Рішення № 81693631, 07.05.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року Справа № 925/674/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з`явився,

від відповідача – представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Інвест

Сістемс”, смт. Дворічна, Дворічанський район, Харківська

область

до публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти”,

с. Дашуківка, Лисянський район, Черкаська область

про стягнення 189 569 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Глобал Інвест Сістемс” до публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти” про стягнення 135 000 грн. 00 коп. основного боргу, 50 119 грн. 19 коп. пені, 1 373 грн. 13 коп. 3% річних та 3 077 грн. 48 коп. інфляційних нарахувань, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки продукції №199 від 23 листопада 2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07 серпня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 серпня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 12 год. 00 хв. 18 вересня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18 вересня 2018 року провадження у справі №925/674/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням зі справи 922/2178/18, що розглядається господарським судом Харківської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08 лютого 2019 року провадження у справі №925/674/18 поновлено. Підготовче засідання призначено на 26 лютого 2019 року.

Проте підготовче засідання призначене на 26 лютого 2019 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді по даній справі у відрядженні з 25 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 березня 2019 року підготовче засідання призначено на 20 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 07 травня 2019 року.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

02 травня 2019 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом (Касаційним господарським судом) справи №922/2178/18 за позовом публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти” до товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Інвест Сістемс” про визнання недійсним договору поставки продукції №199 від 23 листопада 2015 року.

06 травня 2019 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд клопотання про зупинення провадження у справі за відсутності представника відповідача, а також останній просив суд у разі відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відкласти розгляд справи, у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом враховано наступне:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Отже, відсутні підстави для зупинення провадження у справі, оскільки рішення суду набрало законної сили.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Тобто, виключні випадки зупинення провадження у справі, яка перебуває на стадії розгляду по суті врегульовано ч.3 ст.195 ГПК України.

Оскільки розгляд справи по суті розпочався з моменту оголошення головуючим судового засідання відкритим, тобто 07 травня 2019 року, що підтверджується протоколом судового засідання, а тому з урахуванням вищенаведеної норми процесуального закону, зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України на даній стадії судового процесу не допускається.

Таким чином суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи також задоволенню не підлягає, оскільки згідно ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином керівник товариства не був позбавлений можливості з`явитися в судове засідання особисто, а також відповідач не був позбавлений можливості за необхідності забезпечити явку іншого свого представника в судове засідання.

Розгляд справи по суті було призначено судом з повідомленням учасників процесу, проте, без їх виклику.

Слід також зазначити, що не зважаючи на ту обставину, що судом було вирішено здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, проте, дана справа є малозначною в розумінні ст. 12 ГПК України.

Сторони мали достатньо часу в підготовчому провадженні для надання суду заяв по суті спору та додаткових письмових пояснень.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що договір поставки від 23 листопада 2015 року зі сторони публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти” підписано не уповноваженою особою. Крім того відповідач зазначав, що продукція уповноваженою особою від імені відповідача за договором поставки від позивача не отримувалася, оскільки довіреність на отримання ТМЦ підписано також не уповноваженою особою. В зв`язку з чим відповідач вважає, що і обов`язок оплати товару у відповідача відсутній.

Крім того відповідач зазначав, що при нарахуванні пені позивачем було порушено вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, в зв`язку з чим було надано контррозрахунок пені на загальну суму 16 464 грн. 53 коп.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що на момент переговорів щодо укладення договору поставки були перевірені повноваження голови правління публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти” та які підтверджувалися довідкою АБ №341104 з ЄДРПОУ, копію якої надав відповідач та в якій керівником зазначений Фрінд ОСОБА_1 . Відповідач від початку переговорів до моменту підписання договору провів зміни в органах правління, що мають важливе значення для третьої сторони для укладення договору, про що не повідомив позивача. Позивач не знав про наявні обставини.

Оскільки ОСОБА_2 був звільнений з посади лише 26 лютого 2016 року, то на момент підписання договору він ще був посадовою особою публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти”.

Щодо тверджень відповідача про неотримання ним товару від позивача, останній вказував, що на підставі умов договору поставки від 23 листопада 2015 року було здійснено п`ять поставок, три з яких було повністю оплачено, товар поставлений 31 січня 2018 року оплачений частково, а товар поставлений 15 лютого 2018 року неоплачений взагалі.

