Рішення № 81695439, 07.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 р. № 520/541/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Цвікевіч О.А.,

представника відповідача - Сукач Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської митниці ДФС України про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2018/1422/2 від 18.12.2018;

- скасувати картку відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807000/2018/00690 від 18.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняті митницею рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою судді від 11.04.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивачем документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості, а тому за неможливості застосування контролюючим органом попередніх методів, при здійсненні митної оцінки, застосований резервний метод. У зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача надано через канцелярію суду відповідь на відзив, в якій останній підтримав позицію викладену в адміністративному позові.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.03.2015 між Приватним акціонерним товариством "Новий Стиль" (покупець) та фірмою ZHEJIANG SINO RICH INTERNATIONAL ENTERPRISE CO., LTD (Китай) (продавець) укладено контракт № 150312-SINO.

Пунктом 1.1 розділу 1 вказаного контракту передбачено, що продавець продає, а покупець покупає товар, на умовах викладених у контракті. Згідно з п. 1.2 контракту визначено, що конкретний асортимент товару кожної партії встановлюються у специфікація та інвойсах. Відповідно до п. 4.1 розділу 4 контракту ціна на товар, що поставляється, вказується в інвойсах на конкретну партію товару.

Судом встановлено, що 11.12.2018 здійснення митного контролю та митного оформлення представником Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до митного поста "Харків - Центральний" Харківської митниці ДФС подана електронна митна декларація (далі - ЕМД), №807170/2018/061120 на товар - ПУ "штучна шкіра" "ЕСО-07" - 2342мп; "ЕСО-30" -17392 ми; "ЕСО-31" - 1823мп; "ЕСО-70" - 2556 мп. (Тканина меблева оббивочна, офісна, з поліефірних текстурованих ниток на 100%, пофарбована. Ширина тканини - 1370 мм, з непористим покриттям поліуретаном з однієї сторони), в якій заявлено митну вартість за основним методом - ціною договору 1220844,41 грн.

При цьому представник позивача зазначив, що Приватним акціонерним товариством "Новий Стиль", на підтвердження митної вартості товару разом з декларацією додатково надано наступні документи, копії яких також містяться в матеріалах справи, а саме: контракт № 150312-SINO від 12.03.2015, специфікацію №19 від 26.07.2018, комерційний інвойс № 111060 від 29.10.2018, пакувальний лист б/н 29.10.2018, коносамент (bill of lading) NODS 1810006104 від 05.11.2018, автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н 07.12.2018, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 18С3325А0379/00222 від 30.10.2018, рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг СФ 8067 від 10.12.2018, договір про перевезення 170441 від 03.01.2017, довідка про відсутність взаємозалежності (ст. 58 МКУ), довідка про відсутність страхування 11.12.2018.

Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості оцінюваного товару, спрацював ризик, згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками (далі - АСАУР) за кодом 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товару" (а.с. 102): "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: ПУ "штучна шкіра" "ЕСО-07" - 2342мп; "ЕСО-30" -17392 ми; "ЕСО-31" - 1823мп; "ЕСО-70" - 2556 мп. (Тканина меблева оббивочна, офісна, з поліефірних текстурованих ниток на 100%, пофарбована, Ширина тканини - 1370мм, з непористим покриттям поліуретаном з однієї сторони; здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ".

Відповідно до частини 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689 було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості оцінюваного товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та встановлено, що задекларований рівень митної вартості товарів (2,99 дол.США/кг) значно нижче ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДФС та харківською митницею ДФС.

Так, контролюючим органом зазначено, що згідно з пунктом 5.2 Контракту передбачено наступні умови оплати за товар: 30% передоплати на підставі проформ інвойсів, залишкові 70% - протягом 3 календарних днів від дати коносаменту. Разом із цим, з коносаменту №N0081810006104, наданого декларантом до митниці, встановлено дату його складання - 05.11.2018. Виходячи з вказаних умов контракту вбачається, що позивач, як покупець, зобов`язаний здійснити повну 100% оплату товару станом на 09.11.2018. Отже станом на 11.12.2018 - дату заявлення товару для митного оформлення за ЕМД №807170/2018/061120, позивачем мала бути здійснена повна 100% оплата за товар.

Однак, декларантом до ЕМД №807170/2018/061120 від 11.12.2018 не надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується оцінюваного товару, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом "3001", який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваних в даній справі рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд знаходить їх такими, що відповідають приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 318 Митного кодексу України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Частиною 1 статті 336 Митного кодексу України передбачено, що однією із форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 Митного кодексу України надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Згідно до положень ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

За змістом даних норм можна дійти висновку, що відмова у митному оформленні товарів за заявленою декларантом вартістю є винятком та може мати місце виключно за обставин, які перелічені в Митному кодексі України. Самі лише обґрунтовані сумніви митного органу щодо повноти заявлення декларантом всіх складових митної вартості, за відсутності перелічених підстав, не можуть слугувати самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартості та, відповідно, визначенням її за резервним методом.

Частиною 1 статті 53 Митного кодексу України визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Пунктом 1 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до п.3.1 Контракту товар за цим Контрактом поставляється позивачу на умовах "FOB NINGBO", при цьому п.12.7 Контракту встановлено, що при його тлумаченні мають силу правила ІНКОТЕРМС-2010 в редакції 2010 року.

Умови постачання "FOB" згідно "Інкотермс 2010" передбачають, зокрема, що Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України складовими митної вартості товару, які, враховуючи умови поставки "FOB", повинні при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Разом з ЕМД №UA807170/2018/061120 від 11.12.2018 декларантом до Харківської митниці ДФС були надані наступні транспортні (перевізні): договір №170441 про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2017 (далі - договір №170441); коносамент (BILL OF LADING) №NODS 1810006104 від 05.11.2018; автотранспортна накладна б/н від 07.12.2018.

На підтвердження заявленого розміру витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України декларантом до Харківської митниці ДФС були надані наступні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: рахунок-фактура №СФ-8067 від 10.12.2018; довідка № 10//12/1083 від 10.12.2018.

Перевіряючи відомості, які містять вищевказані документи, відповідачем з`ясовано, що документом, який належним чином підтверджує остаточну вартість послуг Експедитора є саме акт виконаних робіт.

Так, згідно з пунктом 4.18 договору №170441 на Клієнта (позивача) покладено, зокрема, обов`язок здійснювати оплату відповідно до розділу 5 цього договору.

Пунктом 5.1 договору №170441 визначено, зокрема, що остаточна вартість послуг Експедитора зазначається у акті виконаних робіт.

Відповідно до підпункту б) пункту 3.10 договору №170441 акт виконаних робіт зазначено в переліку документів, які експедитор зобов`язаний передати клієнту (позивачу) після здійснення перевезення.

Отже, суд доходить висновку, що позивач маючи акт виконаних робіт, що є доказом на підтвердження остаточної вартості послуг, всупереч чинному законодавству не надав його до митного органу.

Крім того, Коносаментом (BILL OF LADING) №NODS 1810006104 від 05.11.2018 підтверджується факт перевезення товару позивача у кількості 591 рулонів, 37 куб.метрів, вагою брутто 15280 кг, що узгоджується з відомостями, зазначеними у пакувальному листі, наданому до митниці.

Суд, дослідивши рахунок-фактури №СФ-8067 від 10.12.2018 та довідку №10//12/1083 від 10.12.2018, встановив, що дані документи не містять відомостей на підтвердження факту, що зазначені в них дані стосуються транспортування саме оцінюваного товару, оскільки у них відсутні посилання щодо кількості або ваги товару, також не міститься посилань на коносамент чи номер контейнеру/контейнерів.

Більш того, у вищевказаній довідці №10//12/1083 від 10.12.2018 зазначено про транспортування товару, а саме: "частина меблів від відправника тендер Sino Rich", що суперечить найменуванню оцінюваному товару позивача, а саме: "ПУ "штучна шкіра" та відправнику, зазначеному у коносаменті (BILL OF LADING) №NODS 1810006104 від 05.11.2018 "ZHEJIANG SINO RICH INTERNETIONAL ENTERPRISE CO., LTD".

Крім того, вищевказана довідка №10//12/1083 від 10.12.2018 включає в себе не лише вартість морського перевезення за маршрутом Нінгбо-Одеса у розмірі 55422,76 грн, а й вартість транспортно-експедиторського обслуговування у розмірі 416,67 грн., вартість автоперевезення за маршрутом Одеса-Харків в розмірі 2500,00 грн та ПДВ у розмірі 583,33 грн на загальну суму 58922,76 грн.

Суд, зауважує, що приписами частни 11 статті 58 Митного кодексу України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Враховуючи вищезазначені положення пункту 5 частини 10 та частини 11 статті 58 Митного кодексу України, виходячи з відомостей; зазначених у довідці №10//12/1083 від 10.12.2018, складова митної вартості товару позивача включає вартість морського перевезення за маршрутом Нінгбо-Одеса у розмірі 55422,76 грн та вартість транспортно-експедиторського обслуговування у розмірі 416,67 грн, отже загальна сума складової митної вартості дорівнює 55839,43 грн.

Однак, у графі 20 декларації митної вартості товарів, поданій до митниці разом з ЕМД №UA807170/2018/061120 від 11.12.2018, зазначено витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України у розмірі 55422,76 грн, що підтверджує факт заявления декларантом при поданні ЕМД №UA807170/2018/061120 від 11.12.2018 неповних відомостей про митну вартість товару.

