Рішення № 81694915, 14.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1301/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганській області про визнання протиправних дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови громадянину України ОСОБА_1 у проведенні перерахунку призначеного йому пенсійного забезпечення після набуття чинності 18.05.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 363 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів";

- зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести з 18.05.2018 перерахунок призначеного пенсійного забезпечення громадянину України ОСОБА_1 у порядку і умовах перерахунку пенсій державних службовців, передбаченого ст. 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" (в редакції станом на 18.06.2007) виходячи з посадового окладу 6800,00 грн, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 363 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 02.07.2007 йому призначена пенсія за віком відповідно до ст. 21 Закону України від 07.06.2001 "Про службу в органах місцевого самоврядування". Загальний стаж роботи складає 40 років 10 місяців 25 днів, в тому числі стаж посадової особи в органах місцевого самоврядування 35 років 6 місяців 6 днів. 19.03.2019 позивач звернувся особисто у Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перерахунок пенсії. Однак листом 03.04.2018 відповідач відмовив у перерахунку пенсії зазначивши, що 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону № 3723 (розділ III "Прикінцеві положення Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо Пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213). У зв`язку з набранням чинності Закону України „Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VII (далі - Закон 889) скасовано зокрема статтю 37-1 Закону 3723 (пункт 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889). Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1083 „Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.05.2000 № 865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону 3723. Враховуючи те, що Закон 889 не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі призначених згідно із Законом 3723, право на проведення перерахунку пенсії у зв`язку зі збільшенням посадового окладу на посаді голови сільської ради відсутнє.

Ухвалою суду від 01.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк.спр. 16-17).

Ухвалою суду від 15.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

06.05.2019 за вх. № 24973/2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 54-55), в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні з 02.07.2007 року та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 21 Закону України від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». 19.03.2019 року позивач звернувся до управління із заявою не встановленої форми (відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року) про перерахунок пенсії та надав копію довідки про оклад на посаді голови Лиманської сільської ради № 176 від 19.03.2019 .

Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зазначає що 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону № 3723 (розділ III "Прикінцеві положення Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо Пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213). У зв`язку з набранням чинності Закону України „Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VII (далі - Закон 889) скасовано зокрема статтю 37-1 Закону 3723 (пункт 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889). Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1083 „Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.05.2000 № 865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону 3723. З огляду на, що відповідач зазначає, що Закон 889 не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі призначених згідно із Законом 3723 а тому право на проведення перерахунку пенсії у зв`язку зі збільшенням посадового окладу на посаді голови сільської ради відсутнє.

Також, відповідач зазначає, що рішення або будь-які протиправні дії, що порушують конституційні та законні права по відношенню до ОСОБА_1 не виносилося та не приймалися а тому просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійного посвідчення (арк. спр. 6, 7.).

19.03.2019 позивач звернувся до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перерахунок пенсії, надавши також довідку Лиманської сільської ради про розмір окладу сільського голови (арк.спр. 12,13).

Листом від 03.04.2018 відповідач відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії зазначивши те, що у зв`язку з набранням чинності Закону України „Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII (далі - Закон 889) скасовано, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723 (пункт 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889). Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1083 „Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.05.2000 № 865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 3723. Враховуючи те, що Закон № 889 не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі призначених згідно із Законом України „Про державну службу» від 10.12.2015, право на проведення перерахунку пенсії у зв`язку зі збільшенням посадового окладу на посаді голови сільської ради відсутнє. (арк.спр. 73).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (у редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу з 02.07.2007), на одержання пенсії державних службовців мали право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Частина перша статті 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015), передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

В подальшому, 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон України «Про державну службу» № 889-VIII.

У зв`язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону України «Про державну службу» № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним до 01 січня 2015 року, а саме у відповідній редакції статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ, передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось і станом на момент звернення позивача до пенсійного органу не регламентувало а ні права особи на перерахунок її пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого державного службовця, а ні порядок і умови здійснення такого перерахунку.

Разом з тим, на момент збільшення розміру заробітної плати та на момент звернення до відповідача щодо перерахунку позивачу пенсії з цих підстав, законодавство змінилось, стаття 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладена в іншій редакції, а потім взагалі втратила чинність, а Постанова № 865 викладена в іншій редакції, яка не закріплює права особи на перерахунок пенсії з цих підстав, і жодним іншим нормативно-правовим актом також не визначено, ані таке право особи, ані порядку (механізму) перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати та умов його здійснення.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Суд вважає, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії.

Зазначена правова позиція узгоджується з рішенням Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2019 року (справа № 524/9411/17, провадження № К/9901/66653/18).

Також суд зазначає, що зазначені зміни пенсійного забезпечення державних службовців сприймає через призму судової практики Європейського суду з прав людини, згідно вимог ч. 2 ст. 6 КАС України щодо застосування принципу верховенства права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначено, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року у справі за заявою Колесник та інші проти України № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

Також, Суд вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Зважаючи на вищевикладене, посилання позивача на порушення ст. 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними.

Доводи позивача про порушення принципу правомірного або законного очікування отримання позивачем пенсії у бажаному для нього розмірі є необгрунтованими, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини про застосування такого принципу ефективного використання особою права власності на майно, в тому числі пенсійних виплат.

Наприклад, у рішенні ЄСПЛ від 26.06.2014 "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10), де загалом розглядалося 4 періоди в залежності від діючих законів у відповідний час, була визнана судом неприйнятною (§ 34-39). Зокрема, суд зазначив: "Суд нагадує, що за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантована можна вважати як таку, як має "законні очікування", якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань, наприклад якщо існує прецедент національних судів, що підтверджує їх існування. Однак законні очікування не виникають у випадках, коли існує суперечливість стосовно інтерпретації та застосування національного законодавства і скарги заявників постійно відхиляються національними судами.

Тож, первинним питанням, яке потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (рішення ЄСПЛ від 02.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) п. 22). ЄСПЛ погоджується, що в межах свободи дій держави визначати, які виплати соціальної направленості здійснювати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити їх виплату, вносячи відповідні зміни в законодавство.

При цьому, слід зауважити, що стаття 1 першого Протоколу Конвенції не гарантує набувати щось у власність (Van der Mussele v. Belgium, 23.11.1983, § 48, Series A no.70), право на певний розмір пенсії (або іншої соціальної виплати) (Kjartan Asmundsson v. Iceland, no 60669/00, § 19 ECHR 2004 IX).

Також означена стаття не накладає жодних обмежень на державу у питанні встановлення тієї чи іншої системи соціального забезпечення чи інших виплат, чи їх зміни або скасування, встановлення типу чи розміру таких виплат, тим більше у ситуаціях бюджетної кризи з метою економії коштів чи більш справедливого їх перерозподілу у бюджетній сфері.

Водночас, суд зауважує, що ні Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України. Навпаки, Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з набранням у чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, дією постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», пенсії, призначені за статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Таким чином позовні вимоги є безпідставними та не можуть бути задоволені судом, а тому у позові необхідно відмовити.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганській області про визнання протиправних дій, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя Т.В. Смішлива