Рішення № 81702501, 14.05.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/321/19

381/4645/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Служба у справах дітей та сім’ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, не цікавиться життям своєї дитини, не надає коштів на її утримання, не спілкується з ним, не турбується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться здоров’ям та навчанням.

Ухвалою судді від 14 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 19 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується розміщеним оголошення на офіційному веб-порталі Фастівського міськрайонного суду Київської області про його виклик до суду. Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Треті особи - Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Служба у справах дітей та сім’ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з’явились, про день слухання справи повідомлялись судом належним чином, через канцелярію суду подали письмові заяви з проханням розглянути справу в їх відсутність, проти задоволення позову не заперечують.

У відповідності до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази у межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року /а.с.9/. Матір’ю неповнолітнього ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_5, а батько ОСОБА_2 /а.с.9/.

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвали шлюб 27 квітня 2007 року /а.с.10/.

16 липня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, та позивачка змінила прізвище на шлюбне «ОСОБА_1» /а.с.11/.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі СК України), кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов'язані поважати дитину, а також несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків.

Відповідно до Довідки дитячого садка №569 спеціального дошкільного навчального закладу за №28 від 18 серпня 2015 року, ОСОБА_3 з 2007 по 2011 рік відвідував спеціальний дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) №569 Деснянського району. За час перебування дитини в закладі адміністрація і колектив закладу, батька, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, не бачили. Батько не приймав участі у вихованні та не відвідував дитину /а.с.14/.

Згідно Акту №1/04-305 обстеження матеріально-побутових умов проживання громадян м. Вишневого від 13 лютого 2018 року гр. ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 не працює, знаходиться по-догляду за дитиною-інвалідом. Житло в задовільному стані. Самостійно виховує своїх дітей. Батько ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні дитини, матеріальної допомоги не надає /а.с.15/.

Згідно Довідки про неотримання аліментів №1528.38/2158-5 від 26.06.2018 виданої Фастівським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області, ОСОБА_1 за даними виконавчого провадження, дійсно, не отримувала аліменти від ОСОБА_2 з 12.12.2014 по 05.06.2018 /а.с.16/.

Судом встановлено, що з заявою до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області звернулася ОСОБА_1 щодо визначення доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути судом позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Згідно п. 15 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У пункті 16 вказаної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей, лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

В порушення даних принципів щодо виховання дитини, батько ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків по його вихованню, що підтверджується наявними в справі доказами.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню сина, не цікавляться його життям, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, тому є підстави для позбавлення його батьківських прав.

Правовідносини, що виникли між сторонами регламентуються ст.ст. 150, 164 СК України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного, суд враховує рішення комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації від 27 жовтня 2016 року (протокол №19) орган опіки та піклування (Києво-Святошинська районна державна адміністрація) вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька – гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.24-25/.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо позбавлення батьківських прав в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

З приводу вимог позивача про зміну прізвища неповнолітньому ОСОБА_3 суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 Сімейного кодексу України, у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 915 від 11 липня 2007 року, для зміни імені фізичної особи, яка досягла чотирнадцятирічного віку, разом з відповідною заявою подається заява в письмовій формі батьків (одного з батьків - у разі, коли другий помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері) або піклувальника про надання згоди на зміну імені.

Вимога позивача про зміну прізвища неповнолітньому ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки доказів про те що з цього приводу має місце спір, який підлягає вирішенню в суді - позивачем не надано, а відповідно до норм діючого законодавства позивач за наявності рішення про позбавлення батьківських прав відповідача, не позбавлена можливості вирішити питання про зміну прізвища сину у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання.

За вказаних обставин, суд, відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про зміну прізвища неповнолітньому ОСОБА_3, а позов задовольняє частково.

На підставі викладеного, керуючись п. 15,16 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, ст. 11-12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 164 СК України, ст. 4, 13, 81, 235, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Служба у справах дітей та сім’ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав – задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, податковий номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_5, виданий Фастівським МРВ ГУМВС України в Київській області 17 січня 2005 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київської апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст. ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. ХIIІ «Перехідні положення» цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 283 ЦПК України відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Суддя Л.М.Ковалевська