Ухвала суду № 81693383, 14.05.2019, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26-А

______________________

УХВАЛА

м. Рівне

"14" травня 2019 р. Справа № 918/318/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар`єр", фізичної особи-підприємця Фіялки Андрія Миколайовича

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2019 року Дочірнє підприємство "Західдорвибухпром" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар`єр" (далі - Товариство, відповідач-1), фізичної особи-підприємця Фіялки Андрія Миколайовича (далі - ФОП Фіялка А.М., відповідач-2) про витребування від відповідачів майна - дробарки СМД-111, з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2011 році Підприємством було передано Товариству на зберігання майно, зокрема - Дробарку СМД-111, про що між сторонами було укладено, підписано та скріплено печатками Договір зберігання № 2 від 04.11.2011 року та Акт № 1 передачі майна на зберігання від 04.11.2011 року до даного Договору.

У зв`язку з необхідністю використання спірного майна (Дробарки СМД-111), Підприємство неодноразово зверталося з усними вимогами про повернення вказаного майна. Вказані вимоги не виконувалися. Тому, 18.06.2018 року Підприємство звернулося до Товариства з письмовою претензією про невідкладне повернення Дробарки СМД-111, однак відповіді на вказану вимогу не надано. У зв`язку із чим Підприємство звернулося з позовом до Товариства про витребування майна (Дробарки СМД-111) від Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар`єр" (справа № 918/572/18).

Рішеннями судів усіх інстанцій даний позов було задоволено, зокрема, 20.02.2019 року було видано наказ про примусове виконання рішення - про витребування майна (Дробарки СМД-111) від ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" на користь ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", тим самим підтверджено право власності ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на Дробарку СМД-111.

Однак, як зазначає позивач, в ході виконавчого провадження Товариством надано ряд документів, згідно яких виявилось, що ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" було укладено Договір кредитної лінії. Зобов`язання за Договором кредитної лінії (а саме: загальної суми заборгованості визначеної у Договорі відступлення прав вимоги за Договором кредитної лінії, укладеним між ФОП Фіялкою А.М. та Публічним акціонерним товариством "КРЕДОБАНК") ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" було виконано шляхом передачі у власність ФОП Фіялки А.М. рухоме майно згідно Акту приймання-передачі рухомого майна від 29.12.2015 року. Відповідно до даного Акту приймання-передачі рухомого майна від 29.12.2015 року ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" (Заставодавець), передало у власність Фіялки А.М. (Заставодержателъ) рухоме майно (в сумі 828 000 грн), у тому числі Дробарку СМД - 111.

Як зазначає позивач, що оскільки майно (Дробарка СМД-111) з 2011 року є власністю ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", що підтверджується рішеннями судів усіх інстанцій, то ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" не мало права без відповідної правової підстави передавати дане майно у власність ФОП Фіялки А.М.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 29 ГПК України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

В той же час, відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Таким чином суд може визнати зловживанням процесуальними правами саме конкретні дії учасників судового процесу, а не абстрактне поняття "зловживань".

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Позивачем подано даний позов до Господарського суду Рівненської області у зв`язку з тим, що місцезнаходженням відповідача-1 є: 35043, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Берестовець, вул. Сидорова, 3.

Судом встановлено, що у серпні 2018 року Дочірнє підприємство "Західдорвибухпром" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" зверталося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар`єр" про витребування від відповідача майна - дробарки СМД-111.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.12.2018 року у справі № 918/572/18, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2019 р., було задоволено первісний позов частково. Витребувано від Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар`єр" на користь Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" дробарку СМД-111 балансовою вартістю 111 352 грн. 28 коп. (без ПДВ). Закрито провадження у справі в частині первісних позовних вимог про відшкодування вартості майна на загальну суму 452 190 грн. 59 коп. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

При цьому, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. (ч. 3 ст. 43 ГПК України).

Зі змісту п. 4 ч. 2 ст. 43 ГПК України, вбачається, що зловживання процесуальними правами є необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

За таких обставин, завідомо безпідставна зміна підсудності справи полягає у тому, що особа залучивши безпідставно відповідача-1, отримує право вибору суду (в залежності від адреси місцезнаходження співвідповідача) для подання позовної заяви, тим самим нівелюючи основоположні принципи господарського судочинства та положення ч. 1 ст. 27 ГПК України.

Як встановлено судом, позивач вже звертався з вимогою до відповідача-1 - Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар`єр" про витребування від останнього спірного майна, а саме: дробарки СМД-111.

Крім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що спірне майно передано згідно Акту приймання-передачі рухомого майна від 29.12.2015 року ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" у власність Фіялки А. М.

Враховуючи викладене вище, залучення позивачем відповідача-1 та подальше визначення вказаної особи в якості співвідповідача, суд у даному випадку визнає зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставну зміну підсудності справи.

Суд зазначає, що у даному випадку визнання наведених вище дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні статті 43 ГПК України, не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися з позовною заявою до відповідача-2 з дотриманням територіальної підсудності у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ГПК України.

Частиною 3 статті 43 ГПК України визначено правові наслідки встановлення судом обставин зловживання учасниками судового процесу своїми процесуальними правами. Зокрема, визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За таких обставин, беручи до уваги наявність обставин зловживання позивачем процесуальними правами, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар`єр", фізичної особи-підприємця Фіялки Андрія Миколайовича про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Керуючись ст. ст. 43, 174, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути Дочірньому підприємству "Західдорвибухпром" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" без розгляду.

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 14 травня 2019 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.