Рішення № 81699630, 07.05.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/977/19

Провадження № 2/242/584/19

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в особі головуючого судді Любчика О.В., при секретарі судового засідання Каменській А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «шахта «Котляревська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП «Селидіввугілля» в особі ВП «шахта «Котляревська» про стягнення коштів невиплачених при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював у відповідача з 21 липня 2014 року. 21 жовтня 2018 року його було звільнено за власним бажанням. Розрахунок у день звільнення з ним не проведено. Заробітна плата відповідачем була виплачена йому лише 25 лютого 2019 року. З урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 61845,52 гривні.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2019 року відкрито провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, уточнені позовні вимоги підтримує.

Відповідач ДП «Селидіввугілля» 08 квітня 2019 року надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що станом на 25 лютого 2019 року заборгованість по заробітній платі позивачу була виплачена в повному обсязі. Вважає, що на позивача не розповсюджується вимоги ст. 116 КЗпП України, оскільки позивача, відповідно до наказу № 1695к від 22 жовтня 2018 року, було звільнено 21 жовтня 2018 року та 22 жовтня 2018 року він не працював, позивач звернувся до відповідача з заявою про розрахунок тільки 31 січня 2019 року, тому вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню за період з 31 січня 2019 року по 25 лютого 2019 року в сумі 12650,22 гривень.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яким врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 21 липня 2014 року по 21 жовтня 2018 року, що встановлено з копії трудової книжки ОСОБА_1 21 жовтня 2018 позивач звільнений у за власним бажанням, (а.с. 4-5).

На підтвердження наявності заборгованості з виплати заробітної плати позивач надав довідку № 04-22/329 від 07 лютого 2019 року, видану ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», згідно якої позивач працював на підприємстві відповідача в період з 17 липня 2014 року по 21 жовтня 2018 року та станом на 07 лютого 2019 року позивачу не виплачена заробітна плата за жовтень 2018 року в розмірі 4137,08 гривень.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Представником відповідача надано довідку № 04-22/916 від 28 березня 2019 року відповідно до якої позивач дійсно працював на ВП «Шахта «Котляревська» в період з 17 липня 2014 року по 21 жовтня 2018 року та станом на заробітна плата в сумі 4137,08 гривень виплачена позивачу у повному обсязі 25 лютого 2019 року.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судам роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні суд розрахував наступним чином.

Відповідно до довідки № 04-22/329 від 07 лютого 2019 року зазначено, що позивач дійсно працював на ВП «Шахта «Котляревського» в період з 17 липня 2014 року по 21 жовтня 2018 року та його середньоденний заробіток складає 702,79 гривень.

Згідно листів від 19 жовтня 2017 року № 224/0/103-17/214 остання редакція від 19 жовтня 2017 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 році» та від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 році», станом на 25 лютого 2019 року кількість днів затримки виплати заробітної плати складає 88 днів. Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що підлягає стягненню, складає: 702,79 гривень середньоденної заробітної плати х 88 дня = 61845,52 гривень.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 21 жовтня 2018 року по день виплати заборгованості по заробітній платі, тобто по 25 лютого 2019 р. у розмірі 61845, 52 гривні.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що середній заробіток необхідно рахувати з 31.01.2019 року, тобто з дня надходження заяви про розрахунок, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах Закону.

Позивачем за подання до суду позовної заяви з зазначеними вимогами позивачем сплачена сума судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 116-117 КЗпП, ст. 10, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «шахта «Котляревська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 61845 (шістдесят одну тисячу вісімсот сорок п'ять) гривень 52 копійки, з вирахуванням обов'язкових платежів та податків.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля», код ЄДРПОУ 33621594, адреса: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41.

Повний текст рішення складено 11.05.2019 року.

Суддя