, однак з метою збереження сімFї в подальшому подала до суду заяву про залишення її позовної заяви без розгляду. Разом з тим, відносини в сімFї за останні два роки не нормалізувались, а лише погіршились. Відповідач не проявляє поваги не неї як до дружини і вона за 30-ть років спільного сімейного життя втомилась від принизливого відношення до себе відповідача, що проявляється в його вчинках. Жодних дій, спрямованих на збереження сімFї та відновлення довіри до нього, як чоловіка, відповідачем за цей час вчинено не було. Примирення між ними не відбулось, а тому вона наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідачем в підготовчому засіданні 06.12.2018 року було заявлено клопотання про надання їм з позивачем, як подружжю, строку на примирення, оскільки вони проживають в шлюбі більше тридцяти років, мають двох повнолітніх дітей та на даний час виховують, як патронатна сімFя, неповнолітню дитину ОСОБА_3. Він бажає зберегти сімFю та має намір докласти максимум зусиль для того, щоб примиритись з позивачем. З огляду на викладене заперечує проти позовних вимог.

Відповідно до п.10 Постанови від 21.12.2007 року F11 передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.

Відповідно до ч.7 ст.240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року, приймаючи до уваги заперечення відповідача проти розірвання шлюбу з позивачем, його бажання зберегти сімFю, тривалість спільного проживання сторін у шлюбі та наявність на їх спільному вихованні неповнолітньої дитини, судом, з метою вжиття заходів до примирення подружжя, було надано сторонам по справі строк для примирення тривалістю два місяці, як захід, що не суперечить моральним засадам суспільства та спрямований на збереження сімFї сторін, як первинного та основного осередка суспільства.

Ухвалою суду від 07 лютого 2019 року провадження у справі було поновлено, а ухвалою суду від 28 лютого 2019 року відповідно до положень ст.200 ЦПК України підготовче провадження закрито та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що за час, що минув з дня прийняття позовної заяви до розгляду, здійснення підготовчого провадження та до відкриття розгляду справи по суті, сторони по справі не вживали жодних дій щодо примирення та збереження сімFї з огляду на відсутність поданих ними до суду відповідних письмових заяв з цього приводу.

Наявності спірних питань щодо поділу майна, як спільної сумісної власності подружжя, та місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого сторони по справі виховують як сімFя патронатного вихователя, за відсутності відповідних заяв сторін, судом під час розгляду справи також не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

З огляду на викладене, дослідивши зміст позовної заяви ОСОБА_1, її усних пояснень, даних в підготовчому засіданні, та викладених в письмових заявах, поданих до суду щодо неможливості збереження сімFї з відповідачем та не досягнення примирення у наданий судом строк, суд приходить до висновку, що наведені позивачем обставини свідчать про: дійсну її волю, як дружини, на розірвання укладеного нею з відповідачем ОСОБА_2 шлюбу; неможливість подальшого спільного сімейного життя сторін, як подружжя, а також наявність підстав вважати, що збереження шлюбу суперечитиме особистим інтересам позивача ОСОБА_1.

Крім того, зі змісту ч.1 ст.21, ч.1 ст.24 СК України слідує, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 10.12.1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сімFю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

З огляду на викладене, враховуючи, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад, а визначення законодавцем шлюбу «як сімейного союзу» засвідчує, що шлюб створює сімFю та передбачає його договірну природу, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач по справі ОСОБА_1 в категоричній формі наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем навіть після вжиття судом заходів щодо примирення подружжя шляхом встановлення їм 2-х місячного строку на примирення, а відповідач ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів вжиття ним заходів щодо примирення з позивачем ОСОБА_1 з метою збереження сімFї, то відмова суду в задоволенні позову про розірвання шлюбу буде примушенням позивача до шлюбу та шлюбним відносинам, що не відповідає моральним засадам суспільства та є неприпустимим.

На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звFязок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, встановивши відсутність примирення сторін по справі протягом встановленого судом строку для примирення, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Після розірвання шлюбу позивачу за її заявою слід залишити прізвище «Корніченко», що відповідає приписам ч.1 ст.113 СК України, якою закріплено право особи, яка змінила своє прізвище у звFязку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, повFязаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції F46 від 02 жовтня 2018 року позивачем по справі ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., на рахунок державного бюджету за реквізитами: отримувач УК в Устин.р-ні/Устинів.р-н/22030101; рахунок отримувача 31218206011423; код отримувача: 36735129; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998 (а.с.1).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, з відповідача по справі ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у виді сплаченого нею судового збору при поданні позову до суду в розмірі 704 грн. 80 коп., що були підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 20 серпня 1988 року відділом записів актів громадянського стану виконавчого комітету Устинівської районної ради народних депутатів Кіровоградської області за актовим записом F24, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище «Корніченко».

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Устинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, поштовий індекс 28630, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, адреса зареєстрованого місця проживання: вул.О.Мазуренка (до перейменування - вул.Леніна), буд.F23 смт.Устинівка Кіровоградської області, поштовий індекс 28600; адреса фактичного місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, поштовий індекс 28630, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області

Головуючий С.Ю.Атаманова