Ухвала суду № 81691185, 11.05.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" травня 2019 р. м. Черкаси

справа № 925/538/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., в приміщенні господарського суду без виклику представників сторін розглянув заяву заступника Генерального прокурора України про вжиття заходів щодо забезпечення позову заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі

- Кабінету Міністрів України, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2,

- Државної служби геології та надр України, м. Київ, вул. А.Цедика, 16,

до відповідачів:

- Нціональної акціонерної компанії «Надра України», м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54, (поштова адреса: м. Київ, вул. Євгенії Мірошниченко, 10),

- товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрубпром», м. Київ, б-р Чоколівський, 19,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів – Фонд державного майна України, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути нерухоме майно,

Заступник Генерального прокурора України звернувся в господарський суд Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державної служби геології та надр України з позовом до національної акціонерної компанії «Надра України» та до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрубпром», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів – Фонд державного майна України, в якому просить суд:

- поновити строк на звернення до суду з позовною заявою;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.11.2007р. нерухомого майна, що є нежитловою будівлею, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 н, укладений між НАК «Надра України» та ТОВ «Спецтрубпром»;

- зобов`язати ТОВ «Спецтрубпром» повернути НАК «Надра України» державне нерухоме майно, яким є нежитлова будівля, що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с/рада Коробівська АДРЕСА_2 « АДРЕСА_1 відпочинку АДРЕСА_3 , та складається із: спального корпусу № 1, 2 А, 272,2 кв.м; спального корпусу № 2, 1 Б; спального корпусу № 3, 1 В; їдальні, Г; більярдної, Д; спорудження, У; альтанки, К; трансформаторної підстанції, І; колодязя, II; причалів, III, IV; покриття, V; альтанок, VI,VII; огорожі, 1-3;

- та відшкодувати судові витрати.

Разом з позовною заявою заступник Генерального прокурора України подав до суду заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову, а саме;

- накласти арешт на нерухоме майно, яким є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с АДРЕСА_4 рада АДРЕСА_1 , та складається із: спального корпусу №1, 2 А, 272,2 кв.м; спального корпусу №2, 1 Б; спального корпусу №3, 1 В; їдальні, Г; більярдної, Д; спорудження, У; альтанки, К; трансформаторної підстанції, І; колодязя, II; причалів, III, IV; покриття, V; альтанок, VI,VII; огорожі, 1-3;

- заборонити ТОВ «Спецтрубпром» та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

Заява мотивована тим, що 23.11.2007р. між НАК «Надра України» та ТОВ «Спецтрубпром» укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого НАК «Надра України» продало, а ТОВ «Спецтрубпром» купило нерухоме майно, яким є нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с/рада АДРЕСА_1 .

База відпочинку складається з: спального корпусу № 1, 2 А, 272,2 кв.м; спального корпусу №2, 1 Б; спального корпусу №3, 1 В; їдальні, Г; більярдної, Д; спорудження, У; альтанка, К; трансформаторна підстанція, І; колодязь, II; причали, III, IV; покриття, V; альтанка, VI-VII; огорожа, 1-3.

Водночас пунктом 5.4 статуту НАК «Надра України» у редакції від 27.09.2000, чинній на час утворення Компанії, встановлено, що майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування та/або управління, не підлягає відчуженню.

Аналогічні положення має й п. 26 статуту у редакції від 27.06.2007, чинній на час відчуження спірного майна.

Власником майна, переданого до статутного фонду акціонерного товариства, - є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до ст. 18 Статуту НАК «Надра України» засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника у спосіб, передбачений Господарським кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 145 ГК України правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Водночас, як вказує заявник, відповідні рішення Кабінет Міністрів України як власник майна, що передане до статутного фонду НАК «Надра України», не приймав.

Крім того, ч. 6 ст. 141 ГК України передбачено, що відчуження суб`єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Продаж суб`єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.

Спірне майно належить до основних фондів, що підтверджується актом приймання-передавання від 15.05.2001р. №1 Державного геологічного підприємства «Центрукргеологія» до складу НАК «Надра України».

Таким чином, як стверджує заявник, вказане майно протиправно відчужено НАК «Надра України» поза волею власника – держави в особі Кабінету Міністрів України.

Також прокурором установлено, що продаж спірного майна здійснено за заниженою ціною.

Так, згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.11.2007р. ТОВ «Спецтрубпром» придбало у НАК «Надра України» спірне майно за ціною 157 764 гривні.

Водночас згідно з висновком від 17.10.2017р. №90/1153/1154/17-23 судової комісійної оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні №42016000000003659, складеним Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інститут судових експертиз, встановлено, що дійсна ринкова вартість проданого за вказаним договором майна станом на 23.11.2007р. становила 633 556 гривень.

Таким чином, як зазначає заявник, НАК «Надра України» здійснило продаж спірного об`єкту нерухомості за ціною, яка на 475 792 гривні менша від дійсної ринкової вартості майна на момент його реалізації.

Заявник стверджує, що обставини незаконного набуття права власності на спірне майно дають обґрунтовані підстави припускати, що воно може бути протиправно відчужено відповідачем у справі.

Зважаючи на викладене, з метою запобігання відчуженню чи обтяженню державного майна іншими зобов`язаннями, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, прокурор вважає за необхідно вжити заходи до забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті 136 ГПК України).

Згідно частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ «Волошин проти України» зазначено - ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (див. рішення у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства» (Steel and Morris v. the United Kingdom), заява № 68416/01, п. 59, ECHR 2005). Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Batsanina v. Russia), заява № 3932/02, § 22).

Заступник Генерального прокурора України не підтверджує належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову, та неможливість в подальшому виконати рішення суду, оскільки заява заступника Генерального прокурора України ґрунтується лише на припущеннях можливого задоволення позову та можливого невиконання чи утрудненого виконання рішення суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість протиправного відчуження відповідачем у справі спірного майна та ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оцінюючи доводи та докази заявника, суд дійшов висновку, що заява заступника Генерального прокурора України до задоволення не підлягає, оскільки вона не мотивована, ґрунтується лише на припущеннях, без посилання на конкретні обставини та докази, які підтверджують можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити заступнику Генерального прокурора України в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено відповідно до чинного законодавства.

Суддя Г.М. Скиба