Рішення № 81694897, 13.05.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 р. № 472/486/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001

треті особи:ТОВ "Веселинівська Автоколона № 3", вул. Радянська, 22, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57000

про:визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

01.06.2017р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Веселинівського районного суду Миколаївської області з позовом до Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - відповідач) з вимогами: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у визначенні розміру збитків, заподіяних обмеженням прав позивача як власника землі, внаслідок неповернення та самовільного використання земельної ділянки позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона № 3»; зобов`язати відповідача розглянути на Комісії з визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської райдержадміністрації заяву позивача і визначити розмір збитків, заподіяних обмеженням його прав як власника землі внаслідок неповернення та самовільного використання його земельної ділянки ТОВ «Веселинівська автоколона №3».

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27.12.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3» 05.07.2018р. подано до Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27.12.2017 року по справі № 472/486/17.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018р. апеляційну скаргу ТОВ «Веселинівська автоколона №3» задоволено частково: рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27.12.2017 року по справі № 472/486/17 скасувати, а справу направити на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.09.2018р. справу № 472/486/17 прийнято до провадження судді Устинова І.А. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного між позивачем та третьою особою - ТОВ "Веселинівська автоколона №3" договір оренди землі є припиненим з 24.02.2015р. та правових підстав для користування цією земельною ділянкою у третьої особи не було, але самовільно використовуючи вказану земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_1 , третя особа порушила право позивача як власника землі на користуваня цією земельною ділянкою, чим завдала йому значих збитків та в свою чергу порушила строки повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, по розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Тому суд розцінює, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Миколаївського окружного адмінстративного суду від 23.10.2018р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Веселинівська автоколона №3".

15.11.2018 року третя особа надала письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила про необгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області наділена повноваженнями щодо визначення збитків, заподіяних саме внаслідок тимчасового заяняття земельної ділянки для інших видів використання. В свою чергу, визначення розміру шкоди внаслідок самовільного заяняття земельної ділянки не налжить до повноважень відповідача, а віднесено до компетенції територіальних органів Держгеокадастру. На думку третьої особи, позивач в позові ототожнює підстави для відшкодування збитків як тимчасове зайняття земельної ділянки для інших видів використання та самовільне використання земельної ділянки, при одночасому посиланні позивачем на дві підстави для відшкодувння збитків, на що у відповідача відсутні повноваження щодо визначення розміру таких збитків.

Позивач у відповіді на пояснення третьої особи від 26.11.2018р. зазначив, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинівська автоколона №3" на лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного комітету України із земельних ресурсів від 03.04.2008р. № 6-8-841 "Щодо розрахунку розміру шкоди та збитків, заподіяних земельним ресурсам" є недоречним, оскільки в указаномі вище листі чітко визначено, що Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідо самовільного зайняття зеемльних ділянок, викорситання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту), затвердженого Постановою КМУ № 963 від 25.07.2007р. застосовується виключно за переліком правопорушень, визначених у назві Методики. У даному випадку, позивач вважає, що визначається розмір збитків, заподіяних таким порушенням земельного законодавства як "порушення строків повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок", що передбачено п.12 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ". Крім того, такі порушення з боку третьої особи мали місце й раніше, до виникнення даних спірних правовідносин.

Ухвалою суду від 27.12.2018р. підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 05.02.2019р.

05.02.2019р. представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, поясненя третьої особи на позовну заяву, додаткові письмові пояснення позивача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності наземельну ділянку серії НОМЕР_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка загальною площею 4,386га, що розташована в межах території Веселинівської селищної ради Миколаївської обаості (а.с. 19 том 1).

23.02.2005р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веселинівська автоколона №3" було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років, до 23.02.2015р. (а.с. 16-18 том 1).

23 лютого 2005 року позивач надав згоду передати вказану земельну ділянку на умовах оренди ТОВ "Веселинівська актоколона №3" строком на 10 років, проте договір не було зареєстровано, а ТОВ "Веселинівська актоколона №3" фактично використовувало його земельну ділянку.

Бажаючи самостійно обробляти свою земельну ділянку, 13 серпня 2014 року позивач звернувся до ТОВ "Веселинівська актоколона №3" з проханням повернути земельну ділянку, проте йому було повідомлено, що між ним та третьою особою 02.01.2010 року було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 02.01.2020 року.

Знаючи, що вказаний договір оренди земельної ділянки від 02.01.2010 року позивач не укладав та не підписував, він звернувся до суду про визнання вказаного договору оренди землі недійсним та рішенням Веселинівського районного суду від 24.02.2016 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, було визнано недійсним вказаний договір оренди земельної ділянки і зобов`язано ТОВ "Веселинівська актоколона №3" повернути позивачеві земельну ділянку. Зазначене рішення суду набрало законної сили 04 квітня 2016 року. Спірну земельну ділянку ОСОБА_1 було повернуто у травні 2016 року, але юридичного повернення земельної ділянки не відбулося, оскільки акт приймання-передачі земельної ділянки ТОВ "Веселинівська актоколона №3" не підписало, хоча вказані акти були направлені третій особі для підписання.

16.03.2017 року представник позивача звернувся до відповідача з заявою про розгляд на засіданні Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської райдержадміністрації матеріалів щодо встановлення розміру збитків, заподіяних обмеженням прав власника землі внаслідок неповернення та самовільного використання його земельної ділянки ТОВ "Веселинівська актоколона №3" в період з 23.02.2015 року по квітень 2016 року.

Листом за вих.№ В-25/1В-26/1 від 20.04.2017 року відповідачем було відмовлено у розрахунку збитків з посиланням на те, що нарахування збитків Комісією неможливо відповідно до положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року, оскільки таким Порядком не передбачено Методики (формули) розрахунку збитків та необхідністю за таких обставин застосовувати положення Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМУ №963 від 25.07.2007 року, в зв`язку з чим рекомендовано позивачеві звернутися з цього питання до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

З огляду на вищевказане, суд вважає за необхідне заначити таке.

Відповідно до положень ст.ст.156,157 ЗК України, п.п. 1,2,3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року, розмір збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового використання земельної ділянки, визначається комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Тому просить суд визнати протиправними дії Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області щодо відмови у визначенні розміру збитків, заподіяних обмеженням його прав як власника землі внаслідок неповернення та самовільного використання земельної ділянки ТОВ "Веселинівська автоколона № 3" та зобов`язати Веселинівську районну державну адміністрацію Миколаївської області розглянути на засіданні Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області заяву позивача і визначити розмір збитків, заподіяних обмеженням його прав як власника землі внаслідок неповернення та самовільного використання земельної ділянки третьою особою, відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284.

Згідно зі ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст.34 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з їїї вини.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт "д" ч. 1 ст.156 ЗК України).

Статтею 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Крім того, суд зазначає, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ № 284 від 19 квітня 1993 року з наступними змінами, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п.3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. При цьому неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, в тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно з п.2 Порядку визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, суд аналізуючи зазначені вище норми матеріального права приходить до висновку, що у випадку неукладення договору оренди (непродовження його дії на новий строк), суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст.157 ЗК України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам. Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі №6-2588цс15.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст.13,16, 21, 25, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" №586-ХІУ від 9 квітня 1999 року з відповідними змінами, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Контитуцією і законами України, належить вирішення питання забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів; забезпечують виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади; голови місцевих державних адміністрацій утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.

Відповідно до вказаного Закону, а також інших норм законодавства, в тому числі відповідно до Постанови КМУ від 19 квітня 1993 року №284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" розпорядженням голови Веселинівської райдержадміністрації №238-р від 28.11.2014 року було утворено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і затверджено положення про Комісію.

Пунктами 1, 2.3 розділу І цього Положення передбачено, що Комісія з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам створена з метою визначення розміру збитків, що заподіяні внаслідок використання або невикористання суб`єктами земельних ділянок з порушенням вимог земельного законодавства та основним завданням Комісії є визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок, зокрема, неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відповідно до п.1 розділу IV Положення відшкодуванню підлягають інші збитки, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, в тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно з п.2 Порядку визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, до повноважень Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської райдержадміністрації входить визначення розміру збитків, заподіяних неодержанням доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Звертаючись з заявою від 16.03.2017р. до відповідача вбачається, що представник позивача вказував на ту обставину, що рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24.02.2016 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, тобто договір оренди землі №130 від 02.01.2010 року визнано недійсним та зобов`язано ТОВ "Веселинівська автоколона №3" повернути позивачеві земельну ділянку, але юридично повернення земельної ділянки не відбулося, тому на думку суду, третя особа в період з 23.02.2015 року по квітень 2016 року використовувала земельну ділянку позивача без будь-яких до того правових підстав, чим було завдано йому збитків. При цьому, представником позивача Комісії було надано пакет відповідних документів на обгрунтування своєї заяви від 16.03.2017р.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що до повноважень Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської райдержадміністрації Миколаївської області входить визначення розміру збитків, заподіяних неодержанням доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, та, приймаючи до уваги, що у своєму правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі №6-2588цс15, Верховний Суд України зазначив, що у випадку неукладення договору оренди (непродовження його дії на новий строк), суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст.157 ЗК України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, то за такого суд вважає, що Веселинівською районною державною адміністрацією Миколаївської області було безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у визначенні розміру збитків, заподіяних йому обмеженням його прав як власника землі внаслідок неповернення та самовільного використання його земельної ділянки ТОВ "Веселинівська автоколона №3", а тому позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач своїм правом не скористався, станом на день розгляду справи відзиву на позовну заяву та документів на її підтвердження чи заяви про визнання позову не надав, тому суд розцінює ненадання відзиву як визнання позовних вимог.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 134, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, код ЄДРПОУ 04056635) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області щодо відмови у визначенні розміру збитків, заподіяних обмеженням прав ОСОБА_1 як власника землі, внаслідок неповернення та самовільного використання земельної ділянки ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона № 3».

3. Зобов`язати Веселинівську районну державну адміністрацію Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04056635) розглянути на Комісії з визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської райдержадміністрації Миколаївської області заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та визначити розмір збитків, заподіяних обмеженням прав ОСОБА_1 як власника землі внаслідок неповернення та самовільного використання земельної ділянки ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, код ЄДРПОУ 04056635) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судовий збір розмірі 640,00 грн., сплачений квитанцією № 16 від 01.06.2017р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов