Рішення № 81693798, 24.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

24 квітня 2019 р. Справа № 802/295/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.,

за участю представників сторін:

позивача: Слічної О.Г.,

відповідача: Тимошевської Ю.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом:

приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс"

до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" (далі - ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", позивач) із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Вінниці ( далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області (далі ГУ ДКСУ у м. Вінниці, третя особа) та просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Вінниці щодо залишення без виконання заяви приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс"про повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання в 2015 році у сумі 100000 гривень;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Вінниці вчинити дії щодо повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання в 2015 році у сумі 100000 гривень у порядку та у спосіб визначені законом України.

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправними діями відповідача щодо залишення без виконання заяви про повернення коштів, помилково сплачених приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс". Зазначає, позивач що у зв`язку із внесенням змін до Податкового кодексу України підприємство, як власник транспортних засобів, сплатило транспортний податок у 2015 році. Разом з тим, позивач вважає, що сума транспортного податку була сплачена помилково, оскільки такий обов`язок у платника податку виникає не раніше 2016 року, як наступного, після року запровадження цього податку, бюджетного року.

Постановою Верхового Суду від 11 грудня 2018 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду скасовано, передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу 802/295/17-а за позовом приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання у справі на 26 лютого 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 14 березня 2019 року замінено неналежного відповідача - Вінницьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області на належного - Головне управління ДФС у Вінницькій області, у зв`язку з реорганізацією державного органу.

На виконання вимог ухвали суду від 22 січня 2019 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вхід. №15995 від 22 березня 2019 року, а.с. 187-188), в якому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідач, при розгляді заяви про повернення надмірно або помилково сплачених грошових зобов`язань, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи зазначені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на доводи вказані у відзиві на позовну заяву.

Досліджуючи матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" є власником легкових автомобілів:

TOYOTA HIGHLANDER, універсал-В легковий, білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3456 кубічних сантиметрів, 2013 року випуску, дата реєстрації 06 березня 2014 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 );

TOYOTA LAND CRUISER 200, універсал-В легковий, білий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об`єм двигуна 4461 кубічних сантиметрів, 2011 року випуску, дата первинної реєстрації 06 січня 2012 року, дата реєстрації 14 листопада 2014 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 );

HONDA PILOT, універсал-В легковий, сірий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , об`єм двигуна 3471 кубічних см, 2012 року випуску, дата реєстрації 09 жовтня 2012 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 );

HONDA CROSSTOUR, хетчбек-В, білий, реєстраційний номер НОМЕР_7 , об`єм двигуна 3471 кубічних сантиметрів, 2013 року випуску, дата реєстрації 05 червня 2013 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 ).

Впродовж 2015 року позивач сплатив транспортний податок у сумі 100000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

від 11 березня 2015 року № 342 на суму 25`000,00 грн.,

від 23липня 2015 року № 324 на суму 25`000,00 грн.,

від 27 жовтня 2015 року № 1767 на суму 25`000,00 грн.,

від 24 грудня 2015 року № 2240 на суму 25`000,00 грн.

Згодом, вважаючи, що грошове зобов`язання по транспортному податку було сплачено помилково, ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" 11 січня 2017 року звернулось із заявою вихідний № БА-1101-1 до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, в якій просило повернути сплачений транспортний податок за 2015 рік у сумі 100000,00 грн. на його розрахунковий рахунок.

Обґрунтовуючи заяву, представник ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" зазначила, що із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону щодо реформи набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місце ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку. З урахуванням норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатись встановленим місцевою радою. А тому, на думку позивача, сплачена позивачем сума транспортного податку у 2015 році була здійснена помилково.

У відповідь на заяву підприємства Вінницька об`єднана державна податкова інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області листом від 27 січня 2017 року № 1217/10/12-04 з посиланням на Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ повідомила про залишення вказаної заяви без виконання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ, який набрав чинності з 01січня 2015 року до Податкового кодексу України внесені зміни, зокрема статтю 267 викладено в новій редакції "Транспортний податок", тобто фактично запроваджено цей податок.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 цієї статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1, у свою чергу, встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 кубічних сантиметрів.

Відповідно до пункту 267.4 зазначеної статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті, а до пункту 267.5 - базовий податковий (звітний) період як елемент транспортного податку дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та з об`ємом циліндрів двигуна більше 3000 кубічних сантиметрів - є платниками транспортного податку.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Статтею 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Транспортний податок був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення транспортного податку.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняте Вінницькою міською радою рішення "від 23 січня 2015 року № 1984, не могло бути застосовано у 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, що не було враховано судом апеляційної інстанції та призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Наведені положення Податкового кодексу України необхідно застосовувати з урахуванням приписів Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом" та держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію "законів". При цьому, така концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення "Щокін проти України" пункти 50, 51; "Сєрков проти України" пункти 33, 34).

Тобто, Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалося у своїх рішення, що введене державою законодавство, на підставі якого відбувається втручання у мирне володіння майном, має бути чітким, зрозумілим та передбачуваним для громадян, що також підтверджує обґрунтованість висновку щодо неможливості збігу у часі періоду опублікування рішення про встановлення податку та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок).

Відповідно, висновок про те, чи скористалася місцева рада своєю компетенцією щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність обов`язку позивача сплачувати транспортний податок за 2015 рік.

Водночас підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 ПК України.

Пунктом 43.1 статті 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 ПК України).

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статі 43 ПК України).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4 статті 43 ПК України).

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункт 43.5 статті 43 ПК України).

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 ПК України).

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З нормами статті 43 ПК України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, (далі - Порядок № 1146).

Даний Порядок №1146 регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, з метою належного виконання положень статей 43, 102 ПК України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Так, зокрема відповідно до пункту 3 Порядку № 1146 у разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1146 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Таким чином, обов`язковими умовами для повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов`язань та відсутності податкового боргу. Наявність вказаних обставин, зобов`язує контролюючий орган вжити заходи до прийняття рішення про повернення надмірно сплачених до бюджету коштів.

Як видно з матеріалів справи позивач сплатив транспортний податок за 2015 рік у розмірі 100000,00 грн. Помилково і на підставі заяви, яку подано на адресу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 11.01.2017 року вих. № БА-1101 провив повернути дані кошти на рахунок (а .с. 17-18)._

Враховуючи зазначені норми, а також те, що відповідачем не оскаржується наявність переплати в сумі 100000,00 гривень та відсутність у позивача на момент звернення з заявою про повернення надміру сплачених коштів податкового боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Разом з тим суд зазначає, що в ході розгляду справи була встановлена саме протиправна бездіяльність відповідача у оскаржуваних правовідносинах, яка мала характер тривалого в часі невиконання обов`язку, передбаченого статтею 43 ПК України, а тому для належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення без виконання заяви про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань у розмірі 100000,00 грн. за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік.

Водночас, надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання вчинити дії щодо повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання, суд враховує наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Тобто, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відшкодування помилково сплачених сум грошового зобов`язання належить до компетенції Головного управління ДФС у Вінницькій області, а тому суд не може втручатись в дискреційні повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, визначаючись щодо вказаної позовної вимоги, з огляду на те, що бездіяльність, яка полягала у залишення без виконання заяви про повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання - визнана судом протиправною, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог статті 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі щодо протиправної бездіяльності відповідача яка полягає у залишенні без виконання заяви ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов`язання Головного управління ДФС у Вінницькій області вчинити дії щодо повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання (транспортного податку) у 2015 році у сумі 100000 грн. в порядку та у спосіб встановлені законом України через органи управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області та прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог Порядку №1146 та ПК України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до статті 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо залишення без виконання заяви ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання ( транспортного податку ) у 2015 році у сумі 100000 грн. ( сто тисяч гривень ).

Зобов`язати Головного управління ДФС у Вінницькій області вчинити дії щодо повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання ( транспортного податку ) у 2015 році у сумі 100000 грн. (сто тисяч гривень) в порядку та у спосіб встановлені законом України через органи управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області.

Стягнути на користь приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10/134, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13339958 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165 ).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" ( вул. Академіка Ющенка, 10/134, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13339958 )

відповідач - Головне управління ДФС у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області (вул. Замостянська, 7, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 38054707).

Суддя Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар