Постанова № 81711059, 13.05.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10063/19

Провадження № 3/127/2344/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року місто Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, директора ТОВ «АВАК» проживаючої за адресою: Вінницькі хутори, вул. Сагайдачного 17, суд

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу від 27.03.2019 № 385 слідує, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВАК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 було виявлено порушення ведення податкового обліку з порушенням чинного законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 308860 грн., у тому числі за 2015 р. – 84823 грн., за 2016 р. – 207386, за 2017 р. – 16650 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 270564 грн., у тому числі за листопад 2015 р. – 78540 грн., за лютий 2016 р. – 192024 грн.

Правопорушник ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 зазначили про те, що відомості, викладені у протоколі, не відповідають дійсності та надали ряд копій первинних документів.

Крім того в ході судового розгляду ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 надали письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи з яких слідує, що підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення слугував ОСОБА_2 від 27.03.2019 № 1050/1401/23058501 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «АВАК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2015», складений за наслідками проведеної перевірки. Як убачається із змісту ОСОБА_2 перевірки, остання проводилася з 27.02.2019 по 20.03.2019. У ході перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області дійшло висновку про порушення ТОВ «АВАК» податкового законодавства у правовідносинах з ТОВ «ТД «Хімтрейд». Такого висновку ГУ ДФС у Вінницькій області дійшло, аналізуючи всю наявну інформацію щодо задекларованих ТОВ «ТД «Хімтрейд».операцій по постачанню селітри аміачної. ГУ ДФС у Вінницькій області не висловлено жодних зауважень щодо повноти та достовірності первинних документів, якими оформлені операції між ТОВ «АВАК» та ТОВ «ТД «Хімтрейд». Натомість ГУ ДФС у Вінницькій області піддало сумніву операцій між ТОВ «ТД «Хімтрейд» та ТОВ «Олеандріна Трейдинг», у зв'язку його з фіктивністю відповідно до кримінального провадження № 32016100050000030, а також вироком від 10.05.2017. № 756/8715/17-к. Однак Єдиний державний реєстр судових рішень не містить вироку від 10.05.2017 у справі № 756/8715/17-к. Водночас за пошуковим запитом за номером кримінального провадження № 32016100050000030, на який посилається ГУ ДФС у Вінницькій області, з'ясовано, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить ухвалу Шевченківського районного суд м. Києва від 21.03.2017 у справі № 761/16718/16-к, згідно якій обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 32016100050000030 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч.5 ст. 27,ч.2 ст. 205, ч.1, 3 ст. 358 КК України повернуто прокурору, а угоду про визнання винуватості від 21 березня 2017 року, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 - повернуто без розгляду. Жодних інших судових рішень щодо кримінального провадження № 32016100050000030 Єдиний державний реєстр судових рішень не містить. Отже, стан кримінального провадження № 32016100050000030 на даний час щодо службових осіб ТОВ «Олеандріна Трейдинг» свідчить про відсутність вироку, що виключає наявність преюдиційних обставин щодо не підтвердження придбання селітри аміачної у ТОВ «ТД «Хімтрейд».

Крім того, висновки ГУ ДФС у Вінницькій області обґрунтовані наявністю в СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі м. Києва кримінального провадження № 32015100090000178. При цьому в ОСОБА_2 перевірки наводяться результати проведення досудового розслідування. Натомість, згідно ухвалі Солом’янського районного суду м. Києва від 06.06.2016 у справі № 1-кс/760/7087/16 (номер в ЄДРСР 61974578) постановою старшого слідчого 1-го ВКР СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.04.2016 кримінальне провадження закрито, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Також, ГУ ДФС у Вінницькій області піддало сумніву операції з постачання ТОВ «АВАК» карбаміду від ТОВ «ТД «Хімтрейд» з наступних підстав.

Так, ОСОБА_2 перевірки містить відомості про те, що ТОВ «ТД «Хімтрейд» протягом з листопада 2016 року по лютий 2016 рік придбав карбамід у ТОВ «НФ Трейдинг Україна» та ТОВ «Індеко» в загальній кількості 3183,321 грн. Реалізовано ТОВ «ТД «Хімтрейд» за цей період було загалом 8732,283 грн. Інформацією про залишки карбаміду у ТОВ «ТД «Хімтрейд» ГУ ДФС у Вінницькій області не володіє. При цьому ГУ ДФС у Вінницькій області використовує інформацію стосовно зберігання ТОВ «ТД «Хімтрейд» майна (не ідентифіковано, якого саме) лише за січень 2016 року. При формування висновків ГУ ДФС у Вінницькій області керувалося податковою інформацією від ГУ ДФС у Харківській області від 25.04.2018 № 366/20-40-14-12-12 про результати опрацювання зібраної інформації щодо ТОВ «ТД «Хімтрейд» за звітний період декларування ПДВ листопад, грудень 2015р., лютий 2016 року. Такий документ, як «результати опрацювання зібраної інформації» стосовно ТОВ «ТД «Хімтрейд» не може бути кваліфікованим як доказ вчинення ТОВ «АВАК» податкового правопорушення, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Товари, отримані від ТОВ «ТД «Хімтрейд», були в подальшому реалізовані СВК «Маяк» та СФГ «Ніка-Д», які, за наявною у ТОВ «АВАК» інформацією, використали їх у власній господарській діяльності. Дані обставини свідчать про рух активів ТОВ «АВАК», що є обов'язковою ознакою реальності господарської операції. Також ГУ ДФС у Вінницькій області дійшло висновку про не включення ТОВ «АВАК», до складу активів 92500,00 грн., отриманих від покупця ТОВ «Прайд-Компані» з підстав не підтвердження факту реалізації йому товарів. Даний висновок обґрунтовується матеріалами кримінального провадження № 32017100080000053 від 31.07.2017. Крім того, додаток № 4 до ОСОБА_2 перевірки містить перелік документів, які були використані при проведенні перевірки ТОВ «АВАК», серед якого відсутні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32017100080000053, рівно як і будь-які інші.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, передбачено, орган (суд) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та ін.

З акту про результати планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АВАК» від 27.03.2019 за № 1050/2201/23058501 (далі – ОСОБА_2) випливає, що податковим (фіскальним) органом в підтвердження ознак порушення податкового законодавства піддано сумніву операції між ТОВ «ТД Хімтрейд» (контрагентом ТОВ «АВАК») та ТОВ «Олександріна Трейдинг» в зв’язку з їх фіктивністю на підставі кримінального провадження.

Суд при вирішенні питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення враховує, що стаття 163-1 КУпАП є банкетною нормою, тому для вирішення питання щодо обґрунтованості посилання у висновку на нікчемність правочинів, що призвело до порушення податкового законодавства суд враховує наступне.

Зі змісту ч. 1 ст. 228 ЦК України випливає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України такий правочин є нікчемним. Зі змісту ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Слід звернути увагу на те, що законодавцем у ч. 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає можливість зробити висновок, що у ст. 228 ЦК України законодавець розмежовує поняття правочину, що порушує публічний порядок, і правочину, що суперечить інтересам держави, а відповідно, передбачає різні підстави визнання правочинів недійсними і вид їх недійсності. Правочини, що порушують публічний порядок, є нікчемними, і відповідно стосовно них застосовується порядок, передбачений для нікчемних правочинів (нікчемність правочину може бути констатована в мотивувальній частині рішення суду, а в резолютивній вже застосовані його наслідки), та загальні правові наслідки недійсності правочинів (ст. 216 ЦК України), та правочини, які суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (рішення суду в кримінальній або адміністративній справі), та застосування конфіскаційних наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Крім того, ч. 1 ст. 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Зі змісту ж ч. 2 ст. 234 ЦК України випливає, що фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто чинне законодавство також встановлює застереження, що фіктивність правочину визнається судом.

Верховним Судом України у п. 4 постанови Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 звернута увагу на те, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом, тобто його недійсність встановлена законом. Згідно з роз’ясненнями, наданими у п. 5 зазначеної Постанови, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Також Верховним Судом у постановах від 17.01.2018 та 24.01.2018 (справи № 2а-9880/12/1370, № 2а-11097/12/2070, № 826/3446/13-а, № 2а-11097/12/2070, № 2а-6341/12/2070) зазначено, що оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

При вирішенні такого спору слід також враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Крім цього, у п. 18 постанови Пленуму Верховний Суд України звернув увагу, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу – землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі статтею 20 Податкового кодексу України «Права контролюючих органів» фіскальній службі відповідно до покладених на неї функцій та повноважень не надано право щодо встановлення фіктивності діяльності суб'єкта господарювання.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.08.2018 (справа № 0870/4806/12) зазначив, що наявність податкової інформації про фіктивність контрагентів є неприйнятною, оскільки склад податкового правопорушення не може доводитися податковою інформацією, яка має виключно інформаційне навантаження вільного розсуду податкового органу (припущень), та не заснована на аналізі первинних та інших документів.

З огляду на вищевикладене можна зробити висновок, що податковий (фіскальний) орган не наділений повноваженнями визнавати нікчемними правочини, що укладені суб'єктами господарювання, а вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду судом в разі наявності відповідного спору. Інакше кажучи, підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок, а визнання правочинів нікчемними знаходиться за межами компетенції фіскального органу.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16 зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/7946/14.

У постанові Верховний Суд від 29.03.2019 у справі № 813/2719/13-а Верховний Суд зазначив, що “будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Верховний Суд в постанові від 20.03.2019 у справі № 826/7946/14 зазначив, що факт порушення кримінальної справи та отримання пояснень посадових осіб контрагента, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених ТОВ «АВАК» та його контрагентом.

Отже, посилання в ОСОБА_2 на фіктивність правочинів контрагентів ТОВ «АВАК» як підставу для встановлення ознак порушення податкового законодавства суд оцінює критично. Зокрема, надані суду матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили, що правочини, вчинені ТОВ «АВАК», містять ознаки правочинів, передбачених ч. 1 ст. 228 ЦК України, тобто є правочинами, що порушують публічний порядок, а отже, правові підстави для констатації податковим органом зазначених правочинів нікчемними немає. Натомість, зі змісту ч. 3 ст. 228 ЦК України випливає, що правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним. Аналогічне застереження міститься і у ч. 1 ст. 234 ЦК України. Тобто визнання такого правочину недійсним допускається лише в судовому порядку. Відповідного преюдиційного акту (судового рішення, що набуло законної сили) про визнання зазначених правочинів недійсними суду надано не було.

Посилання в акті на реєстрацію кримінального провадження як підставу для підтвердження наявності в діях службових (посадових осіб) ТОВ «АВАК» ознак порушення податкового законодавства суд також оцінює критично, оскільки суду не надано відповідного судового рішення (вироку суду), яким доведені зазначені обставини.

З ОСОБА_2 також вбачається, що ознаки порушення податкового законодавства податковий (фіскальний) орган обґрунтовує нереальністю господарських операцій ТОВ «Прайд-Компані» та ТОВ «АВАК». Однак, як вже зазначено судом вище, нереальність господарських операцій означає їх фіктивність, а згідно з приписами ч. 2 ст. 234 ЦК України визнання фіктивного правочину недійсним належить до виключної компетенції (повноважень) суду під час вирішення відповідного спору.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що в судовому засіданні не було підтверджено факту порушення ОСОБА_5 податкового законодавства. Зокрема, на спростування відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, захисником ОСОБА_5 надано копії договорів, виписки за особовим рахунком, акту прийому-передачі мінеральних добрив, довіреності, податкових та видаткових накладних. Будь-яких об’єктивних даних, якими було б підтверджено факт допущення податкового законодавства суду надано не було.

Таким чином, здійснюючи аналіз наданих суду доказів у їх сукупності, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об’єктивними даними не підтверджено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому відповідно до пункту 1 ч. 1 статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 163-1, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП – закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: