Рішення № 81695875, 13.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2019 року № 640/19772/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справуза позовом Головного управління ДФС у м. Києвідо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМЛЕНД»про стягнення податкового боргу, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДФС у м. Києві (далі також - позивач, ГУ ДФС у м. Києві) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМЛЕНД» (далі також - відповідач, ТОВ «ІНКОМЛЕНД»), в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у сумі 66 232,26 грн., шляхом стягнення таких коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, та за рахунок готівки на суму податкового боргу.

Позовні вимоги були обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану, який виник у зв`язку з несплатою ним самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань, задекларованих у поданій податковій звітності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 відкрито провадження у справі №640/19772/18 за вказаним позовом ГУ ДФС у м. Києві та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог ухвали суду від 03.12.2018 представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в тексті якого просив суд врахувати обставини сплати ТОВ «ІНКОМЛЕНД» в погашення наявного податкового боргу з податку на додану вартість суму коштів у розмірі 12 200 грн. Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав до суду копії відповідних платіжних доручень з відмітками банку про проведення платежів.

За змістом норм ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи у спорах про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, відносяться до незначної складності, які розглядаються в порядку спрощеного провадження відповідно правил гл. 10 розд. ІІ цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Крім того, 09.01.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до суми стягнення 54 032,26 грн. Дана заява про зменшення розміру позовних вимог була подана до суду без доказів направлення копії такої заяви відповідачу.

У контексті з наведеним суд зазначає наступне. В силу вимог ч. 7 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Таким чином, враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем без надання доказів надіслання такої заяви відповідачу, то суд відмовляє позивачу у прийнятті такої заяви до розгляду та повертає її позивачу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та прийняття рішення у справі по суті з огляду на наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМЛЕНД» (код ЄДРПОУ 33832919, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12) перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, як платник податків.

З тексту позовної заяви та розрахунку суми податкового боргу, вбачається, що за відповідачем обліковується податковий борг перед державним бюджетом по сплаті податку на додану вартість на суму 66 232,26 грн., з них: 66 061 грн. - недоїмка, 171,26 - пені, нарахованої в порядку ст. 129 Податкового кодексу України.

За даними контролюючого органу заявлена до стягнення сума податкової заборгованості виникла у зв`язку з несплатою (неповною сплатою) ТОВ «ІНКОМЛЕНД» сум самостійно узгоджених податкових зобов`язань, задекларованих платником (відповідачем) у податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди грудень 2017 року (реєстр. №9295875054 від 18.01.2018), березень 2018 року (реєстр. №9073195535 від 20.04.2018), травень 2018 року (реєстр. №9123811790 від 20.06.2018), та за липень 2018 року (реєстр. №9175593547 від 20.08.2018). Копії цих податкових декларацій наявні у матеріалах справи.

Зі змісту наданого відповідачем витягу з інтегрованої картки платника податку на додану вартість - ТОВ «ІНКОМЛЕНД» за 2018 рік вбачається, що 30.01.2018, 30.04.2018, 30.06.2018 та 30.08.2018 відповідачу нараховані до сплати суми податкових зобов`язань у розмірах 26 222 грн., 18 586 грн., 11 760 грн. і 14 593 грн., що були задекларовані платником у переліченій вище податковій звітності. При цьому, станом 30.01.2018 переплата по сплачених платежах з названого податку у платника була відсутня. Всього за період з 31.01.2018 по 31.12.2018 платник сплатив до державного бюджету 17 300 грн., що відображено в інтегрованій картці.

06.04.2018 ГУ ДФС у м. Києві сформувало та виставило ТОВ «ІНКОМЛЕНД» податкову вимогу за №65163-17, згідно якої станом на 05.04.2018 сума податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов`язанням за платежем: код класифікації доходу бюджету « 14010100» становила 25 422 грн. (недоїмка). Дана Вимога від 06.04.2018 разом з рішенням №65163-17 про опис майна у податкову заставу від 06.04.2018 були надіслані контролюючим органом за адресою місцезнаходження ТОВ «ІНКОМЛЕНД», та отримані останнім 07.05.2018.

Жодні документальні докази оскарження платником податків вказаної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу у судовому порядку, скасування їх у досудовому/судовому порядку сторони до суду не подали.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У свою чергу відповідно до норм абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В розумінні пп. 14.1.39 і пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; «податковий борг» - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В силу норми п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання.

Нормами п. 95.1 і 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Одночасно згідно з п. 95.4 цієї ж статті ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В ході розгляду даної справи доказів сплати сум грошових зобов`язань, визначених самостійно платником у поданих до податкової інспекції податкових деклараціях з податку на додану вартість, а саме: в частині суми 8 922 грн. згідно податкової декларації за грудень 2017 року, 18 586 грн. згідно податкової декларації за березень 2018 року, 11 760 грн. податкової декларації за травень 2018 року та 14 593 грн. податкової декларації за липень 2018 року, відповідач до суду не подав.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку, що суми самостійно узгоджених платником (відповідачем) грошових зобов`язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 53 861 грн. набули статусу податкового боргу, та відповідно про наявність у позивача правових підстав для виставлення податкової вимоги.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми податкового зобов`язання 26 222 грн., задекларованого у податковій декларації за грудень 2017 року, та відповідно до ст. 129 ПК України контролюючий орган нарахував відповідачу пеню, всього за період з 01.05.2018 по 10.09.2018 на загальну суму 904,96 грн.

Проаналізувавши зміст відзиву ТОВ «ІНКОМЛЕНД» на позовну заяву, суд встановив, що відповідачем правомірність виникнення у нього податкового боргу у зв`язку з не сплатою задекларованих сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість у вказаних сумах та дії контролюючого органу по нарахування сум пені не заперечуються.

Також станом на день розгляду справи в суді сторони не подали до суду жодних документальних доказів на підтвердження існування обставин сплати ТОВ «ІНКОМЛЕНД» суми податкового боргу у розмірі 54 765,96 грн. (з них недоїмка - 53 861 грн., пеня - 904,96 грн.).

Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 20.1.34 і п. 20.1.46 ч. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Отже, беручи до уваги те, що податкову заборгованість в сумі 54 765,96 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, та наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору також е надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог контролюючого органу вимог про стягнення податкового боргу з відповідача в частині суми 54 765,96 грн.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМЛЕНД» (код ЄДРПОУ 33832919, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12), та за рахунок готівки, що належить цьому товариству, в дохід державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 54 765,96 грн. (п`ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять гривень 96 копійок).

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок