Рішення № 81696041, 13.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2019 року № 826/12911/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Dankas, s.r.o»доДержавної служби України з безпеки на транспорті (Укртансбезпеки),третя особа:Управління Укртрансбезпки в Закарпатській областіпровизнання протиправним та скасування постанов АО № 080612-АО № 080635 від 29.03.2017, -

В С Т А Н О В И В:

09.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Dankas, s.r.o» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртансбезпеки) про визнання протиправними та скасування як необґрунтовані і винесені з грубим порушенням норм законодавства постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.03.2017 року: АО №080612, АО №080613, АО №080614, АО №080615, АО №080616, АО №080617, АО №080618, АО №080619, АО №080620, АО №080621, АО №080622, АО №080623, АО №080624, АО №080625, АО №080626, АО №080627, АО №080628, АО №080629, АО №080630, АО №080631, АО №080632, АО №080633, АО №080634, АО №080635.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що перевірку проведено з порушенням норм Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (надалі - Порядок №1567), а також відсутні підстави для накладення штрафних санкцій. Крім того, відповідачем порушено процедуру винесення постанови про накладення штрафних санкцій.

12.10.2017 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

У зв`язку з набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII, ухвалою суду від 18.01.2018 року визначено порядок розгляду даної справи - спрощене позовне провадження (без виклику сторін) на підставі п.6 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України.

19.02.2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому уповноважений представник проти позову заперечував в повному обсязі, просив у його задоволенні у зв`язку з правомірністю оскаржуваних рішень, прийнятих на підставі встановлених під час перевірки обставин з дотриманням вимог законодавства.

06.03.2018 представником відповідача подано заперечення проти відповіді на відзив.

13.03.2018 року представник позивача надав додаткові пояснення, а також відповідь на відзив, в яких наголошував на неправомірності дій відповідача, а також на порушенні його прав.

За наслідками розгляду вказаних документів, суд прийшов до висновку щодо необхідності призначити справу до розгляду за правилами загального провадження та про наявність підстав для призначення підготовчого засідання у даному провадженні, про що постановлена відповідна ухвала від 04.06.2018 року.

У підготовчому засіданні 13.06.2018 року судом постановлено ухвалу про залучення до участі в справі Управління Укртрансбезпки в Закарпатській області в якості третьої особи без самостійних вимог.

Своїм правом щодо надання письмових пояснень у справі третя особа не скористалась.

05.07.2018 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

У зв`язку з тим, що відповідач і третя особа ні в підготовче, ні в судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечили, а також враховуючи письмово висловлену відповідачем позицію у спірних правовідносинах, зважаючи на заяву представника позивача, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, відповідно до направлення на перевірку від 21.03.2017 року №014307, здійснено перевірку транспортного засобу марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Dankas, s.r.o», за кермом якого перебував ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 .

Перевіркою виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, управління транспортним засобом при здійсненні вантажних автомобільних перевезень без оформлення документів, а саме - не оформлені щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія транспортного засобу (тахокарти), чим порушено вимоги статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За наслідками перевірки 27.03.2017 року складено акт та 29.03.218 року винесені постанови АО №080612 - АО №080635 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ТОВ «Dankas, s.r.o» в розмірі 680,00 грн кожною постановою.

Вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Так, у відповідності о наведеної норми Кодексу 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» вказує на те, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» свідчить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії одночасно є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускає бездіяльності.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача про протиправність оскаржуваних постанов, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Позивачем, в обґрунтування позовних вимог, зазначено про те, що його не було завчасно повідомлено про дату та час розгляду справи про застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій, що на думку позивача свідчить про порушення відповідачем положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», частиною 12 статті 6 якого встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. У відповідності до абзацу першого пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами державного контролю під час планових, позапланових та рейдових перевірок на підставі направлення на перевірку.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (п.14 Порядку №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

З аналізу норм, зазначених в розділі «Рейдова перевірка» Порядку №1567, вбачається, що рейдова перевірка проводиться на підставі затвердженого тижневого графіку на підставі направлення. При цьому даний розділ не містить у собі обов`язок контролюючого органу направляти на адресу суб`єкта господарювання графік проведення рейдових перевірок та направлення.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу посадова особа робить запис у дорожньому листі із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п.22 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 24 Порядку №1567 акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п.25 Порядку №1567).

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Згідно із пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз.2 п.29 Порядку №1567).

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб`єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт відправлення та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Dankas, s.r.o» вказаного повідомлення.

При цьому суд зазначає, що Порядком передбачено надсилання повідомлення про розгляд справи суб`єкту господарювання, який повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Отже, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку №1567 та Інструкції №254 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило представника Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Dankas, s.r.o» законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), зокрема у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною другою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Dankas, s.r.o» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпки в Закарпатській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.03.2017 року: АО №080612, АО №080613, АО №080614, АО №080615, АО №080616, АО №080617, АО №080618, АО №080619, АО №080620, АО №080621, АО №080622, АО №080623, АО №080624, АО №080625, АО №080626, АО №080627, АО №080628, АО №080629, АО №080630, АО №080631, АО №080632, АО №080633, АО №080634, АО №080635.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Dankas, s.r.o» (Bzenov, 101, 08242, Slovenska Repulika) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань - Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПО 39816845).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська