Рішення № 81708656, 16.04.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3682/19

Справа №754/16865/18

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2019 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судового засідання Гайворонського В.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року позивач – ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини. У поданому до суду позові вказувала на те, що між нею та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2140. У вказаному шлюбі народилася донька: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2017 році позивач звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою про розірвання шлюбу. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24.10.2018 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. При розгляді справи про розірвання шлюбу судом не було вирішено питання стосовно місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поданням цієї заяви позивач просить визначити місцем проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - місце проживання її матері ОСОБА_2 , виходячи з того, що з самого народження більше уваги малолітній дочці приділяла саме вона. Після розірвання шлюбу вихованням та доглядом за дитиною займається виключно позивач, дитина доглянута та вихована. Проживання доньки разом зі позивачем відповідає її інтересам та вона має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою судді від 04.12.2018 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху з наданням строків на усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с.16).

13.12.2018 року у встановлений суддею строк позивачем на виконання вищевказаної ухвали було подано відповідне клопотання.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.19).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.38).

Інші процесуальні дії по справі не вчинялись.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бондар Е.А. позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Відповідно до поданої заяви від 12.03.2019 року позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив розглянути справу у його відсутність.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Вислухавши представника позивача, ретельно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Письмовими доказами підтверджується, що сторони по справі зареєстрували шлюб 25.12.2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис за №2149, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб (а.с.7).

Від вказаного шлюбу сторони по справі мають дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.8).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.10.2017 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.9).

Відповідно до паспортних даних позивача, остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12 - зворт).

Згідно копії трудової книжки позивача (а.с.11) та довідки ТОВ «Ремонтник» (а.с.13), остання з травня 2018 року працює в ТОВ «Ремонтник» на посаді адміністратора, та сума її доходу за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року становить 75299,06 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно із п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

В судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу малолітня донька сторін по справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживає разом з матір'ю.

Суд враховує, що з Висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, №102/03/37-1990 від 11.03.2019 року про визначення місця проживання малолітньої дитини (а.с.34,35), вбачається, що враховуючи вік та інтереси дитини, беручи до уваги наявні документи в матеріалах справи, керуючись статтею 19 СК України, пунктом 72 Постанови Кабінету Міністрів від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй від 20.11.1959 року, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім'ї або без адекватних засобів підтримки.

Із змісту інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.08.2017 року № 9-1580/0/4-17, а також із змісту інформації, викладеної на офіційному веб-сайті Європейського суду з прав людини за посиланням ttps://hudoc.echr.coe.int/eng#{«languageisocode»:[«ENG»], «respondent»:[«UKR»], «documentcollectionid2»:[«GRANDCHAMBER», «CHAMBER»], «itemid»:[«001-175140»]} вбачається, що 01 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «М.С. проти України», яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2017 року.

ЄСПЛ наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Крім того, під час вирішення цієї справи суд враховує статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам дитини відповідатиме постійне проживання дитини разом із матір'ю.

Суд також враховує, що доказів того, що мати якимось чином перешкоджає батьку спілкуватись з дитиною та вчиняє якісь перешкоди для зустрічі батька з донькою в процесі розгляду справи не здобуто та відповідачем суду не надано.

Зважаючи на те, що дитина проживає разом з матір'ю та відповідач не заперечує щодо місця проживання дитини з матір'ю, остання має можливість забезпечувати нормальний всебічний розвиток дитини, тому в інтересах дитини, суд, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 24, 56, 110, 112, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір'ю ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду складено 18.04.2019 року.

Суддя: