Рішення № 81699793, 23.04.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5513/17

2/296/364/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді - Драча Ю. І.,

за участю: секретаря судового засідання - Івашко Т. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Людмила Миколаївна, про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить встановити факт її проживання однією сім'єю зі ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був її вітчимом, вона прийняла спадщину, подавши заяву нотаріусу, а також спадщину прийняла відповідачка ОСОБА_3 , яка є рідною донькою спадкодавця, а отже і спадкоємцем першої черги. Позивач зазначила, що відповідачка не цікавилася життям свого батька, не відвідувала його і не допомагала матеріально. В той же час ОСОБА_1 піклувалася про ОСОБА_5 , відвідувала його, а останні шість років до дня смерті фактично проживала зі спадкодавцем і вела з ним спільне господарство.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 13.07.2017 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 05.07.2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року підготовче засідання закрито і справу призначено до судового розгляду (а. с. 108).

26.09.2018 р. від представника позивача - адвоката Яроша В. В. надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалами суду від 28.09.2018 р. клопотання представника позивача задоволено і витребувано докази по справі, а саме: з Житомирського обласного державного нотаріального архіву завірену копію матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Людмили Миколаївни завірену копію матеріалів спадкової справи № 8/2017, заведеної після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з наведених у ньому підстав, поданих доказів і допитаних свідків та просили його задовольнити.

Відповідач та її представник проти позову заперечили, пославшись на його не доведеність та безпідставність.

Від третьої особи - приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Л. М. до суду надійшла заява, у якій вона просила справу розглянути за її відстуності і покладалася на розсуд суду при ухваленні рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази та покази свідків, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 Після його смерті відкрилась спадщина. Згідно матеріалів спадкової справи № 8/2017 від 31.01.2017 р. спадщину прийняли: позивачка ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_3 , син померлого спадкодавця - ОСОБА_7 , як такий, що був зареєстрований на момент смерті у будинку спадкодавця, та ОСОБА_8 Спадщина складається, зокрема, з частини житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 була падчеркою померлого ОСОБА_5 , оскільки він з 31.12.1978 р. перебував у шлюбі з її матір'ю ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла і ОСОБА_5 прийняв спідщину, як її чоловік.

З матеріалів витребуваної судом спадкової справи № 237 від 19.04.2002 року встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , будучи рідною донькою ОСОБА_6 , відмовилась від своєї частини спадщини, свідомо пропустивши строк для її прийняття. Під час судового розгляду ОСОБА_1 пояснила, що її відмова від прийняття спадщини після смерті своєї матері була погоджена з ОСОБА_5 і здійснена з метою успадкування ним одним усього спадкового майна, щоб не дрібнити успадковану частину будинку на значно менші частини. Також відмова позивачки від своєї частини спадщини після смерті її матері була пов'язана із взаємною довірою між нею та ОСОБА_5 і міцними сімейними стосунками, оскільки позивачка ставилася до ОСОБА_5 , як до рідного батька, а він в свою чергу ставився до неї, як до рідної доньки.

В ході судового розгляду також було встановлено, що спадкова частина будинку АДРЕСА_1 належала матері позивачки, а до неї її рідним дідові і бабі. Позивачка проживала до укладення свого першого шлюбу у вказаному будинку, там пройшло її дитинство, а отже вона має міцний життєвий зв'язок з даним житлом.

Після смерті матері позивачки у будинку проживав ОСОБА_5 і її рідна баба ОСОБА_10 ОСОБА_1 також періодично проживала у будинку, а з 2010 року несла і спільні з ОСОБА_5 витрати на його утримання, допомагала по господарству, придбавала йому продукти харчування, надавала допомогу в утриманні будинку, проводила разом зі спадкодавцем спільні сімейні свята, тобто жила з померлим повноцінною сім'єю, як донька з батьком, оскільки вона була падчеркою ОСОБА_5 , а він її вітчимом.

За змістом статті 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 ''Про судову практику у справах про спадкування'', при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.

Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Показами допитаних в судових засіданнях свідків підтверджуються обставини проживання позивачки з померлим спадкодавцем понад шість років до дня відкриття спадщини однією сім'єю, як доньки і батька.

Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні 22.11.2017 р. показала, що померлий ОСОБА_5 рахував ОСОБА_1 своєю донькою і між ними існували стосунки саме як батька і доньки. Також свідок показала, що ОСОБА_5 мав намір заповісти усе майно позивачці, оскільки будинок належав її матері, ОСОБА_1 у ньому виросла, однак він не думав, що так швидко помре, а тому не встиг за життя скласти заповіт.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив, що ОСОБА_5 вважав ОСОБА_1 своєю донькою, хоча і не заперечував, що має від першого шлюбу доньку ОСОБА_3 і сина.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні 14.02.2018 р. також показала, що у ОСОБА_5 з ОСОБА_1 були теплі стосунки як між батьком і донькою, ОСОБА_13 постійно допомагала йому, прибирала, підтримувала матеріально і доглядала за ним у лікарні.

Судом встановлено, що за декілька тижнів до своєї смерті в грудні 2016 року ОСОБА_5 потрапив до лікарні, де перебував на лікуванні. З показів свідків і пояснень позивачки встановлено, що основний тягар догляду за ОСОБА_5 несла ОСОБА_1

Так, свідок ОСОБА_14 у заяві від 05.10.2018 р. показала, що була безпосереднім свідком догляду позивачкою за ОСОБА_5 , коли він перебував у лікарні, оскільки вона у той час також щоденно доглядала свого чоловіка, який знаходився в одній палаті з ОСОБА_5 Відповідачку ОСОБА_3 свідок бачила лише один раз у ніч з 29 на 30 грудня 2016 року, а весь попередній час біля ОСОБА_5 перебувала позивачка ОСОБА_15 , вона ж купувала ліки, оплачувала лікування, приносила їжу і ОСОБА_5 називав її своєю донькою.

Свідок ОСОБА_16 , який був завідуючим терапевтичним ввідділенням, також 14.02.2018 р. в судовому засіданні показав, що біля ОСОБА_5 у лікарні постійно знаходилась ОСОБА_1 , ходила за медикаментами, найчастіше приходила у лікарню і лише у день смерті ОСОБА_5 до нього прийшла якась інша жінка, як з'ясувалось згодом - це була ОСОБА_3

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами по справі є, зокрема, показання свідків. Суд враховує показання допитаних під час судового розгляду свідків, оскільки їхні покази є належними і допустимими доказамиі підтверджують доводи позивачки та надані нею пояснення.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_17 , оскільки вона є свекрухою відповідачки ОСОБА_3 , а тому зацікавлена у наданні необхідних для неї показань.

Суд також критично ставиться до показів свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , оскільки вони є не чіткими, плутаними і містять розбіжності між собою та частина їх була спростована показами свідка ОСОБА_20 .

Заперечення ОСОБА_3 та її представника проти позову щодо не доведеності фактів проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем та здійснення догляду за ним суд відхиляє, оскільки ці обставини в ході судового розгляду знайшли своє підтвердження і обґрунтування показами свідків, які не є родичами позивачки, а тому свідчили об'єктивно.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що задоволення позову ОСОБА_1 не позбавляє права ОСОБА_3 на спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , так як вона є спадкоємцем першої черги, а позивачка у такому разі набуде статусу спадкоємця лише четвертої черги.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд вважає доведеними обставини проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_5 понад шість років до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . однією сім'єю, як доньки і батька і здійснення догляду за ним. Дотримуючись принципу справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду і на те, що позивачка проживала зі спадкодавцем та доглядала його під час хвороби не лише як спадкоємиця, а й тому, що вважає спадковий будинок і своїм майном, так як він належав до 2002 року її матері, у ньому пройшло дитинство ОСОБА_1 , вона дбала і продовжує дбати про це майно, як власниця, а тому ця обставина також враховується судом при вирішенні спору.

Керуючись ст. ст. 2-5, 7, 10-13, 76-83, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Людмила Миколаївна, про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем -задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Рішення суд набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскраження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається до Житомирського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп: НОМЕР_1 . Адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп: НОМЕР_2 . Адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Людмила Миколаївна, свідоцтво НОМЕР_3 5473. Адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 03.05.2019 року.

Суддя Ю. І. Драч