Рішення № 81691106, 13.05.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року Справа № 923/219/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін, справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком» (місто Київ),

до відповідача: Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області (місто Херсон),

про стягнення 1395,70 грн.,

учасники справи не викликались (не повідомлялись).

Позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача: основну заборгованість в розмірі 1162,32 грн; пеню у сумі 197, 75 грн; 3% річних у сумі 35, 63 грн., за Договором оренди комерційної нерухомості № 65Е000-550/17 від 15.09.17, на підставі ст. 173 - 179, 193, 199, 216, 217, 230, 283, 286 ГК України, ст. 230, 549 ЦК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.19 справу розподілено судді Гридасову Ю.В.

Ухвалою суду від 27.03.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до приписів частин 3, 5 ст. 252 ГПК України (зі змінами та доповненнями), без проведення судового засідання. Крім того, учасникам справи, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, встановлено строк для надання суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.

Повне рішення у справі ухвалено 13.05.19.

Позивач у позовній заяві посилається на наступні обставини:

15.09.2017 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди комерційної нерухомості № 65Е000-550/17;

відповідачем в порушення умов укладеного договору не належним чином виконувались свої зобов`язання, утворилась заборгованість відповідно до п. 3.4 Договору за послуги з утримання комерційної нерухомості за грудень 2017 р., яка Відповідачем не сплачена: сума основного боргу 1162, 32 грн.; сума пені 197, 75 грн. за період з 21.02.2018 р. по 21.08.2018 р.; 3% річних від простроченої суми 35, 63 грн. за період 21.02.2018 р. по 28.02.2019 р.

Відповідач, повідомлений про строк подання відзиву належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (ухвала суду вручена 30.03.19), не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин не подав.

Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."

Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

26.03.19 позов.

Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

не подавались.

З`ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2017 р. між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області (надалі за текстом рішення - Відповідач) та ПАТ «Укртелеком» в особі Херсонської філії (надалі за текстом рішення - Позивач) укладений договір оренди комерційної нерухомості № 65Е000-550/17 (надалі за текстом рішення - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування комерційну нерухомість - вбудоване нежитлове приміщення № 13, розташоване на 3 - му поверсі триповерхової будівлі (Літера А) по вул. Центральна (Леніна) 2 в м. Генічеськ, Херсонської області, загальною площею 20, 4 кв. м. для використання як офісне приміщення.

Відповідно до умов п. 3.1.1 Договору Орендна плата складається з плати за приміщення та послуг з утримання комерційної нерухомості, а саме: п. 3.1.1.1 плата за утримання приміщення починаючи з 01 січня 2017 р. становить 29, 84 грн. за 1 кв. м. орендованої площі без ПДВ, що становить 608, 67 грн. за 20, 4 кв. м. без ПДВ за місяць; 3.1.2 послуги з утримання комерційної нерухомості 100, 00 грн за площу 20,4 кв. м. без ПДВ (без врахування послуг за лічильниками згідно додатку № 3).

Відповідно до умов п. 3.4 Договору послуги з утримання комерційної нерухомості складаються з комунальних витрат, витрат на опалення, охорону, вивіз сміття, витрат на забезпечення обладнання орендаря електроживленням через електромережі ПАТ «Укртелеком», витрат на забезпечення приміщень додатковими зручностями тощо. Повний перелік та вартість даних послуг на дату складання Договору вказується в додатку № 3.

Пунктами 3.7, 3.8 Договору передбачено, що оплата за перший місяць оренди здійснюється Відповідачем не пізніше 10 робочих днів після підписання Акту приймання-передачі орендованого майна на підставі наданого рахунку Позивачем. Щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця Позивач надає Відповідачу Акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг за попередній місяць та рахунок на сплату оренди, експлуатаційних і комунальних послуг за поточний місяць (або рахунок-акт за поточний місць). Відповідач зобов`язаний підписати Акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його Позивачу не пізніше 20 числа поточного місяця.

Пунктом 3.9 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Відповідачем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Позивача до 20 числа розрахункового місяця.

Відповідно до умов п. 6.1.3 Договору Відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі та іншим витратам за Договором за поточний місяць станом на 20 число поточного місяця, Відповідачу нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяли у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості включно.

Відповідно до умов п. 12.1 Договору, він набирає чинності після підписання його Сторонами і діє до 30.09.2017 р. включно та до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, додатковою угодою № 1/974/17 від 22.12.2017 р. дію договору продовжено до 31.12.2017 р. включно.

Відповідачем в порушення умов укладеного Договору не належним чином виконувались свої зобов`язання, утворилась заборгованість відповідно до п. 3.4 Договору за послуги з утримання комерційної нерухомості за грудень 2017 р., яка Відповідачем не сплачена: сума основного боргу 1162, 32 грн.; сума пені 197, 75 грн. за період з 21.02.2018 р. по 21.08.2018 р.; 3% річних від простроченої суми 35, 63 грн. за період 21.02.2018 р. по 28.02.2019 р.

Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

Укладання між сторонами договору, свідчить про виникнення між ними господарських зобов`язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново - господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зокрема, відповідно до приписів ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, а за змістом ст. 286 ГК України орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендну плату, яка є фіксованим платежем та встановлюється сторонами у грошовій формі.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за яким суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). При цьому не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

За таких обставин, несвоєчасне та неповне виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання по сплаті орендної плати та інших платежів за договором, є порушенням взятих відповідачем на себе зобов`язань та вказаних правових положень.

Відповідно до частини 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами ст. 230-237 ГК України та ст. 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ІІК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань».

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору у розмірі 1921,00грн., покладаються на відповідача.

З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247 – 252, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, вулиця Перекопська, будинок 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 40408678) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком» (адреса місцезнаходження: 01601, місто Київ, бульвар Т. Шевченка, будинок 18; адреса для листування: 73000, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 41, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 21560766) 1162грн.32коп. основного боргу, 35грн. 63коп. з урахуванням 3% річних, 197грн.75коп. пені, 1921грн.00коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного рішення 13.05.19.

Суддя Ю.В. Гридасов