Рішення № 81695022, 06.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000971

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування пенсії за вислугу років у розмірі 51 % відповідної суми грошового забезпечення ОСОБА_1 , призначеної з 14 березня 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до приписів пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із розрахунку: за вислугу 20 років - 55 процентів відповідної суми грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити виплату недоотриманої за період з 14 березня 2017 року суми пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправними дії відповідача щодо призначення йому пенсії на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Підстави для обрахунку пенсії позивача 55 % відповідного грошового забезпечення за 20 років вислуги та за кожний рік вислуги понад років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення відсутні.

Позивач зазначає, що звільнений з поліції саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», вислуга років на день звільнення становила повних 26 років 08 місяців 13 днів, тому відповідно до приписів пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір пенсії мав обраховуватись за формулою - 55 % відповідного грошового забезпечення за 20 років вислуги та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, на думку позивача, оскільки він був звільнений з органів внутрішніх справ за хворобою, в теперішній час на нього розповсюджуються підстави для призначення пенсії поліцейських, а тому, за 20 років вислуги йому повинні нарахувати 55% грошового забезпечення, замість 51%.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідачем на підставі документів, наданих уповноваженим структурним підрозділом Національної поліції України, позивачу з 14.03.2017 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 51% відповідних сум грошового забезпечення.

У свідоцтві про хворобу від 24.01.2017 № 52 позивача, яке видане Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», зазначено висновок: непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Окрім того, дане свідоцтво про хворобу видане Військово-лікарською комісією при розгляді питання про придатність до військової служби (а не служби в поліції): на основі статей 39 б; 40 в; 71 г; графи І розкладу хвороб і фізичних вад Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 № 85.

Таким чином, у зв`язку з тим, що військово-медичною комісією не прийнято рішення про непридатність позивача до служби в поліції, головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області пенсійну виплату позивача приведено у відповідність до чинного законодавства з 14.03.2017 та обчислено пенсію у розмірі 51 % грошового забезпечення.

Крім цього, відповідач зазначає, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій ставить вимоги щодо нездійснення виплати його пенсії з 14.03.2017 року, однак до суду звернувся лише 28.02.2019 року. Вказане свідчить про те, що позивачем пропущено встановлений КАС України, строк звернення до суду.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 05 березня 2019 року у даній справі було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 з 16.09.2003 року по 13.03.2017 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Згідно витягу із наказу від 07.03.2017 року Головного управління Національної поліції у Львівській області №209 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі п. 2 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, через хворобу. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 21 рік 02 місяці 24 дні, загальний трудовий стаж: 05 років 05 місяців 19 днів, для призначення пенсії: 26 років 08 місяців 13 днів.

Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 01.03.2017 року та свідоцтво про хворобу від 24.02.2017 року № 52, виданого ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Львівській області»

З 14.03.2017 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 51 % грошового забезпечення.

Згідно свідоцтва про хворобу № 52 від 24.02.2017 року складеного Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Л/о», постанови військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

13.10.2017 року відповідач надав відповідь на запит від 21.09.2017 року про те, що у свідоцтві про хворобу від 14.07.2016 року, яке видане військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» зазначено: непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Таким чином, у зв`язку з тим,що військово-лікарською комісією не прийнято рішення про непридатність позивача до служби в поліції, підстави для обрахунку пенсії 55% відповідного грошового забезпечення за 20 років вислуги відсутні. Тому розмір пенсії позивача - 56% відповідної суми грошового забезпечення (50% за вислугу 20 років та 6% за 2 роки служби понад 20 років вислуги).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправними дії відповідача, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

За змістом пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року визначені правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Після набрання чинності Законом № 580-VIII підзаконних нормативно-правових актів, які б регулювали порядок проходження служби в Національній поліції України, порядок проведення лікарської та військово-лікарської експертиз, повноваження відповідних комісій, вимоги до прийнятих ними документів, прийнято не було.

Між тим, до набрання чинності Законом № 580-VIII діяв Закон України «Про міліцію», яким були врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників міліції, які за своїм змістом є аналогічними тим, що викладені в Законі № 580-VIII.

Окрім цього, питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ були врегульовані також Положенням про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України (далі - Порядок № 85), затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85.

Підпунктом 1.63.5. пункту 1.63. Порядку № 85 встановлено, що за результатами медичного огляду ВЛК виносять постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, з формулюванням: «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до підпункту 1.117. 1 пункту 1.117. Порядку № 85 свідоцтво про хворобу у мирний час складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров`я.

До того ж, вказаним порядком затверджено форму свідоцтва про хворобу (Додаток № 12), який містить графу п. 13 «Постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби».

Таким чином, юридично визначальним у даних правовідносинах є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку №85, та зафіксовано у відповідному документі - свідоцтві про хворобу № 52 від 24.02.2017, хоча формулювання «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - «непридатність до служби в поліції». Однак, наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності позивача до подальшої служби через хворобу.

До того ж, до затвердженої форми вказаного свідоцтва не вносилось будь-яких змін, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліції», а тому вимога відповідача про необхідність наявності у такому свідоцтві інформації щодо непридатності особи до служби в поліції суперечить Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 85 від 06 лютого 2001 року, а тому є протиправною.

З матеріалів справи встановлено, що медичний огляд позивач пройшов 14.02.2017, тобто на момент чинності Порядку № 85, а відтак комісією було правомірно винесено постанову з відповідним формулюванням згідно з вказаним Порядком.

Беручи до уваги встановлене, суд дійшов висновку, що відмінне від передбаченого Законом № 580-VIII формулювання про непридатність позивача до військової служби та обмежену придатність у воєнний час, яке міститься у свідоцтві про хворобу, виданому військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не може бути підставою для зменшення розміру пенсії позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог, оскільки свідоцтво про хворобу позивача є належним документом, який підтверджує наявність у нього захворювання, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, а тому позивач має право на перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Щодо строку звернення позивача з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон № 2262-ХІІ.

Позивач в позовній заяві вказує, що неодноразово звертався до відповідача з запитами та зверненнями щодо надання інформації про його пенсійне забезпечення, однак належних відповідей не отримував. В черговий раз 22.01.2019 року позивач звернувся з запитом до відповідача, на яке отримав відповідь. Натомість, відповідач не обґрунтував причин вважати, що строк звернення до суду позивачем пропущено без поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 15.07.2015 № 614, який набрав чинності 01.01.2016) перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. (дана позиція відображена в рішенні Верховного Суду від 15.02.2018 року по справі 820/6514/17).

Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що обґрунтування відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого КАС України є безпідставним.

Мотиви застосування вказаних норм наступні: вказані норми визначають розмір пенсії на момент прийняття рішення про призначення такої позивачу та підстави перерахунку пенсії.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) щодо нарахування пенсії за вислугу років у розмірі 51 % відповідної суми грошового забезпечення ОСОБА_1 , призначеної з 14 березня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) відповідно до приписів пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із розрахунку: за вислугу 20 років - 55 процентів відповідної суми грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити виплату недоотриманої за період з 14 березня 2017 року суми пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 13.05.2019 року.

Суддя Гавдик З.В.