Рішення № 81695903, 12.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2019 року № 826/2619/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С. К., при секретарі судового засідання Мини І. І., за участі представника позивача Захарченка Ю. О., представника відповідача Антошина В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «НАВІГАТОР», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІСНЕС ЦЕНТР «НАВІГАТОР», в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комітету з конкурсних торгів Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо організації та проведення процедур закупівель послуг у ТОВ «БІЗНЕС-ЦЕНТР «НАВІГАТОР» з управління нерухомим майном, власником якого є ТОВ «ЮНІСОН ГРУП», а саме:

нежиле приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №93) на 31 поверсі торговельно-офісного комплексу з об`єктами громадського призначення (літера «В») загальною площею 1 560,7 кв.м. (реєстраційний номер: 18566580000);

нежиле приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №95) на 32 поверсі торговельно-офісного комплексу з об`єктами громадського призначення (літера «В») загальною площею 1 560,3 кв.м. (реєстраційний номер: 18663080000);

нежиле приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №97) на 33 поверсі торговельно-офісного комплексу з об`єктами громадського призначення (літера «В») загальною площею 1 339,9 кв.м. (реєстраційний номер: 18598680000).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що майно, яке належить на праві власності позивачу і ухвалою Печерського районного суду міста Києва було передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, останнім за договором щодо передачі в управління об`єктів нерухомого майна було передано ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР «НАВІГАТОР». На думку позивача, на Інтернет-ресурсі «Прозоро» не розміщеного тендерної документації та не дотримано основних принципів проведення публічних закупівель, зокрема щодо відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель та недискримінації учасників.

У своєму поясненні відповідач зазначив, що позовні вимоги суперечать вимогам абз. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки дія приписів закону не поширюється на оспорювані правовідносини в зв`язку з тим, що сума закупівель є меншою за встановлені ст. 2 Закону. Окрім того, відповідач зазначив, що абз. 2 і 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» надає Національному агентству право, а не обов`язок щодо використання електронної системи закупівель. Національним агентством на веб-порталі уповноваженого органу ДП «Прозоро» розміщено звіт про укладений договір між Національним агентством та ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР «НАВІГАТОР».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1-А , зокрема: 1) нежилого приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №93) на 31 поверсі торговельно-офісного комплексу з об`єктами громадського призначення (літера «В») загальною площею 1 560,7 кв.м. (реєстраційний номер: 18566580000); 2) нежилого приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №95) на 32 поверсі торговельно-офісного комплексу з об`єктами громадського призначення (літера «В») загальною площею 1 560,3 кв.м. (реєстраційний номер: 18663080000); 3) нежиле приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №97) на 33 поверсі торговельно-офісного комплексу з об`єктами громадського призначення (літера «В») загальною площею 1 339,9 кв.м. (реєстраційний номер: 18598680000), що підтверджується витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копії яких містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2017 було накладено арешт на майно ТОВ «ЮНІСОН ГРУП» в тому числі й на нерухомі об`єкти, розташовані за вказаною адресою шляхом заборони розпоряджатися або користуватися майном. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2017 зазначене майно було передане в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління нерухомим майном здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

10 січня 2018 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ЦЕНТР «НАВІГАТОР» укладено договір щодо передачі в управління зазначених об`єктів нерухомого майна. Ця обставина підтверджується договором управління активами від 10 січня 2018 р. та Додатковим договором №1 до Договору управління активами від 10 січня 2018 року, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 9 Закону України за № 772-VIII від 10 листопада 2015 року Національне агентство окрім іншого виконує такі функції: 3) здійснення заходів з виявлення, розшуку, проведення оцінки активів за зверненням слідчого, детектива, прокурора, суду (слідчого судді); 4) організація здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами; 5) формування та ведення Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Як передбачено в ч. 1 ст. 10 Закону України за № 772-VIII від 10 листопада 2015 року, Національне агентство з метою виконання своїх функцій окрім інших здійснює такі повноваження: 4) укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, а також за погодженням з Міністерством юстиції України - щодо представництва інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов`язаних з поверненням активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, в Україну.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України за № 772-VIII від 10 листопада 2015 року управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам-підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 2 ст. 21 Закону України за № 772-VIII від 10 листопада 2015 року).

З вищевикладених положень законодавства суд робить висновок, що передача за цивільно-правовими угодами об`єктів нерухомого майна, які передані в управління Національну агентству, належить до його повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).

В Договорі управління активами від 10 січня 2018 р. та Додатковому договорі №1 до Договору управління активами від 10 січня 2018 року не визначено точної вартості орендної плати на майно. Пункт 2.2.2 Додаткового договору №1 до Договору управління активами від 10 січня 2018 року передбачає, що прогнозований Дохід від управління становитиме 420,00 грн. (чотириста двадцять гривень 00 копійок) без ПДВ за оренду 1 кв. м. активів, що еквівалентно 15,00 дол. США (п`ятнадцять доларів США 00 центів) згідно з офіційним курсом НБУ на день укладання Управителем договорів оренди з майбутніми орендарями.

Розрахунок прогнозованого доходу від комерційного управління Активами проводився без урахуванні відрахувань на амортизацію. Окрім того, п. 4.2. Додаткового договору №1 до Договору управління активами від 10 січня 2018 року встановлює, що щомісячний розмір винагороди Управителя складає 25% (двадцять п`ять відсотків) від Доходів від управління без ПДВ. Із Доходів від управління також вираховуються передбачені цим Додатковим договором Витрати на управління та сплачуються суми відповідних податків та зборів, які підлягають нарахуванню на відповідний вид доходів відповідно до чинного в Україні законодавства.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Підсудність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року № К/9901/1141/18.

Отже, згідно наведеного, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Слід врахувати те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Обов`язковою ознакою дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, під час проведення конкурсу на управління майном позивача не порушило будь-якого права чи законного інтересу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП».

При цьому, можливі порушення прав держави, щодо отримання коштів в більшому, ніж передбачено договором, укладеним між відповідачем та третьою особою, розмірі, не вбачаються судом підставою для задоволення вимог саме позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем надано достатні докази відсутності протиправності дій чи рішень при здійсненні управління активами, що включає в себе також передачу нерухомого майна за договором управління активами Товариству з обмеженою відповідальністю «БІСНЕС ЦЕНТР «НАВІГАТОР». А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5 - 11, 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 11.05.2019.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян