Рішення № 81691194, 07.05.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/256/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/256/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА-БУД-7»

проспект Перемоги, 39, м. Чернігів, 14017

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій»

вул. Кирилівська, 60, м. Київ, 04080

про стягнення 125634 грн 93 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Титаренко Т.Г. адвокат, ордер серія ЧН №046459 від 07.05.2019

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА-БУД-7» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» про стягнення 125634 грн 93 коп. за договором поставки №1707-01 від 17.07.2018, а саме 108611,65 грн коштів попередньої оплати, 16476,39 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 546,89 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1707-01 від 17.07.2018, та зазначає, що відповідач був зобов`язаний поставити товар до 29.08.2018, що обов`язок по проведенню попередньої оплати товару у розмірі 80% позивачем виконаний і це підтверджується платіжним дорученням № ПП-0004653 від 07.08.2018 на суму 218755,82грн. Позивач стверджує, що відповідачем здійснена поставка частини товару: на суму 72004,60грн з ПДВ за видатковою накладною №1224 від 12.11.2018, на суму 23379,31грн з ПДВ за видатковою накладною №1224/01 від 30.11.2018 та на суму 14760,26 грн з ПДВ за видатковою накладною №1224/02 від 11.03.2019, що станом на 27.03.2019 відповідач не здійснив поставку товару у повному обсязі та не повернув передоплату отриману від позивача, тим самим порушив умови договору та вимоги чинного законодавства.

Крім того, посилаючись на ч.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України та умови договору поставки № 1707-01 від 17.07.2018, у якому визначено місце його виконання: м. Чернігів, вул.Шевченка,114/1, що неналежне виконання договору стало підставою звернення з відповідним позовом до суду, позивач вважає, що дана справа підсудна Господарському суду Чернігівської області.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як свідчить текст договору поставки № 1707-01 від 17.07.2018, сторонами визначено місце його виконання, зокрема, пунктом п. 3.5. договору встановлено, що поставка здійснюється постачальником (ТОВ «Майстер Технологій») на адресу: м. Чернігів, вул.Шевченка, 114/1.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана справа підсудна Господарському суду Чернігівської області.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 18.04.2019. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 29.03.2019 попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Уповноважені представники позивача та відповідача в судове засідання 18.04.2019 не прибули.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400043360525, 1400043360517, відповідно.

З огляду на те, що в рекомендованому поштовому відправленні №1400043360517 відсутня дата вручення, 18.04.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 29.03.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400043360517. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ «Укрпошта», відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400043360517 вручене під час доставки в місці виконання операції м. Київ, 08.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019, для надання можливості відповідачу реалізувати своє право подачі відзиву на позовну заяву у строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі від 29.03.2019, судове засідання відкладено до 07.05.2019. В судове засідання 07.05.2019 прибув уповноважений представник позивача.

Відповідач в судове засідання не прибув. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

07.05.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 18.04.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400043544570. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400043544570 станом на 26.04.2019 вручено особисто в місці виконання операції м. Київ.

З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, неявка в судове засідання 07.05.2019 повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи за відсутності такого учасника.

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні 18.04.2019 та 07.05.2019 не скористався, повноважного представника для участі у судових засіданнях не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав та не заперечив проти позовних вимог, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

17.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-Буд-7» (покупець, позивач) укладено договір поставки №1707-01 (далі – договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, вказаний у специфікації (Додаток №1 до даного договору) - в подальшому іменується «Товар», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент (сортамент), кількість та вартість товару, що постачається, вказуються у відповідних специфікаціях, які складаються окремо на кожну партію товару та становлять невід`ємну частину даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість товару за цим договором зафіксована у специфікації (специфікаціях), що є невід`ємною частиною даного договору та складає 273444,77грн, в тому числі ПДВ - 45 574,13 грн.

Як свідчать матеріали справи, 06.08.2018 між сторонами підписано специфікацію №1 – додаток №1 до договору поставки №1707-01 від 17.07.2018, відповідно до умов якої сторони погодили найменування, асортимент (сортамент), кількість та вартість товару на суму 273444,77 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оплата товару здійснюється на умовах 80% передоплати від загальної вартості товару, вказаної у специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом п`яти банківських днів з дня підписання сторонами специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору. Решта суми в розмірі 20 % від загальної вартості товару, вказаної у специфікації, здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання уповноваженими представниками видаткових накладних (п. 2.2, 2.3 договору).

Пунктом 2.5. договору сторони погодили, що у випадку зміни сторонами розміру, строку і/або порядку оплати за пунктами 2.2. та/або 3.1. відповідно до узгоджених сторонами умов, така зміна вказується в специфікації при її підписанні.

Згідно з п. 9.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань,

На виконання умов пункту 2.2 договору позивачем сплачено на рахунок ТОВ «Майстер Технологій» 218755,82 грн, що підтверджується оригіналом платіжного доручення №ПП-0004653 від 07.08.2018 з призначенням платежу «Часткова оплата за димохід по ж/б Шевченка 114 зг. Дог №1707-01 від 17.07.2018, в т.ч. ПДВ».

Відповідно до п. 3.1. договору термін поставки товару складає 15 робочих днів, якщо в специфікації (додаток до даного договору) не вказаний інший термін поставки, та розраховується з дня наступного за днем здійснення покупцем оплати вартості товару на умовах, визначених у пункті 2.2. договору.

Як вбачається з умов специфікації №1 – додаток №1 до договору поставки №1707-01 від 17.07.2018, нею не передбачено інший термін поставки аніж вказаний в договорі.

Згідно з п. 3.4., 3.5. товар поставляється на умовах DDP (Київ) - Інкотермс - 2010. Поставка здійснюється постачальником на адресу: м. Чернігів, вул. Шевченко, 114/1.

З огляду на умови договору та здійснену позивачем 07.08.2018 попередню оплату, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар на адресу: м. Чернігів, вул. Шевченко, 114/1 у термін до 29.08.2018.

За твердженням позивача на виконання умов договору відповідачем здійснена часткова поставка товару по видаткових накладних №1224 від 12.11.2018 на суму 72004,60 грн, №1224/01 від 30.11.2018 на суму 23379,31 грн, №1224/02 від 11.03.2019 на суму 14760,26 грн, а всього на суму 110144,17грн, з прострочкою терміну виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару.

Як зазначалось судом, ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.03.2019 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідності до ч.1 та ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав. Заперечень щодо кількості та вартості поставленого позивачу товару на виконання умов договору поставки №1707-01 від 17.07.2018 та специфікації №1 від 06.08.2018, а також щодо суми непоставленого позивачу товару у термін до 29.08.2018, від відповідача не надходило.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Вказане позивачем твердження щодо поставки відповідачем на виконання умов договору поставки №1707-01 від 17.07.2018 та специфікації №1 від 06.08.2018 товару тільки на суму 110144,17 грн не спростовано відповідачем.

Окрім того, на час розгляду справи відповідачем не подано належних та допустимих доказів виконання зобов`язання по договору поставки №1707-01 від 17.07.2018 щодо поставки позивачу у термін до 29.08.2018 товару, погодженого у специфікації №1 до договору поставки №1707-01 від 17.07.2018, на суму загальну суму 273444,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Позивач 23.10.2018 звернувся до відповідача з претензією №01-06/984 від 23.10.2018, в якій зазначає, що товар вказаний у договорі не поставлений, що є порушенням постачальником умов договору. Прострочення терміну, поставки на дату підписання претензії складає 77 календарних днів. Позивач вимагає виконати відповідача свої зобов`язання за договором поставки №1707-01 від 17.07.2018 року належним чином, а саме поставити товар на адресу покупця, визначену пунктом 3.5. Договору. Вказана претензія направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною №1401705128950 від 23.10.2018, копії яких подані до матеріалів справи.

20.02.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №01-06/227 від 20.02.2019, в якій зазначає, що станом на 12 листопада 2018 року відповідачем було здійснено поставку товару лише на суму 72 011,83 грн з ПДВ та 30 листопада 2018 на суму 23 379,31 грн з ПДВ, та вимагає повернути сплаченні покупцем в якості попередньої оплати кошти в сумі 123 371,91 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 14430,98 грн та штраф в сумі 546,89 грн, всього у сумі 138 349,78 грн на вказаний в претензії рахунок. Вказана претензія направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком та накладною №1401705276429 від 20.02.2019, копії яких подані до матеріалів справи.

Претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на доведені обставини справи, суд доходить висновку, сума неповернутої відповідачем попередньої оплати по договору поставки № 1707-01 від 17.07.2018 року та специфікації №1 від 06.08.2018, на момент подання позову становить 108611грн 65 коп.

На час розгляду справи у суді відповідачем не подано доказів щодо поставки позивачу товару на суму 108611,65грн або повернення суми попередньої оплати 108611,65грн на рахунок позивача.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 108611,65 грн попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі, заявленій позивачем.

Позивачем на підставі п. 6.2. договору нараховано та пред`явлено до стягнення 546,89 грн штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару 273444,77 грн.

Пунктом 6.2. договору сторонами погоджено, що за прострочення терміну поставки або додаткової поставки товару вказаного в специфікації, а також невиконання чи/або неналежне виконання постачальником обов`язків, передбачених п.п.5.2 та даного договору, постачальник на вимогу покупця зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно поставленого Товару.

Відповідно до ст. ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, приймаючи до уваги, що відповідачем в порушення умов договору не здійснена поставка позивачу товару на суму 273444,77 грн в обумовлений термін до 29.08.2018, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, не містить арифметичних помилок, а отже вимога позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 16476,39 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 29.08.2018 по 27.03.2019.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що оскільки розмір процентів не вказаний договором, то відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено законом. Однак, розмір таких процентів ні укладеним між сторонами договором поставки №1707-01 від 17.07.2018, ні положеннями Цивільного кодексу України чи інших актів цивільного законодавства, що регулюють відносини поставки, не передбачений.

При цьому, непогодження сторонами спору в договорі умов щодо розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, виключає можливість їх стягнення з постачальника відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 20.11.2018 у справі №904/312/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати лише у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок договору поставки, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої ст. 8 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16476,39 грн за безпідставністю позовних вимог в цій частині.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки матеріалами справи доведено сплату позивачем попередньої оплати на рахунок відповідача, доведено порушення відповідачем строків поставки позивачу товару, а відповідачем не спростовані вимоги щодо повернення попередньої оплати та стягнення штрафу, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 108611 грн 65 коп. коштів попередньої оплати та 546 грн 89 коп. штрафу, є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

В стягненні з відповідача 16476 грн 39 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами має бути відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА-БУД-7» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» про стягнення 125634 грн 93 коп. за договором поставки №1707-01 від 17.07.2018 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» (вул.Кирилівська, 60, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 37726472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА-БУД-7» (проспект Перемоги, 39, м. Чернігів, 14017, ідентифікаційний код 35109145) 108611 грн 65 коп. коштів попередньої оплати, 546 грн 89 коп. штрафу, 1669 грн 07 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА-БУД-7» в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» 16476 грн 39 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення підписано 13.05.2019.

Суддя Н.Ю.Книш