Підписання відповідачем відповідних товарно-транспортних накладних без будь – яких заперечень щодо кількості та якості поставленої продукції свідчить про прийняття ним поставленої продукції та породжує у нього обов`язок по оплаті у повному обсязі та у строки визначені договором.

Ще одним доказом, що підтверджує визнання відповідачем наявності договору та заборгованості перед позивачем є відповідь на лист-претензію №382 від 26 червня 2018 року, в якій відповідач визнав в повному обсязі борг та повідомив, що в період липень-вересень 2018 року буде проведено 100% розрахунок.

Щодо розрахунку пені, здійсненого відповідачем позивач не погоджується, оскільки розмір пені визначений умовами договору поставки, що не суперечить вимогам ст. ст. 230, 231 ГК України та ст. 549 ЦК України.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач не погоджується з доводами викладеними позивачем у відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки передав відповідачу товар на умовах визначених договором поставки продукції №199 від 23 листопада 2015 року, проте свій обов`язок щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 135 000 грн. 00 коп. боргу.

Крім того на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 1 373 грн. 13 коп. 3% річних, 3 077 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 50 119 грн. 19 коп. пені на підставі п. 6.4. договору.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 23 листопада 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Інвест Сістемс” (постачальник) та публічним акціонерним товариством “Дашуківські бентоніти” (покупець) було укладено договір поставки продукції за №199 (а.с.14-16).

Згідно п. 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію, яка не обтяжена та щодо якої відсутні претензії третіх осіб, визначену у п. 1.2. цього договору, надалі іменується “Продукція”, що є предметом поставки за цим договором, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався прийняти й оплатити продукцію.

Водночас відповідач заперечує факт підписання вказаного правочину уповноваженою на те особою від імені публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти”.

Як зазначалося вище ухвалою господарського суду Черкаської області від 18 вересня 2018 року провадження у справі №925/674/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням зі справи 922/2178/18 за позовом публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти” до товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Інвест Сістемс” про визнання недійсним договору поставки продукції №199 від 23 листопада 2015 року, що розглядається господарським судом Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 листопада 2018 року зі справи №922/2178/18 відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти” до товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Інвест Сістемс” про визнання недійсним договору поставки продукції № 199 від 23 листопада 2015 року.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Постачальник зобов`язався передати у власність покупця контейнер МКПП у кількості та за ціною згідно рахунку та/або видаткової накладної (п. 1.2. договору).

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару на загальну суму 145 920 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №50 від 31 січня 2018 року на суму 107 834 грн. 88 коп.;

- №99 від 15 лютого 2018 року на суму 38 085 грн. 12 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої довіреністю від 29 січня 2018 року №19 особи та відтиском печатки відповідача.

Однак відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу 10 920 грн. 00 коп.

В постанові Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року зі справи №922/2178/18 зазначається, що господарським судом першої інстанції було вірно встановлено, що починаючи з 09 листопада 2015 року єдиним повноважним керівником - головою правління публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти”, який має право вчиняти юридичні дії від імені останнього без довіреності, у тому числі підписувати договори є ОСОБА_3 В ОСОБА_4 ., а отже колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оспорюваний договір поставки продукції №199 було укладено фізичною особою ОСОБА_2 , який не мав повноважень на його укладення.

Разом з тим, відповідно до приписів статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Таким чином, із змісту норми частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 5013/492/12.

Відповідно до пункту 5.1 оспорюваного договору, на кожну партію поставки продукції постачальник надає покупцеві рахунок на оплату. Оплата продукції здійснюється покупцем на підставі цього договору, при здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати в платіжному дорученні номер та дату цього договору або номер та дату рахунку виписаного постачальником на оплату продукції.

Також під час розгляду справи №922/2178/18 судом було встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору № 199 від 23 листопада 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Інвест Сістемс” було виставлено ПАТ “Дашуківські бентоніти” 4 рахунки на оплату товару, а саме за контейнери МКПП: рахунок на оплату №531 від 23.11.2015р. на загальну суму 26049,60грн., рахунок на оплату №231 від 09.06.2017р. на загальну суму 138480,00грн., рахунок на оплату №411 від 06.09.2017р. на загальну суму 135720,00грн., рахунок на оплату №27 від 26.01.2018р. на загальну суму 145920,00грн. (т.1 а.с.192, 196, 204, 210).

