Ухвала суду № 81712773, 10.05.2019, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3521/16-ц

Провадження №2/654/436/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2019 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді – Ширінської О.Х.,

за участю секретаря – Синевид І.І.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства Виробничий південний біотехнічний центр" до ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Херсонській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Херсонській області, Державного підприємства "Система електронних торгів арештованим майном", ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_6, про визнання прилюдних електронних торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних електронних торгів, –

У С Т А Н О В И В:

Керівник Херсонської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави з позовом до ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Херсонській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Херсонській області, Державного підприємства "Система електронних торгів арештованим майном", ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_6, про визнання прилюдних електронних торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних електронних торгів.

08.05.2019 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3, в якому він просить позовну заяву керівника Херсонської місцевої прокуратури залишити без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання та наполягала на продовженні розгляду справи по суті, оскільки відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства прокуратура обґрунтовано та підставно звернулася із даним позовом саме в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «Виробничий південний біотехнічний центр". Бездіяльність вказаних установ, які покликані реалізовувати державну політику у сфері управління державним майном, шкодить інтересам держави. Тому позовні вимоги правомірно заявлені прокурором в інтересах держави, залишення позову без розгляду є безпідставним.

Представник відповідача ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_7 підтримав клопотання представника відповідача ОСОБА_3, не заперечував щодо залишення без розгляду позову прокурора.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В обґрунтування звернення з даним позовом саме Херсонською місцевою прокуратурою позивач зазначив наявність «інтересів держави», які полягають у порушенні відчуження об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації, що тим самим призводить до порушення прав і законних інтересів держави, яка є власником майна, підриву основ фінансово-економічної діяльності держави. Крім того, бездіяльність позивача (Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «виробничий південний біотехнологічний центр), який покликаний реалізовувати державну політику у сфері управління державним майном, шкодить інтересам держави.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61 Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_8 Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17).

У даній справі прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів .

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Слід також зазначити, що Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне підприємство «Виробничий південний біотехнічний центр"відповідно до положень чинного законодавства наділені правом і мають можливістю самостійно вирішувати питання місцевого значення (у т.ч. шляхом звернення до суду).

Так, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду є недостатнім. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне підприємство «Виробничий південний біотехнічний центр"не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідачів.

Відтак, сама присутність прокурора на судовому процесі на стороні позивача ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, та створює відчуття нерівності у сторони відповідач

В даному випадку, позов прокурора по суті подано в інтересах Державного підприємства «Виробничий південний біотехнічний центр"щодо його фінансово-економічної діяльності, що прямо протирічить вищевикладеним нормам чинного законодавства.

З огляду на вище наведене, суд приходить до висновку, що позов керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «Виробничий південний біотехнічний центр" підлягає залишенню без розгляду, оскільки позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «Виробничий південний біотехнічний центр" до ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Херсонській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Херсонській області, Державного підприємства "Система електронних торгів арештованим майном", ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_6 про визнання прилюдних електронних торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних електронних торгів – залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 14.05.2019 року.

Суддя: О.Х. Ширінська