Поряд із тим, згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положення пункту 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Однак, комерційний інвойс №Н1060 від 29.10.2018, поданий до митниці разом з ЕМД №UA807170/2018/061120 від 11.12.2018, не містить посилання на Контракт, пакувальний лист б/н не має дати складання і також не містить посилання на Контракт, що унеможливлює визнання вказаних документів такими, що належним чином підтверджують ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар позивача, тобто основну складову митної вартості товару.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що документи надані позивачем під час митного оформлення товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена позивачем або підлягає сплаті за ці товари, а тому відповідачем правомірно застосовано положення ч.3 ст.53 Митного Кодексу України.

За приписами частини п`ятої та шостої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларант зобов`язаний подати додаткові документи, визначені у статті 53 Кодексу, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.

На виконання вищевказаних норм Митного кодексу України відповідачем проведено процедуру консультації з позивачем з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

Проведення консультації та витребування додаткових документів відображено у електронному повідомленні від 11.12.2018, наявному в матеріалах справи, з якого встановлено, що декларанта повідомлено, що на виконання вимог ст.54 Митного кодексу України та відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України йому необхідно надати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказаний запит митниці щодо надання додаткових документів позивач листом №18/12-1а від 18.12.2018 надав: прайс-лист від 24.07.2018; звіт про оцінку майна №17/12/2018/02 від 17.12.2018; лист б/н.

Так, суд зазначає, що згідно загальноприйнятій світовій практиці поняття прейскурант (прас-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару.

Наданий позивачем прайс-лист від 24.07.2018, адресований конкретному адресату - позивачу, а не необмеженому колу осіб, тому даний документ не міг бути використаний Харківською митницею ДФС при встановлені вартості товару, як прайс-лист виробника товару, що містить відомості щодо "дійсної вартості" товару позивача.

Зі змісту звіту про оцінку майна №17/12/2018/02 від 17.12.2018, судом встановлено, що об`єктом оцінки є "Вінілістканина (товщина 0,8 мм, ширина 141±3 см) в асортименті, країна походження Китай", хоча жодним документом, наданим Замовником (позивачем) оцінювачу не підтверджено вказані характеристики товару, оскільки комерційний інвойс №Н1060 від 29.10.2018 та пакувальний лист мають лише вказівку на те, що товар має назву "ЕСО", а технічна форма від 05.09.2016 на товар "ЕСО" підтверджує, що цей товар має товщину 1,0мм+/-0,05 та ширину 137 см.

Крім того, оцінка здійснювалась не на час поставки (жовтень/листопад 2018), а станом на 17.12.2018.

Зі звіту також встановлено, що Замовником (позивачем) надано оцінювачу прайс-лист від 08.10.2018, а не від 24.07.2018, який надано до митниці.

Разом з тим, виписка з бухгалтерської документації та копія митної декларації країни відправлення, до митного органу надані не були.

Листом №18/12-2а від 18.12.2018 позивач звернувся до Харківської митниці ДФС з проханням надати рішення про визначення митної вартості товарів по ЕМД №UA807170/2018/061120 від 11.12.2018.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (пункт 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України); невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України (пункт 3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) розрахунки згідно з цією статтею робляться на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 Митного кодексу України); використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частина 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Вищевикладені обставини справи доводять той факт, що документи, подані декларантом до Харківської митниці ДФС разом з вищевказаною ЕМД не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а заявлена декларантом митна вартість не є такою, що розрахована на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально.

З урахуванням вищевказаних положень Митного кодексу України, відповідачем прийнято рішення про неможливість застосування до товару позивача, заявленого до митного оформлення за вказаними ЕМД, основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA807170/2018/061120 від 18.12.2018 щодо обґрунтування неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості товарів, визначеної ним за основним методом визначення митної вартості, посадовою особою Харківської митниці ДФС, зокрема, зазначено про ненадання платіжного доручення про сплату вартості товару, як це передбачено зовнішньоекономічною угодою та умовами прайс-листа та декларації країни відправлення.

Відповідно до положень частина 3 статті 57 Митного кодексу України митним органом послідовно проаналізовано можливість визначення митної вартості товару позивача за другорядними методами.

Товар позивача оформлено та випущено у вільний обіг за новою ЕМД №UA807170/2018/062761 від 18.12.2018.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA807170/2018/061120 від 18.12.2018 за резервним методом відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Харківською митницею ДФС України у даній справі доведено факт неможливості застосування визначення митної вартості товару за ціною договору (перший метод), та доведено правомірність і обґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/1422/2 від 18.12.2018 законним та обґрунтованим, а відтак, вимога про його скасування задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зауважує, що вимога про скасування картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807000/2018/00690 також не підлягає задоволенню як така, що безпосередньо пов`язана з вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" (вул. Григорівське шосе, буд. 88, м. Харків, 61020) до Харківської митниці ДФС України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003) про скасування рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення 14 травня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних