Рішення № 81714232, 13.05.2019, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/864/19

Провадження № 2-а/743/149/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Павленко О.В., при секретарі Воєдило О.В., з участю: представника позивача Лазара О.О. (в режимі відеоконференції з Дніпровським районним судом м. Києва), відповідача - громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ), перекладача Потварі Мізанур Рахман Хурсід,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

УСТАНОВИВ:

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач тривалий час перебуває на території Україні без документів, які підтверджують його особу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити. Пояснив, що відповідач не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування в Україні і органами УДМС рішення про його примусове повернення в країну громадянської належності не приймалося. Зазначив, що позов про примусове видворення відповідача за межі території України до суду не подавався.

Відповідач - громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що суть пред'явлених до нього позовних вимог йому зрозуміла, просив надати йому можливість залишити територію України за власні кошти.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 289 КАС за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до частини першої статті 288 КАС позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Аналіз наведених норм свідчить, що позов про затримання щодо іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації може бути подано стосовно особи, до якої вже подано адміністративний позов про примусове видворення.

При цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, окрім іншого, не має документа, що дає право на виїзд з України та вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач являється громадянином Народної Республіки Бангладеш, однак на момент розгляду справи у нього відсутні документи, які б давали право перебувати на території України.

Відповідач не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, котра потребує додаткового захисту.

У країні походження відповідач не піддавався переслідуванням за расовими, етнічними, релігійними ознаками, чи політичним переконанням.

Відповідно до протоколу №000470, 10.05.2019, о 18 год. 32 хв., відповідач був затриманий в порядку ч. 2 ст. 263 КУпАП та 10.05.2019 згідно рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області поміщений до Чернігівського ПТПІ.

Разом з тим, матеріали справи не містять рішення суб'єкта владних повноважень про примусове повернення та поданого у встановленому законом порядку позову про примусове видворення відповідача, що унеможливлює застосування заходів, визначених частиною першою статті 289 КАС.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців (протоколи про адміністративні правопорушення, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (зокрема за частиною першою статті 203 КУпАП), судові рішення тощо), наявність яких також є однією із обов'язкових умов для застосування у даному випадку частини першої статті 289 КАС.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму ВАСУ від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні зазначеної категорії, суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Зокрема, відповідно до п "f" частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не було дотримано порядку звернення із позовною заявою, судом не встановлено наявності всіх умов для прийняття рішення про затримання відповідача, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 241-246, 250, 289 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: вул. Березняківська, 4А, м. Київ) до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Павленко