ПАТ “Дашуківські бентоніти” на підставі наданих рахунків на оплату, було проведено часткову оплату за поставлений товар по видатковим накладним №99 від 15.02.2018р., №50 від 31.01.2018р., №580 від 28.09.2017р., №334 від 04.07.2017р., №580 від 30.11.2015р. (т.1 а.с. 69, 72, 76, 80, 84), що підтверджується платіжним дорученням №700 від 21.12.2015р., №918 від 24.07.2017р., №932 від 26.07.2017р., №951 від 27.07.2017р., №979 від 09.08.2017р., №1049 від 14.08.2017р., №1267 від 18.10.2017р., №1298 від 23.10.2017р., №1320 від 20.10.2017р., №425 від 15.03.2018р. на загальну суму 311169,60грн. (т.1 а.с.193, 196-201, 205-207, 211).

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської установи, яка обслуговує рахунок відповідача (р/р НОМЕР_1 , БАНК ПАТ “ПроКредітБанк”, МФО320984) (т.1 а.с.86).

Отже, судова колегія повторно наголосила в своєму рішенні на тому, що підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено, схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу), що узгоджується з правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-38гс14 і від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14, Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №910/7820/17.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених вище обставин колегія суддів погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що дії ПАТ “Дашуківські бентоніти” були направлені на виконання договору, а саме: прийняття товару та його оплата, є конклюдентними діями, які свідчать про прийняття правочину, та в силу приписів статті 241 Цивільного кодексу України створили цивільні права та обов`язки у ПАТ “Дашуківські бентоніти” з моменту укладення договору, у зв`язку із чим правові підстави для визнання недійсним договору поставки продукції від 23 листопада 2015 року №199 та відповідно скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, доводи відповідача про те, що він не отримував товар від позивача суд відхиляє як безпідставні.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 135 000 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 5.2. договору поставки оплата продукції здійснюється на умовах 100% оплати протягом 14-ти календарних днів після отримання продукції, у спосіб відповідно до пункту 5.4. цього договору.

Таким чином з урахуванням вимог п. 5.2. відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар 31 січня 2018 року – 14 лютого 2018 року, за товар поставлений 15 лютого 2018 року – 01 березня 2018 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем по договору поставки продукції №199 від 23 листопада 2015 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином заборгованість в розмірі 135 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 6.4. договору за порушення строків оплати поставленої продукції покупець виплачує постачальнику за потребою останнього, пеню у розмірі 0,3% від суми не оплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 50 119 грн. 19 коп. пені (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Особливості застосування пені за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання встановлено спеціальним Законом.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 0,3% від суми не оплаченої в строк продукції за кожен день прострочення всупереч положенням вищенаведеного спеціального Закону.

Також в п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” зазначено, що за приписом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, розмір пені нарахований за період з 15 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року на суму боргу 107 834 грн. 88 коп. складає 1 512 грн. 64 коп.; розмір пені нарахований за період з 03 березня 2018 року по 14 березня 2018 року на суму боргу 145 920 грн. 00 коп. складає 1 631 грн. 11 коп.; розмір пені нарахований за період з 15 березня 2018 року по 20 червня 2018 року на суму боргу 135 000 грн. 00 коп. складає 12 323 грн. 84 коп.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 15 467 грн. 59 коп. пені, в решті стягнення пені в розмірі 34 651 грн. 16 коп. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 1 373 грн. 13 коп. 3% річних та 3 077 грн. 48 коп. інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних та інфляційних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що річні нараховано позивачем вірно, а інфляційні в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив розмір інфляційних втрат, а тому заявлені до стягнення суми підлягають стягненню з відповідача.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищенаведеного.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства “Дашуківські бентоніти”, с. Дашуківка, Лисянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 00223941 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Інвест Сістемс”, вул. 1 Кінна, 38, смт. Дворічна, Дворічанського району, Харківської області, ідентифікаційний код 37352840 – 135 000 грн. 00 коп. основного боргу, 15 467 грн. 59 коп. пені, 3 077 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 1 373 грн. 13 коп. 3% річних та 2 323 грн. 75 коп. судового збору.

3. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13 травня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович