Рішення № 81690914, 02.05.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/123/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

за участю секретаря судового засідання В`юненко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код: 20077720)

до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шкільна, 40 А, ідентифікаційний код: 30032055)

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання у розмірі 81 608,53 грн.

за участі представників:

позивача ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Родоман Т.О. (довіреність №14-88 від 26.03.2019);

відповідача КП "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради - Педича Д.П. (довіреність №689 від 05.05.2015).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (далі Підприємство), в якому просить, посилаючись на ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230 - 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, стягнути 81 608,53 грн., у тому числі: основний борг у сумі 58 123,79 грн., пеня у сумі 9 184,00 грн., 3% річних у розмірі 3 148,30 грн. та інфляційні втрати у сумі 11 152,44 грн. які виникли у зв`язку із неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором постачання природного газу від 11.01.2017 року № 3959/1617-КП-28.

Ухвалою від 27.02.2019 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 21.03.2019. Надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подачі відзиву на позовну заяву.

21 березня 2019 року в судове засідання сторони не з`явилися, розгляд справи було відкладено на 02 квітня 2019 року.

01.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній повідомив, що 26.02.2019 ним було здійснено оплату за спожитий природний газ, що є предметом спору згідно договору постачання природного газу від 11.01.2017 року № 3959/1617-КП-28 в сумі 58 123 грн 79 коп. згідно платіжного доручення №2529 від 26.02.2019.

Крім того, Підприємство вказує, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м. Здолбунів по встановлених тарифах, підприємство існує лише з діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, збиток підприємства на 31 грудня 2018 становить 13,525 млн. грн. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 відповідачем відкрито розподільчі рахунки із спеціальним режимом з яких безпосередньо банком здійснюються оплати за використаний природний газ. За таких обставин, відповідач вважає, що ним не було допущено порушення зобов`язання за договором постачання природного газу від 11.01.2017 року № 3959/1617-КП-28, оскільки кошти розподіляються безпосередньо банком від їх надходження.

Також, відповідач з 13.06.2017 перебуває в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", та зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які вказують на те, що вимушені дії відповідача завдали збитки позивачу, а тому суд може із врахуванням стану Підприємства зменшити неустойку у формі пені до 90% - 918,4 грн.

Враховуючи зазначене, відповідач просив в стягненні основного боргу, 3% річних та індексу інфляції відмовити, а розмір пені зменшити на 90%.

02.04.2019 відповідачем подано доповнення до відзиву, до якого додано графік погашення заборгованості за підписом директора Підприємства по зобов`язанням за договором постачання природного газу від 11.01.2017 № 3959/1617-КП-28, що є предметом спору у даній справі та докази його відправлення позивачу. При цьому Підприємство просило, в стягненні основного боргу, 3% річних, індексу інфляції та пені відмовити; у разі відхилення судом графіку погашення заборгованості по вказаному зобов`язанню, розмір нарахованої неустойки у формі пені зменшити на 90% до 918,4 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2019 Комунальному підприємству "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради поновлено процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву та доповнення до нього разом з доказами в обґрунтування. Розгляд справи відкладено на 16.04.2019.

11.04.2019 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у якому зазначило, що відповідачем сплачена сума основного боргу заявлена до стягнення у даній справі, проте, вказане не звільняє Підприємство від відповідальності за порушення умов договору постачання природного газу від 11.01.2017 № 3959/1617-КП-28 в частині неналежного виконання розділу 6 (Порядок та умови проведення розрахунків).

15.04.2019 на адресу суду від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що відповідач достатніми доказами не довів суду наявність підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами Договору, в розумінні ч. 1 ст. 233 ГК України. Крім того, саме клопотання про зменшення заявлених позивачем до стягнення сум, які підлягають до застосування у разі порушення договірного зобов`язання, свідчить про визнання відповідачем факту порушення ним умов Договору.

Товариство також вказує, що включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, в даному випадку не впливає на спірні правовідносини у справі №918/123/19, оскільки період поставки природного газу розпочався у січні 2017 року, а основний борг був сплачений лише у лютому 2019 року.

Відтак, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.04.2019 розгляд справи відкладено на 02.05.2019.

02.05.2019 відповідачем подані додаткові письмові заперечення, відповідно до яких вказав, що згідно статутних документів позивача єдиним власником ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є Кабінет Міністрів України, який регулює діяльність позивача. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 "Про затвердження Положення про накладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" обов`язок передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 01.11.2018 за таких умов: надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 01.01.2021 з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ.

Зазначає також, що 10.10.2017 відповідач направив позивачу вказаний вище графік по Договору постачання природного газу від 11.01.2017 № 3959/1617-КП-28, згідно якого погашення зобов`язання передбачено до 31.12.2020. За таких обставин, відповідач вважає що ним не було допущено порушення договору щодо виконання зобов`язання, оскільки зважаючи на графік погашення наданий до суду, останній виконав свої зобов`язання достроково, тому відсутні підстави для нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

02.05.2019 позивачем подані додаткові письмові пояснення по справі, згідно з якими Товариство наполягає на тому, що графік погашення заборгованості наданий відповідачем не може прийматись до уваги судом, оскільки останній: не змінює порядок розрахунків між сторонами Договору; затверджений без будь-якого погодження із НАК "Нафтогаз України". Крім того, вказує, що між сторонами Договору будь-які додаткові угоди з приводу зміни строків та порядку розрахунків не укладались.

У судовому засіданні 02.05.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві з урахуванням відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав наведених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі – Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (надалі – Споживач, відповідач) укладено договір №3959/1617-КП-28 постачання природного газу (надалі – Договір; а.с. 13-21), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017 році природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

В подальшому 23.01.2017, 24.01.2017 та 24.02.2017 сторони Договору уклали додаткові угоди №1-3 (а.с. 22-25).

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).

Постачальник передає споживачу з 01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 32,0 тис. куб. метрів (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 01 січня 2017 року становить 6 979,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) – 1 395,80 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ– 8 374,80 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.2., 5.4. договору).

Ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 01 лютого 2017 року становить 8 451,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) – 1 690,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ– 10 141,20 грн. (згідно додаткової угоди №2 до Договору).

Ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 01 березня 2017 року становить 7 866,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) – 1 573,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ– 9 439,20 грн. (згідно додаткової угоди №3 до Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем пунктів 6.1.та 6.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. п. 8.1, 8.2. Договору).

Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору Постачальник передав Споживачу у власність природний газ на загальну суму 234 803 грн 46 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 87 717 грн 66 коп., актом приймання-передачі від 28.02.2017 на суму 100 012 грн 51 коп., актом приймання-передачі від 31.03.2017 на суму 47 073 грн 29 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками Підприємства та Товариства без зауважень та заперечень (а.с. 29-31).

Товариство зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором на момент звернення з позовом складала 58 123,79 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором поставки природного газу, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 58 123 грн 79 коп. заборгованості, 9 184,00 грн – пені, 3% річних в розмірі 3 148,30 грн та 11 152,44 грн інфляційних втрат згідно долученого розрахунку (а.с. 26-28).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 23.02.2019, про що свідчить відмітка відділення поштового зв`язку на конверті у якому надійшла позовна заява.

Судом встановлено, що 26.02.2019, тобто після пред`явлення позову про стягнення заборгованості, відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 58 123,79 грн, згідно платіжного доручення №2529 (а.с. 113). Факт проведеної оплати позивач не заперечує.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем добровільно сплачено основну заборгованість, провадження в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 58 123 грн 79 коп. підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1.та 6.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що відповідач допустив порушення строків оплати поставленого згідно Договору природного газу, відтак повинен нести відповідальність за порушення зобов`язання передбачену Законом та Договором.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 8.2. Договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 9 184 грн 00 коп.

Судом перевірено наданий розрахунок пені та визнано його арифметично правильним.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідач у відзиві просив суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню на 90% до 918,4 грн із врахуванням: майнового стану відповідача; того, що заборгованість за природний газ, отриманий відповідачем від позивача виникла через несплату кінцевими споживачами; різниця в тарифах серед населення організаціям, установам, що фінансуються з Державного та місцевих бюджетів, і яка із Державного бюджету відповідачу не відшкодована; виконання зобов`язання зі сплати боргу відповідачем до прийняття рішення у справі; того, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із заборгованістю.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %. При цьому суд враховує те, що на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем була частково погашена, а після звернення - погашена в повному розмірі. Позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.

В обґрунтування поданої заяви про зменшення розміру пені відповідач зазначає про скрутне матеріальне становище відповідача, оскільки Підприємство існує лише за кошти від діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період.

За таких обставин, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 9 184 грн 00 коп., та стягнути її в сумі 4 592 грн 00 коп.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4 592 грн 00 коп. слід відмовити.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував відповідачу передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 11 152,44 грн та 3 148,30 грн 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що надані розрахунки позивача є арифметично вірними, відповідають положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 3 148,30 грн 3% річних та 11 152,44 грн інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Посилання Підприємства на той факт, що останнє є підприємством комунальної форми власності та існує лише з діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, та те, що кошти що надходять від населення розподіляються безпосередньо банком після їх надходження не приймаються судом до уваги, оскільки не звільняють відповідача від прийнятих на себе зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого за Договором природного газу, які як встановлено судом порушувались.

Крім того, з приводу посилання відповідача на графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 листопада 2018 р. за таких умов: укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства; відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2017р. природний газ з урахуванням сум оформлених та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 10, ст. 482; 2003 р., № 44, ст. 2309), за усіма укладеними з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ; або станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівень розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій) з урахуванням суми нарахованих та не профінансованих пільг і субсидій згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 10, ст. 482; 2003 р., № 44, ст. 2309), за усіма укладеними з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків; або наявність укладеного договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором в рамках реалізації Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"; або надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення (про який було зазначено вище) передбачає постачання природного газу на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням:

виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору);

виробникам теплової енергії, які фінансуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення приміщень житлового фонду та гуртожитків, які належать їм на праві власності або на інших речових правах;

виробникам теплової енергії, які фінансуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету, що використовують природний газ з метою опалення службових та виробничих приміщень, які належать їм на праві власності або на інших речових правах;

виробникам теплової енергії - об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативам, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення приміщень, які належать їм на праві власності або на інших речових правах; виробникам теплової енергії, що використовують природний газ для виробництва електричної енергії.

На підставі положень вказаної Постанови суд дійшов висновку, що наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а графік погашення заборгованості є своєрідною гарантією для отримання природного газу у необхідному обсязі.

Окрім того, із доданого відповідачем графіку вбачається, що такий графік затверджений лише органом місцевого самоврядування, без погодження зі сторони НАК "Нафтогаз України".

Враховуючи все вищевикладене, оскільки будь-яких додаткових угод з приводу зміни строків та порядку розрахунку до Договору №3959/1617-КП-28 від 11.01.2017 року між сторонами не укладалося, суд дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання та повинен понести правові наслідки визначені Договором та Законом. Таким чином, посилання відповідача у додаткових письмових поясненнях щодо графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ не відповідають обставинам справи та не приймаються судом.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4 592 грн 00 коп. пені, 3 148 грн 30 коп. 3% річних та 11 152 грн 44 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4 592 грн 00 коп. слід відмовити.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 58 123 грн 79 коп. основного боргу слід закрити.

Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Зважаючи, що у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 58 123 грн 79 коп. провадження у справі №918/123/19 підлягає закриттю, позивач вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з державного бюджету судового збору у сумі, пропорційній до розміру основного боргу, що існував на момент звернення до суду, на підставі ч.1 п.5 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", а саме - 1 368,19 грн. В той же час, на момент прийняття рішення у справі позивач з клопотанням про повернення судового збору у вказаному розмірі не звертався.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та покладається на відповідача в сумі 552 грн 81 коп.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 237- 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання у розмірі 81 608,53 грн задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 58 123 грн 79 коп. основного боргу закрити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шкільна, 40 А, ідентифікаційний код: 30032055) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код: 20077720) три процента річних в сумі 3 148 грн 30 коп., інфляційні втрати в сумі 11 152 грн 44 коп., пеню в розмірі 4 592 грн 00 коп. та судовий збір в сумі 552 грн 81 коп.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 4 592 грн 00 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2019.

Суддя І.О. Пашкевич