Рішення № 81695994, 13.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2019 року № 855/94/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

23.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовною заявою до кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 , в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 щодо не перевірки викладених фактів у заяві ОСОБА_1 від 13.02.2019 та не прийняття рішення по цій заяві і зобов`язати відповідача розглянути заяву від 13.02.2019 відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про звернення громадян";

- визнати протиправною бездіяльність кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2019 у встановлений законом строк і зобов`язати відповідача розглянути заяву від 27.02.2019 невідкладно відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 13.02.2019 звернулась до відповідача з заявою, у якій просила повідомити, чи буде ОСОБА_2 позбавляти прав громадян в разі, коли стане Президентом України. 01.03.2019 позивач подала відповідачеві заяву від 27.02.2019 про скорочення терміну розгляду звернення. Зазначає, що 18.03.2019 позивач отримала відповідь ОСОБА_2 за № 20 92972 від 13.03.2019, зі змісту якої вбачається, що перевірка фактів, викладених у заяві, не проводилась та не приймалось рішення за результатами розгляду цієї заяви. Позивач стверджує, що всі її звернення стосуються передвиборної агітації, тому кандидат на пост Президента України ОСОБА_2 зобов`язана дотримуватись статті 20 Закону України "Про звернення громадян" щодо невідкладного розгляду звернень, щоб не позбавити права на всебічне обговорення передвиборної програми, ділових та особистих якостей кандидата шляхом подачі звернень на підставі Закону України "Про звернення громадян". На переконання позивача, не розглядаючи звернення в установлений законом строк, не виконуючи вимоги статей 7, 20 Закону України "Про звернення громадян", відповідач порушує право, закріплене частиною другою статті 58 Закону України "Про вибори Президента України" та право, гарантоване статтею 40 Конституції України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

26.03.2019 адміністративна справа № 855/94/19 надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 27.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 855/94/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

15.04.2019 до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Катющенка В.П. від розгляду справи № 855/94/19.

Ухвалою суду від 26.04.2019 зупинено провадження в адміністративній справі № 855/94/19 до вирішення питання про відвід.

Відповідно до ухвали суду від 06.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви про відвід Катющенку В.П. від розгляду адміністративної справи № 855/94/19.

Ухвалою суду від 11.05.2019 поновлено провадження в адміністративній справі № 855/94/19.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 27.03.2019 вручена відповідачу 01.04.2019, проте в установлений строк останньою не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

13.02.2019 ОСОБА_1 звернулась до кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 з заявою, у якій просила розглянути звернення і надати письмову відповідь, а саме: в разі, коли ОСОБА_2 законно стане Президентом України, то чи буде остання безпідставно позбавляти прав громадян, порушуючи Закону України (а.с. 11).

27.02.2019 ОСОБА_1 звернулась до кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 з заявою, у якій просила останню скоротити термін на розгляд її звернень від 13.02.2019 та 22.02.2019 (а.с. 14).

Як зазначає позивач, 18.03.2019 остання отримала від відповідача лист № 20 92972 від 13.03.2019.

У вказаному листі відповідач роз`яснила, що народний депутат України здійснює свою діяльність відповідно до статті 24 Закону України "Про статус народного депутата в Україні". Також відповідач роз`яснила, що статус Президента України визначено в розділі V Конституції України (а.с. 13).

Позивач вважає, що не розглядаючи звернення в установлений законом строк, не виконуючи вимоги статей 7, 20 Закону України "Про звернення громадян", відповідач порушує право, закріплене частиною другою статті 58 Закону України "Про вибори Президента України" та право, гарантоване статтею 40 Конституції України.

Зазначенні обставили зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

Так, частиною другою статті 58 Закону України "Про вибори Президента України" встановлено, що громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост Президента України, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів.

За визначенням частини першої вказаної статті Закону України "Про вибори Президента України" передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Передвиборна агітація може проводитися у таких формах: проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями; проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів; проведення публічних дебатів, дискусій, "круглих столів", прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій - суб`єктів виборчого процесу чи політичної діяльності кандидатів на пост Президента України; оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв`ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень; розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації; розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами; проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії - суб`єкта виборчого процесу чи кандидата на пост Президента України, а також оприлюднення інформації про таку підтримку; публічні заклики голосувати за або не голосувати за кандидата на пост Президента України або публічні оцінки діяльності кандидата на пост Президента України; встановлення агітаційних наметів; в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що кожному громадянину України гарантовано право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост Президента України, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів.

Поряд з цим, наведеними нормами не передбачено такої форми обговорення передвиборної агітації, а саме: шляхом направлення звернень до кандидатів в Президенти України, а тому твердження позивача про порушення відповідачем частини другої статті 58 Закону України "Про вибори Президента України" є безпідставними.

При цьому судом під час розгляду справи враховано, що позивачем оскаржується по суті бездіяльність відповідача, пов`язана з не скороченням строку розгляду звернення останньої. Разом з тим, частиною сьомою статті 277 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено оскарження саме дій кандидатів на пост Президента України, а не їх бездіяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що у даному випадку, станом на час виникнення спірних правовідносин, кандидат на пост Президента України ОСОБА_2 є народним депутатом України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат у порядку, встановленому законом: бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.

З аналізу наведених положень вбачається, що народний депутат України не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб`єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями.

Зважаючи на викладене, відповідач у межах спірних правовідносин не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склалися між сторонами, не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої.

За визначенням статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з положеннями статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем розглянуто заяву позивача у визначені Законом України "Про звернення громадян" строки та надано обґрунтовану відповідь.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко