Рішення № 81696336, 13.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2019 року № 640/21065/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці Державної фіскальної служби за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державна казначейська служба України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов"язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1 та/бо ДФС України), Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України (далі - третя особа та/або ДФС України) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ В.о. Голови Державної фіскальної служби України від 15.11.2018 року №2217-о;

- визнати протиправним та касувати наказ начальника Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 16.11.2018 року №443-о;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 22.11.2018 року №452-о;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Запорізької митниці Державної фіскальної служби України, яка є рівноцінною посаді ОСОБА_1 ;

- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення по день прийняття судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 11.01.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/21065/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019 року відмовлено у задоволенні заяви Запорізької митниці Державної фіскальної служби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що всі запропоновані йому відповідачем-2 посади віднесені відповідно до Закону України «Про державну службу» до категорії «В», яка є нижчою за кваліфікаційним рівнем займаної ним посади - категорії «Б».

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем-2 при його звільненні не було запропоновано йому всі вакантні посади, зокрема, вакантні посади заступника начальника митниці, що свідчить про порушення Запорізькою митницею ДФС пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», а тому наказ В.о. Голови Державної фіскальної служби України від 15.11.2018 року №2217-о, наказ начальника Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 16.11.2018 року №443-о та наказ Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 22.11.2018 року №452-о є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представником ДФС України подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволення адміністративного позову.

Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого зазначено, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Третя особа відношення до позову не висловила, відзиву на позовну заяву не подавала, заяв та клопотань до суду не надходило.

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзиви на позову заяву відповідачів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 06.02.2017 №183-о «Про уповноваження керівників територіальних органів ДФС» головою Державної фіскальної служби України уповноважено керівників (або осіб, які виконують їх обов'язки) головних управлінь ДФС в областях, місті Києві, Офісу великих платників податків ДФС, митниць ДФС, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, Інформаційно-довідкового департаменту ДФС здійснювати заходи щодо повідомлення керівних працівників територіальних органів та осіб начальницького складу податкової міліції, посади яких належать до номенклатури ДФС, про зміну істотних умов державної служби з підстав, передбачених статтею 43 Закону України від 10.12.2016 року № 889-VІІІ «Про державну службу» та можливе наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», а також про організаційно-штатні зміни, скорочення штатів та звільнення осіб начальницького складу податкової міліції відповідно до підпункту «з» пункту 63, підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення); працевлаштування керівних працівників територіальних органів та осіб начальницького складу податкової міліції, посади яких належать до номенклатури ДФС, шляхом пропонування посад у підпорядкованих органах, у тому числі номенклатури ДФС.

Наказом ДФС України від 03.05.2017 року №1036-о ОСОБА_1 був переведений з посади заступника начальника Сумської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями, на рівнозначну посаду заступника начальника Запорізької митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням.

В подальшому, наказом ДФС України від 27.10.2017 року №2588-0 ОСОБА_1 , у зв'язку зі зміною істотних умов праці, відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу України» та статті 32 Кодексу законів про працю України переведений з посади заступника начальника Запорізької митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням, на рівнозначну посаду заступника начальника-начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Запорізької митниці ДФС».

10.09.2018 року, у зв'язку з реорганізацією Запорізької митниці ДФС, відповідно до переліку змін №1 до Структури Запорізької митниці ДФС на 2018 рік, затвердженого 13.07.2018 року в.о. Голови Державної фіскальної служби України Проданом М.В., введеного в дію з 13.07.2018 року наказом Запорізької митниці ДФС від 16.07.2018 року №172 «Про введення в дію переліку змін до Структури Запорізької митниці ДФС на 2018 рік», переліку змін №1 до штатного розпису Запорізької митниці ДФС на 2018 рік, затвердженого 30.07.2018 року в.о. Голови Державної фіскальної служби України Проданом М.В., введеного в дію з 30.07.2018 року наказом Запорізької митниці ДФС від 01.08.2018 №184 «Про введення в дію переліку змін до штатного розпису Запорізької митниці ДФС на 2018 рік», керуючись вимогами пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивача попереджено про скорочення посади заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Запорізької митниці ДФС, яку він обіймав, та наступне вивільнення по закінченню двох місяців з моменту вручення попередження.

Також у вказаному попередженні про наступне вивільнення позивачу було запропоновано наявні вакансії, відповідно до кваліфікації, а саме: завідувач сектору боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії запорізької митниці ДФС; начальник відділу митного оформлення №2 митного поста «Бердянськ» Запорізької митниці ДФС; завідувач сектору митного оформлення «Дніпрорудний» митного поста «Мелітополь» Запорізької митниці ДФС; завідувач сектору митного оформлення митного поста «Запоріжсталь» Запорізької митниці ДФС; заступник начальника відділу контролю митної вартості Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Запорізької митниці ДФС; головний державний інспектор з питань запобігання та виявлення корупції Запорізької митниці ДФС; головний державний інспектор з питань запобігання та виявлення корупції Запорізької митниці ДФС; головний державний інспектор відділу митного оформлення № 2 митного поста «Запоріжжя-аеропорт» Запорізької митниці ДФС митного оформлення №2.

Матеріалами адміністративної справи підтверджено, що ОСОБА_1 ознайомлений із попередженням про наступне вивільнення 10.09.2018 року.

Відповідно до наказу ДФС України від 15.11.2018 року №2217-0 ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародній взаємодії Запорізької митниці ДФС звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ №1).

Надалі, наказом Запорізької митниці ДФС від 16.11.2018 року №443-о «Про оголошення наказу», ОСОБА_1 визнано таким, що звільнений із займаної посади 19.11.2018 року (перший робочий день після виходу з щорічної відпустки та тимчасової працездатності) (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ №2).

Згідно з наказом Запорізької митниці ДФС від 22.11.2018 року №452-о «Про внесення змін до наказу Запорізької митниці ДФС від 16.11.2018 року № 443-о», у пункті 1 наказу слова « 19 листопада 2018 року» замінено словами « 22 листопада 2018 року» (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ №3).

Тут і надалі разом оскаржувані та/або спірні накази.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Згідно з приписами частини 2, 3 статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтею 43 Закону №889-VIII визначено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Відповідно до приписів підпункту 1 пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Приписами частини 3 статті 87 Закону №889-VIII встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

В свою чергу, статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Згідно із статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вивільнення працівників у разі скорочення штату, яка передбачає:

1) повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці;

2) запропонування працівнику всіх наявних вакантних посад (що були наявними на момент попередження працівника про звільнення та з'явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення), які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації;

3) перевірку наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, тобто здійснення їх порівняльного аналізу за такими критеріями.

При цьому, визначальним критерієм для встановлення наявності переважного права на залишення на роботі працівникам при скороченні чисельності штату у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень його кваліфікації та продуктивність праці, а сімейний стан, стаж роботи та інші обставини, що надають право для залишення на роботі, враховуються лише у тому разі, коли працівники мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці.

Разом з тим, під кваліфікацією розуміється здатність працівника виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.

Доказами більш високої кваліфікації можуть бути відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, досвід трудової діяльності.

У свою чергу, про продуктивність праці, як узагальнюючий показник її результативності, може свідчити збільшення обсягу виконуваної роботи, її якості, суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.

Таким чином, для порівняння кваліфікації та продуктивності праці працівників повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів, про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника підлягають оцінюванню окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.

Водночас, для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складання відповідної довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №824/3229/14-а, від 11.07.2018 року у справі № 816/1232/17.

Отже, лише виконання роботодавцем всіх у сукупності вищезазначених гарантій реалізації працівником права на працю при скороченні штатів є підставою для правомірного звільнення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10.09.2018 року, у зв'язку з реорганізацією Запорізької митниці ДФС, відповідно до переліку змін №1 до Структури Запорізької митниці ДФС на 2018 рік, затвердженого 13.07.2018 року в.о. Голови Державної фіскальної служби України Проданом М.В., введеного в дію з 13.07.2018 року наказом Запорізької митниці ДФС від 16.07.2018 року №172 «Про введення в дію переліку змін до Структури Запорізької митниці ДФС на 2018 рік», переліку змін №1 до штатного розпису Запорізької митниці ДФС на 2018 рік, затвердженого 30.07.2018 року в.о. Голови Державної фіскальної служби України Проданом М.В., введеного в дію з 30.07.2018 року наказом Запорізької митниці ДФС від 01.08.2018 №184 «Про введення в дію переліку змін до штатного розпису Запорізької митниці ДФС на 2018 рік», керуючись вимогами пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивача попереджено про скорочення посади заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Запорізької митниці ДФС, яку він обіймав, та наступне вивільнення по закінченню двох місяців з моменту вручення попередження.

Як вже зазначалося судом у попереджені про наступне вивільнення ОСОБА_1 було запропоновано наявні вакансії, відповідно до кваліфікації, а саме: завідувач сектору боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії запорізької митниці ДФС; начальник відділу митного оформлення №2 митного поста «Бердянськ» Запорізької митниці ДФС; завідувач сектору митного оформлення «Дніпрорудний» митного поста «Мелітополь» Запорізької митниці ДФС; завідувач сектору митного оформлення митного поста «Запоріжсталь» Запорізької митниці ДФС; заступник начальника відділу контролю митної вартості Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Запорізької митниці ДФС; головний державний інспектор з питань запобігання та виявлення корупції Запорізької митниці ДФС; головний державний інспектор з питань запобігання та виявлення корупції Запорізької митниці ДФС; головний державний інспектор відділу митного оформлення № 2 митного поста «Запоріжжя-аеропорт» Запорізької митниці ДФС митного оформлення №2.

Натоміть позивач стверджує, що вказані посади є не є рівнозначними тій посаді, що він обіймав, а також стверджує, що йому були запропоновані не всі посади, які були вакантними станом на час попередження про наступне вивільнення та й безпосередньо звільненні із займаної посади, з огляду на що, його відмова у переведені на запропоновані посади є обґрунтованою.

Оцінюючи вказані твердження суд зверне увагу на наступне.

Так, наказом Запорізької митниці ДФС від 16.07.2018 року №172 «Про введення в дію переліку змін №1 до Структури Запорізької митниці ДФС на 2018 рік» внесені зміни до структури Запорізької митниці ДФС виведено із структури Запорізької митниці ДФС наступні посади: індекс структурного підрозділу: 08-70-00 Керівництво: начальник, перший заступник, заступник начальника, заступник начальника-начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії та введено до структури індекс структурного підрозділу: 08-70-00 Керівництво: начальник, перший заступник та заступник начальника.

В подальшому, наказом Запорізької митниці ДФС від 01.08.2018 року №184 «Про введення в дію Переліку змін №1 до штатного розпису Запорізької митниці ДФС на 2018 рік» посада заступника начальника Запорізької митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії виведена зі штатного розпису Запорізької митниці ДФС, в свою чергу введена в штатний розпис «Кевірництво» посада заступника начальника.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем-2 фактично виконано вимоги припису статті 49-2 КЗпП України формально, оскільки позивачу не запропоновано посаду заступника начальника, яка введена в штатний розпис наказом Запорізької митниці ДФС від 01.08.2018 року №184 «Про введення в дію Переліку змін №1 до штатного розпису Запорізької митниці ДФС на 2018 рік».

Відповідач-2 не надав суду пояснень або заперечень щодо наявності станом на дату попередження про звільнення та дату звільнення позивача вакантних посад, які могли бути запропоновані йому згідно із штатним розписом, і на які посилається позивач, а також пояснень, чому останньому не було запропоновано повного переліку посад.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 01.04.2015 року у справі №6-40цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Вказана позиція також підтримана в постанові Верховного Суду у справі №816/1232/17 від 11.07.2018 року.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що за наказом В. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В. від 26.06.2018 року №1080-О на ім'я керівника Запорізької митниці ДФС ОСОБА_1, як заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії, з 02.07.2018 року по 27.07.2018 рік позивача направлено на навчання до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС.

Наказ обґрунтований необхідністю реалізації статті 48 Закону України «Про державну службу», вимог Закону України «Про професійний розвиток працівників», Положення про систему підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2010 року № 564 (зі змінами), оновлення та актуалізації знань, умінь, навичок щодо ефективного виконання посадових обов'язків та пункту 2.39 Плану підвищення рівня професійної компетентності працівників органів Державної фіскальної служби на 2018 рік, затвердженого наказом ДФС від 19.01.201рр. № 29 «Про організацію підвищення рівня професійної компетентності працівників органів ДФС у 2018 році».

За результатами пройденого навчання 27.07.2018 року позивачу видано свідоцтво, реєстраційний № СВ 39774638 /000731-18, із зазначенням того, що іспит зданий з оцінкою «добре».

З вказаного слідує, що в липні 2018 року ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку підтверджено рівень кваліфікації.

Разом з цим, згідно з наявною в матеріалах копії трудової книжки позивача судом вбачається, що останній має стаж за фахом на посадах державної служби в митних органах та органах доходів і зборів з 1996 року, в тому числі на керівних посадах.

Суд звертає увагу, що матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури, встановленої статтею 42 КЗпП України.

Також суд додаткового звертає увагу, що станом на час вирішення спору по суті структура Запорізької митниці ДФС України включає в себе 2 посади заступника начальника, обов'язки яких тимчасово покладені на відповідних осіб (http://zp.sfs.gov.ua/dfs-u-regioni/mitnitsya/rozpodil-obovyazkiv-mij-kerivnitstvom/).

З врахуванням викладеного у суду наявні всі підстави для висновку про допущення відповідачем-2 протиправної бездіяльності під час процедури вивільнення позивача (попередження про вивільнення та наступне звільнення) у вигляді непропонування іншої рівноцінної (рівнозначної) посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, тоді як встановлені обставини в ході розгляду справи свідчать про їх наявність.

Доказів зворотного відповідачами не надано, а судом не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірних наказів є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, доводи позивача про надання йому нерівнозначних посад в даному випадку не є суттєвими, оскільки фактично відповідачем-2 не запропоновано всі посади, у тому числі, заступника начальника, що є більш рівнозначною посадою тій, яку займав останній.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В даному випадку судом встановлено протиправність звільнення позивача, що має наслідком поновлення позивача на державній службі на посаді, з якої позивача було звільнено.

Згідно зі статтею 2 Закону №889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (хоча у пункті 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII використано термін «рівноцінна посада», вказані два терміни є взаємозамінними).

Оскільки станом на час розгляду справи по суті, згідно з чинним штатним розписом посада заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Запорізької митниці ДФС України відсутня, то належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Державної фіскальної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) вказаній посаді

Також згідно зі статтею 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до наданої позивачем довідки про заробітну плату від 22.11.2018 року середній заробіток за період січень 2018 року по листопад 2018 року становить 15 328, 88 грн.

Середня заробітна плата за останні два місяці, що передували звільненню становить 20 323, 17 грн.

Звідси слідує, що середньоденна заробітна плата становить - 483, 88 коп.

Кількість днів вимушеного прогулу становить з 22.11.2018 року по 13.05.2019 рік становить 115 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення по день прийняття судового рішення становить 55 646, 20 грн.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України)

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72, 77-78, 243-246, 293, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) Запорізької митниці Державної фіскальної служби (69000, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, б. 12, код ЄДРПОУ 39477764) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, б. 6, код ЄДРПОУ 37567646) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 15.11.2018 року №2217-о.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 16.11.2018 року №443-о;

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 22.11.2018 року №452-о.

5. Зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Запорізької митниці Державної фіскальної служби.

6. Стягнути з Запорізької митниці Державної фіскальної служби (69000, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, б. 12, код ЄДРПОУ 39477764) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 55 646 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 20 коп.

7. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева