Рішення № 81715474, 19.04.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.04.2019 Єдиний унікальний номер 205/1641/18

Єдиний унікальний номер судової справи 205/1641/18

Номер провадження 2/205/101/19

РІШЕННЯ

іменем України

19 квітня 2019 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу F 205/1641/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, F

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 13 березня 2018 року звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 13 квітня 2011 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір F б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач свої зобовFязання виконав, кредит надав, але відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобовFязання не виконав, допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за ним станом на 01 березня 2018 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 23 793,21 грн., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 4 308,81 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 9 092,81 грн., заборгованості за пенею в розмірі 8 782,39 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 109,20 грн.

Оскільки, відповідач добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажає, позивач змушений був звернутися до суду і просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 23 793,21 грн. та судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача 05 грудня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» «Умови та правила надання банківських послуг» та виписку по рахунку.

25 січня 2019 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив.

17 квітня 2019 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь відзив на позовну заяву.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги визнали частково, не заперечували проти стягнення заборгованості в розмірі 4 308,81 грн., в задоволенні позову в іншій частині просили відмовити.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 13 квітня 2011 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір F б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 5).

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовFязання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 01 березня 2018 року виникла заборгованість, розмір якої підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 4).

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовFязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовFязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України, зобовFязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог F відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобовFязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовFязання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовFязання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовFязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернуті такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що Умови та Правила надання банківських послуг, які позивачем надані суду на обґрунтування своїх вимог не містить підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з даними Умовами була ознайомлена відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили відповідальність при порушенні договірних зобов'язань, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов'язання, не змінювались. У заяві позичальника також відсутні дані про те, з якими саме Умовами був ознайомлений позичальник.

Верховний Суд України у справі F 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, неможна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву.

Суд приходить до висновку, що оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в Анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати штрафів за невиконання договору, то вимоги банку в цій частині задоволенню не підлягають. Аналогічні за своїм змістом правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа F 578/132/16-ц, провадження F 61-3836св18).

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 13 401,62 грн., з яких: тіло кредиту-4 308,81 грн. та відсотки за користування кредитом-9 092,81 грн. підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 8 782,39 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 109,20 грн., задоволенню не підлягають, оскільки сама Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами укладено не було.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 762 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 549, 554, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, F

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором б/н від 13.04.2011 року, станом на 01.03.2018 року, у розмірі 13 401,62 грн., з яких:

- тіло кредиту-4 308,81 грн.;

- відсотки за користування кредитом-9 092,81 грн.

В задоволенні позову в іншій частині-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2019 року.

Суддя Н.Г. Остапенко