Рішення № 81696351, 14.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2019 року № 826/3213/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (далі - позивач, ТОВ «Текссол-С») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2016 №0043711205.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно нарахував грошове зобов'язання з податку на прибуток та застосував штрафу за порушення граничних строків сплати, оскільки позивачем допущено помилку у податковій звітності, яка в подальшому була виправлена уточнюючою податковою декларацією. Виправлення помилок податкової звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку не є сплатою грошового зобов'язання в розумінні положень податкового законодавства, а тому позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що перевіркою позивача встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання самостійно визначене у податковій звітності, що є підставою для застосування штрафної (фінансової) санкції.

05.07.2017 учасники справи подали заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Текссол-С» з податку на прибуток за І квартал 2016 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2016 №12431/26-58-12-05-35892372.

Відповідно до висновків даного акта перевіркою встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2016 року у сумі 39188,87 грн., чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта від 17.10.2016 №12431/26-58-12-05-35892372 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2016 №0043711205, яким за затримку на 19 календарних днів сплати грошового зобов'язання податку в сумі 39 188,90 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 3918,89 грн. за платежем податок на прибуток.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві №258/10/26-15-10-01-35 від 08.12.2016 про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної фіскальної служби України від 16.02.2017 №3211/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги подані позивачем скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи протиправними вказане податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку на додану вартість зобов'язаний сплачувати визначені ним податкові зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

З матеріалів справи суд встановив, що 25.04.2016 ТОВ «Текссол-С» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2016 року №9063420626, в якій визначив суму грошового зобов'язання 55 491,00 грн.

Відповідач зазначив, що станом на 20.05.2016 у інтегрованій картці платника (далі -ІКП) ТОВ «Тевссол-С» обліковувалась переплата з податку на прибуток у сумі 16302,13 грн., за рахунок якої частково була погашена сума грошового зобов'язання, визначеного у вказаній податковій декларації. При цьому виник податковий борг на суму 39188,87 грн.

08.06.2016 позивач подав уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за 2015 рік №9276832877, у рядку 19 якої відображено переплату в сумі 127 930,00 грн. за рахунок авансових платежів.

Відповідно до інформації, наданої відповідачем, після подання позивачем вказаної уточнюючої декларації в ІКП відображена сума 127 930,00 грн., за рахунок якої погашено суму податкового боргу 39 188,87 грн., переплата становила 88 741,13 грн.

Зі змісту акта перевірки, рішень про результати розгляду скарги та заперечень відповідача слідує, що контролюючі органи вважають сплатою грошового зобов'язання у розмірі 39188,87 грн. подання позивачем уточнюючої податкової декларації 08.06.2016 №9276832877.

На підставі уточнюючої декларації від 08.06.2016 відповідачем вносилися зміни до інтегрованої картки позивача із одночасним нараховуванням штрафних санкцій на підставі пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України.

За положеннями пункту 35.1. статті 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 87 цього кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац 1 пункту 87.1. статті 87 Податкового кодексу України). Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (абзац 2 пункту 87.1. статті 87 Кодексу). Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Здійснивши системний аналіз наведених норм, суд дійшов висновку, що подання уточнюючої податкової декларації не є способом сплати грошових зобов'язань або погашенням податкового боргу платника податків в розумінні цих норм, а тому у відповідача були відсутні підстави для визначення ТОВ «Текссол-С» штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 №826/1624/17 (ЄДРСР 76906029).

Крім того, додатковою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 18.10.2016 №0043711205 є наступні обставини.

Зі змісту пояснень відповідача слідує, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2016 року, поданої ТОВ «Текссол-С», в ході якої перевірено своєчасність сплати грошового зобов'язання, визначеного в цій декларації.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, камеральна перевірка проводяться контролюючим органам в межах його повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2017), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 Податкового кодексу України.

В редакції статті 76 Податкового кодексу України, яка діяла до 01.01.2017, порядок проведення камеральної перевірки був наступним. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

01.01.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції Закону України №1797-VIII, викладено, в наступній редакції: предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, право проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки надано контролюючому органу з 01.01.2017.

Тобто, своєчасність сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток могла бути предметом камеральної перевірки лише з 01.01.2017. В іншому випадку контролюючий орган мав можливість провести позапланову перевірку, скласти акт та винести відповідне рішення на підставі висновків цього акта перевірки в межах строків, передбачених Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14 червня 2018 року №812/1028/17 (ЄДРСР №74718201), від 02 жовтня 2018 року № 826/1624/17 (ЄДРСР 76906029).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.10.2016 №0043711205.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (код 35892372, адреса: 03151, м. Київ, вулиця Молодогвардійська, буд. 22) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код 39471390, адреса: 03151, м. Київ, вулиця Смілянська, буд. 6).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій