Рішення № 81693796, 08.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 травня 2019 р. Справа № 120/231/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Чайки Артура Олеговича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39476158, адреса: вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, Вінницька область, 21037)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39476158, адреса: вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, Вінницька область, 21037) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала, що відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0087081701 від 18.08.2014 року, за яким ОСОБА_2 , на підставі акта перевірки № 2094/1701/2637817725 від 04.08.2014 року встановлено порушення абз. «д» пп. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодекс України та збільшено суму грошового зобов`язання, за платежем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 300022,06 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням - рішенням, з метою його скасування, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

11.03.2019 року на адресу суду від представника Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що в ході проведення доперевірочного аналізу було направлено до ВОУ ПАТ "Державний ощадний банк України" запит № 13327/260/1701 від 12.06.2014 року про підтвердження інформації по громадянах, яким анульовано (прощено) борг за самостійним рішенням кредитора. На вищевказаний запит отримано відповідь від ВОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", що відповідно до постанови Правління ПАТ "Державний ощадний банк України" № 320 від 04.06.2013 року за клопотанням кредитного комітету з роздрібного бізнесу, а також відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 року № 23, було прийнято рішення про відшкодування за рахунок резерву, який сформовано в повному обсязі безнадійної заборгованості фізичної особи ОСОБА_2 в розмірі 1413217,95 грн. Згідно отриманої відповіді позивачем отримано дохід як додаткове благо - сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, а саме ВОУ ПАТ "Державний ощадний банк України" на суму 1413217,95 грн. Таким чином, в порушення абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 162 ПК України, позивач не подала податкову декларацію про майновий стан і доходи платника за 2013 рік та не сплатила суму податку, в зв`язку з чим винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0040311701 від 18.08.2014 року.

11.03.2019 року на адресу суду від представника Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обгрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято рішення № 1493 від 29.08.2017 року про списання безнадійного податкового боргу з ПДФО на загальну суму 309870,02 грн., в тому числі 240017,65 грн. - основного платежу, 60004,41 грн. - штрафних санкцій, 9847,96 грн. - пені. Оскільки, станом на 28.02.2019 року заборгованість відсутня та позивач має переплату в розмірі 340,00 грн. зі сплати ПДФО, представник відповідача, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, просить суд закрити провадження у справі.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Таким чином, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0087081701 від 09.12.2015 року не відкликане, є чинним, а тому не має підстав вважати, що внаслідок рішення про списання безнадійного боргу відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 01.04.2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року витребувано у Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та зобов`язано його у 2-денний строк з дня отримання даної ухвали надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень № 49842084 та № 47619556.

Однак, у визначений термін, Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції зазначені докази не надав.

В ході судового засідання, судом поставлено на розгляд питання про необхідність повторного витребування в Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції матеріалів виконавчих проваджень № 49842084 та № 47619556 та їх необхідність для належного вирішення даної адміністративної справи. Представники сторін щодо необхідності повторного витребування доказів заперечили та просили розглянути справу на підставі наявних доказів і матеріалів у справі, в зв`язку з чим, судом прийнято рішення про розгляд справи та прийняття рішення на підставі наявних у справі матеріалів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року № 2755-VI, відповідно до наказу № 2011 від 09.07.2014 року виданого Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області та відповідно до повідомлення № 196/1701 від 16.07.2014 року, згідно службової записки відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб № 440/17 від 05.06.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками вказаної перевірки Вінницькою об`єднаною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області складено акт № 2094/1701/2637817725 від 04.08.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , в якому зафіксоване порушення абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 162 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік в загальній сумі 240017,65 грн.

На підставі висновків вказаного акту Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0040311701 від 18.08.2014 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 300022,06 грн. в тому числі, збільшення грошових зобов`язань за основним платежем на суму 240017,66 грн. та штрафних санкцій на суму 60004,41 грн.

Вважаючи вказане податкове рішення-повідомлення протиправним, з метою його скасування позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст.164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, виходячи із змістовного аналізу вказаних положень, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, тобто приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом платника податку.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що при списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом, включаючи проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Наведене правило застосовується за наявності двох умов: 1) кредитор належним чином має повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто); 2) кредитор має включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі № 810/4482/16.

Суд встановив, що між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 1375 від 04.03.2008 року, за умовами якого позивач отримала кредит в розмірі 987000,00 грн. на строк до 04.03.2027 року для придбання житлового будинку з спорудою, розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно листа філії - Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» від 26.06.2013 року ОСОБА_2 повідомлено, що відповідно до рішення суду від 11.05.2010 року у справі № 2-1455/10 було вирішено стягнути заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1375 від 04.03.2008 року в розмірі: 969305,90 грн. - основного боргу, 210142,10 грн. - процентів, 24903,52 грн. - пені. Непогашену частину кредитної заборгованості у розмірі 1413217,95 грн. було відшкодовано банком за рахунок резерву відповідно до вимог законодавства та відображено цю інформацію у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і су утриманого з них податку (форма № 1ДФ).

Крім того, позивача повідомлено, що відшкодування за рахунок резерву заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення претензійно-позовної роботи банку. Банк зберігає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому заборгованості відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до постанови Правління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 320 від 04.06.2013 року за клопотанням кредитного комітету з роздрібного бізнесу (протокол № 30 від 04.06.2013 року, питання 8), а також відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 23 від 25.01.2012 року, було прийнято рішення про відшкодування за рахунок резерву, який сформовано в повному обсязі, безнадійної заборгованості фізичної особи ОСОБА_2 в розмірі 1413217,95 грн. (рік виникнення - 2013), що підтверджується листом ПАТ «Державний ощадний банк України» № 37/01-10/447 від 24.06.2014 року.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до підпункту 159.2.1 пункту 159.2 статті 159 ПК України, банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Для цілей цього підпункту під комісією розуміються платежі, що сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

Підпунктом 159.4.1 пункту 159.4 статті 159 ПК України встановлено, що за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Правила відшкодування (списання) банками України згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 розділу III Податкового кодексу України за рахунок створеного страхового резерву (далі - резерв) заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком України встановлює Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затверджений постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року №172 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із Порядком відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву Банк визначає заборгованість за активними банківськими операціями як безнадійну (далі - безнадійна заборгованість) відповідно до методики, установленої Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 року № 23, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2012 року за № 231/20544.

Банк має право відшкодувати (списати) за рахунок резерву безнадійну заборгованість (крім безнадійної заборгованості, зазначеної в пункті 4 цього Порядку), яка включає суму основної заборгованості перед банком та/або нараховані доходи (борг боржника), за якою є прострочення погашення боргу або його частини понад 180 днів.

Банк відшкодовує (списує) за рахунок резерву безнадійну заборгованість за всіма активними банківськими операціями з пов`язаними особами, за операціями з пайовими цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, а також безнадійну дебіторську заборгованість за розрахунками з працівниками банку та за господарською діяльністю банку за умови їх відповідності хоча б одній з ознак безнадійної заборгованості, визначених Податковим кодексом України.

Рішення про відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості приймається виконавчим органом банку (правлінням або радою директорів банку).

Банк відображає в бухгалтерському обліку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку.

Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента.

Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, обов`язковою ознакою анулювання кредитором заборгованості є припинення зобов`язання внаслідок звільнення від його виконання, тобто прощення боргу.

Разом з тим, слід враховувати, що відшкодування банком безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок резерву та прощення (анулювання) боржнику суми його заборгованості не є тотожними та мають різні юридичні наслідки. Так, у разі відшкодування банком безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок резерву, останній залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до чинного законодавства України, оскільки таке відшкодування не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Тобто, у такому випадку, боржник від боргу не звільняється, оскільки його цивільно-правове зобов`язання не припинилося, дохід не отримує і, відповідно, не набуває обов`язку з декларування і сплати ПДФО із суми списаного боргу.

При цьому, як встановлено під час розгляду даної справи, листи про анулювання (прощення) боргу позивача за договором про іпотечний кредит № 1375 від 04.03.2008 року у філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» відсутні та станом на 13.09.2018 року за вказаним договором загальна заборгованість позивача складає 1436658,32 грн., що підтверджується листом № 101.20-11/897 від 13.09.2018 року.

Крім того, рішенням Головного управління ДФС про списання безнадійного боргу № 1493 від 29.08.2017 року, на підставі ст. 101 ПК України та довідки про наявність безнадійного податкового боргу від 29.08.2017 року списано безнадійний податковий борг фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з ПДФО на загальну суму 309870,02 грн., в тому числі 240017,65 грн. - основного платежу, 60004,41 грн. - штрафних санкцій, 9847,96 грн. - пені.

Згідно з п.п. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Відповідно до п. 60.3 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Аналогічні за змістом положення відображені у Розділі V Порядку надіслання контроюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 року.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні відомості про прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкового повідомлення-рішення № 0040311701 від 18.08.2014 року, а також відсутні відомості про рішення суду про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, що набрало законної сили, податкове повідомлення-рішення № 0040311701 від 18.08.2014 року відповідно до норм ПК України не є відкликаним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

З огляду на вказані обставини, суд зазначає, що відшкодування банком за рахунок свого страхового резерву кредиторської заборгованості позивача не є припиненням зобов`язання останнього, як боржника, перед кредитором, та свідчить про те, що анулювання (прощення) заборгованості в розумінні абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України в даному випадку не відбулось, а грошові кошти у розмірі 1413217,95 грн. не підлягають включенню до складу загальнорічного оподаткованого доходу ОСОБА_2 за 2013 рік, оскільки не є додатковим благом позивача.

Суд звертає увагу, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 року у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 року у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим при вирішенні даної справи.

Водночас, відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0040311701 від 18.08.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 300022,06 грн.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об`єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0040311701 від 18.08.2014 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3000,22 грн. (три тисячі гривень двадцять дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Вінницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39476158, адреса: вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, Вінницька область, 21037).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 14.05.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна