Рішення № 81690757, 08.05.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2019 Справа № 914/2413/18

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Кравець.О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця” від імені якого діє Регіональна філія “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця”, м. Львів

до відповідача:Державного підприємства “Старосамбірське лісомисливське господарство”, м. Старий Самбір,

Третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Метрудтранс”, Київ,

Третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закарпатська митниця ДФС, м. Ужгород,

про стягнення 1 368 779, 56 грн.

Представники:

від позивача: Гачак І.О. - адвокат;

від відповідача: Смиканич В.В.- адвокат;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

Обставини справи: Акціонерне товариство “Українська залізниця” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства “Старосамбірське лісомисливське господарство” про стягнення 1 368 779, 56 грн.

Ухвалою від 28 грудня 2018 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 29 січня 2019р.

В підготовче засідання 29.01.2019р. представники сторін не з`явилися, тому суд відклав підготовче засідання на 19.02.2019р.

В підготовчому засіданні 19.02.2019р. було оголошено перерву до 28.02.2019р.

Ухвалою від 28.2.2019р. суд залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Метрудтранс” та Закарпатську митницю ДФС.

Також суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №914/2413/18 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 19.03.19 р.

Ухвалою від 28.03.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судовий розгляд справи по суті на 16.04.2019р.

В судове засідання 16.04.2019р. представники сторін та третіх осіб не з`явились тому суд відклав розгляд справи на 24.04.2019р.

В судовому засіданні 24.04.2019р. розгляд справи було відкладено на 08.05.2019р.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» у травні 2016 року відправило зі ст.Старий Самбір вагон №96393145 з вантажем деревина паливна, відправка № 545780.

18.05.2016р. вагон № 96393145 прибув на ст.Батьово та був відчеплений для здійснення переогляду. Згідно з актом загальної форми від 18.05.2016 № 10940, на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС від 19.05.2016 № 14/16 цей вагон подано для здійснення митного огляду на ділянку митного контролю та 18.05.2016 надано телеграфне повідомлення № 126 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.

Вагон № 96393145 простоював на станціях Львівської залізниці з 18.05.2016 до 23.10.2018. Під час здійснення працівниками Закарпатської митниці митного оформлення вантажу, що перевозився в вищевказаному вагоні, залізниця на виконання заявок Закарпатської митниці здійснювала його переміщення зі ст. Батьово на ст. Чоп для митного догляду. Також залізниця здійснювала зважування вантажу, що переміщувався в цьому вагоні та вивантаження/завантаження вантажу у вагон № 96393145.

За результатами огляду вантажу в цьому вагоні інспекторами митниці складено акти про проведення огляду (переогляду) товарів від 09.06.2016 № 305010505/2016/ЗМК-09029, від 20.08.2016 № 305010002/16/00052.

23.10.2018 на виконання листа ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» вагон № 96393145 переадресовано на ст. Старий Самбір.

Всього на станціях Батьово та Чоп згідно з актами загальної форми № 10940, 581, 187, 4639, 204, 4924, 4934, 673 за затримку вагона залізницею нараховано платежів в сумі 1 368 779,56 грн.

Позивач вважає, що йому повинні бути відшкодовані витрати, пов`язані із здійсненням розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Заперечення відповідач проти позову.

Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву в якому він вважає позовні вимоги необґрунтованим та такими, що не підлягають до задоволення. Зокрема відповідач вважає, що жодних договірних зобов`язань у взаємовідносинах з ПАТ «Українська залізниця» Державне підприємство «Старосамбірське лісомисливське господарство» не порушило, а підстав для сплати витрат залізниці у ДП немає виходячи з того, що Державне підприємство «Старосамбірське лісомисливське господарство» вагону №96393145, оформленого згідно накладної СМГС №545780, у ПАТ «Українська залізниця» не замовляло, зобов`язань з оплати вказаного вагону на себе не брало, передбачену Правилами та договором попередню оплату не проводило.

Відповідач посилається на те, що у травні 2016 року він здійснював роботу з використанням залізничного транспорту через експедиторську компанія - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» згідно укладеного договору про надання послуг з організації перевезень вантажів №МРТ-17 від 27 лютого 2015 року. Впродовж травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» надано ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» транспортно-експедиційних послуг на суму 170 274,52 грн з ПДВ, організовано подання під завантаження 12 вагонів, в тому числі і вагон №96393145 на суму 5502,80 грн, про що сторонами підписано акт надання послуг №616 від 31 травня 2016 року з додатком.

При заповненні накладної СМГС №545780 відповідачем відповідно до умов договору, зокрема пункту 2.2.9 та правил заповнення накладних вказано код платника по вказаному перевезенні, отриманий від ТОВ «Метрудтранс» - 9321661, про що внесені дані у графи 3 та 111 накладної.

Платником по вказаній накладній виступає ТОВ «Метрудтранс», про що вказано в накладній ЦИМ/СМГС в графі 111 та графі 3 - «Платник по УЗ» - 9321661, цей код належить саме ТОВ «Метрудтранс», що позивачу відомо.

Станом на травень 2016 року, Відповідач мав код платника - 7382016, отриманий в грудні 2015 року згідно договору №Л/ДН-1/15/42/ДНМ/орг/п від 09 грудня 2015 року, що підтверджується документами, які є в матеріалах справи.

Відповідно до § 1 ст. 31 СМГС: «Если соглашением между участниками перевозки не предусмотрено иное, уплата провозньїх платежей является обязанностью: 1) отправителя ....; 2) получателя».

При цьому § 2 ст. 31 СМГС вказана норма § 1 конкретизована, а саме визначено: «Если отправитель или получатель вьполнение своих обязанностей, предусмотренньїх в § 1 настоящей статьи, возлагает на третье лицо, то зто лицо должно бьіть указано отправителем в накладной в качестве плательщика и должно иметь договор с соответствующим перевозчиком».

Правилами розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір» (п.1.2).

На думку відповідача, у випадку зазначення в графах 3 і 111 накладної ЦИМ/СМГС іншої особи як платника, всі додаткові витрати залізниці повинні стягуватися з платника, а не з відправників вантажів.

Також відповідач звертає увагу на те, що між ним, як продавцем та фірмою «MULTIKEMIA Kereskedelmi Kft» (Покупець) укладено контракт №2307/2015/11А від 23.07.2015 року, відповідно до якого Продавець продає а Покупець купляє лісоматеріали необроблені, а саме - дрова паливні.

ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» на виконання вимог вищезгаданого контракту здійснило завантаження лісопродукції - 13 травня 2016 року вагон №96393145, який замитнений згідно ВМД №209020000/2016/001412 від 16.05.2016 року.

Пройшовши замитнення та не маючи жодних зауважень з боку митних постів Львівської митниці ДФС вищезгадані вагони були відправлені для транспортування деревини по маршруту Старий Самбір-Батьово 13 травня 2016 року.

Однак, з незрозумілих причин та без жодних пояснень Закарпатської митниці ДФС, вагони, які відправлялись на адресу фірми «MULTIKEMIA Kereskedelmi Kft», були затримані на станції Батьово.

Не погоджуючись із такою протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС, ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» подано до Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Закарпатської митниці ДФС.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 року у справі №813/2641/16 визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС по здійсненню митних процедур щодо пропуску через державний кордон України залізничного вагону №96393145, вантажовідправником якого є Державне підприємство «Старосамбірське лісомисливське господарство», з порушенням встановлених Митним кодексом України граничних строків перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 року у цій справі за результатами розгляду апеляційної скарги Закарпатської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року в справі №813/2641/16 - без змін.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач також посилається на те, що 20 липня 2016 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., за клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, винесено ухвалу про накладення арешту на вантаж деревини хвойних порід (ялиця) (лісоматеріали), який знаходиться в залізничному вагоні №96393145, відправленого ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство».

Підставою для накладення арешту став факт визнання вантажу речовим доказом у кримінальному провадженні №420160710300000056, відкритому 12.07.2016 прокуратурою Закарпатської області.

Вказане кримінальне провадження передано для проведення розслідування в слідче управління ГУ НП в Закарпатській області, де 04.10.2016 приєднано до кримінального провадження №42016070000000083.

В подальшому, із вказаного кримінального провадження виділено кримінальне провадження №12017070000000126, яке передано до ГУ НП у Львівській області.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 березня 2017 року вказаний арешт скасовано.

Також, 22 грудня 2016 року Галицьким районним судом м. Львова у справі № 461/8381/16-к за клопотанням прокуратури Львівської області, винесено ухвалу про накладення арешту на майно, а саме вантаж (лісопродукцію - «деревина паливна»), який у режимі експорт слідував до країн Європи - зокрема і по вагону №96393145.

27 червня 2018 року Галицьким районним судом м. Львова у справі № 461/5831/16-к винесено ухвалу про скасування арешту майна, а саме вантаж (лісопродукцію - «деревина паливна»), який у режимі експорт слідував до країн Європи - вагон №96393145.

Таким чином, починаючи з 20 липня 2016 року до 27 червня 2018 року щодо вагону і лісопродукції, яка знаходилася у вагоні №96393145, застосовувалися норми і процедури, встановлені кримінально-процесуальним законодавством України, а відтак фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання, а саме Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області та прокуратури Львівської області.

Відповідач вважає, що відповідальність та всі витрати, пов`язані з незаконною затримкою вагону №96393145, повинна нести Закарпатська митниця ДФС, а також Ужгородський ВП ГУНП в Закарпатській області та прокуратури Львівської області за час зберігання вагону і вантажу як речових доказів та інші відповідні суб`єкти, а

відповідальною особою за сплату будь яких витрат є договірний платник - ТОВ

«Медрудстранс».

Також відповідач вважає безпідставними посилання позивача на те що саме відповідач, як вантажовідправник повинен нести відповідальність за неправильне, неточне чи неповне вказання відомостей в накладній, оскільки позивач не вказує які саме докази підтверджують «неправильне, неточне чи неповне вказання відомостей в накладній», жодних претензій від позивача щодо заповнення накладних не поступало, Відповідачу не відомо про оформлення таких зауважень у встановленому порядку.

Пояснення третьої особи №1.

Третьою особою надано письмові пояснення в яких звернено увагу на те, що здійснення митного огляду є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення статті 218 Митного кодексу України, тому у відповідача в силу закону ч. 2 статті 218 Митного кодексу України у відповідача виник обов`язок відшкодувати суму нарахованих залізницею додаткових зборів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» (виконавець) та Державним підприємством “Старосамбірське лісомисливське господарство” (клієнт) було укладено договір №МРТ-17 про надання послуг з організації перевезень вантажів за умовами якого виконавець зобов`язався за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг пов`язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.

Впродовж травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» надано ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» транспортно-експедиційних послуг на суму 170 274,52 грн з ПДВ, організовано подання під завантаження 12 вагонів, в тому числі і вагон №96393145 згідно накладної №545780 на суму 5502,80 грн, про що сторонами підписано акт надання послуг №616 від 31 травня 2016 року з додатком (а.с.90-91).

Зокрема, згідно накладної СМГС №545780, 16.05.2016р. ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» відправило зі ст.Старий Самбір вагон № 96393145 з вантажем деревина паливна. Вантажоотримувачем вказано фірму «MULTIKEMIA Kereskedelmi Kft» (Угорщина).

18.05.2016р. вагон №96393145 прибув на ст.Батьово та згідно з актом загальної форми від 18.05.2016 № 10940 був затриманий згідно усного розпорядження начальника митного поста.

Відповідно до заявки від 19.05.2016 № 14/16 Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) митного посту "Залізничний" (а.с.26), на підставі ст. ст. 325, 338 Митного кодексу України та усного розпорядження начальника митного посту "Залізничний", вагон № 96393145 по накладній 545780 подано для здійснення митного огляду на ділянку митного контролю для повного або часткового вивантаження та проведення митного огляду.

Відповідно до заявки від 13.06.2016р. №44/16 Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) митного посту "Залізничний" (а.с.26), на підставі ст. ст. 325, 338 Митного кодексу України та усного розпорядження начальника митного посту "Залізничний", вагон № 96393145 по накладній 545780 подано для зважування на вагах ділянки «Сортувальна».

На виконання листа начальника митного посту «Залізничний» від 18.08.2016р. №07-70-61/34/2119, вагон № 96393145 було направлено на станцію Чоп для здійснення його вивантаження та митного огляду.

Таким чином, під час здійснення працівниками Закарпатської митниці митного оформлення вантажу, що перевозився у вагоні № 96393145, залізниця на виконання заявок та листів Закарпатської митниці здійснювала його переміщення зі ст. Батьово на ст. Чоп для митного догляду. Також залізниця здійснювала зважування вантажу, що переміщувався в цьому вагоні та вивантаження/завантаження вантажу у вагон № 96393145.

По факту затримки вагонів з метою проведення митного огляду, працівниками залізниці було складено акти загальної форми № 10940 від 18.05.2016р., №673 від 14.06.2016р., №581 від 18.08.2016р., №4639 від 18.08.2016р., №187 від 19.08.2016р., № 204 від 01.09.2016р., №4924 від 30.08.2018, №4934 від 23.10.2018р.( а.с. 18-25).

За результатами огляду вантажу в цьому вагоні, інспекторами митниці складено акти про проведення огляду (переогляду) товарів від 09.06.2016 № 305010505/2016/ЗМК-09029, від 20.08.2016 № 305010002/16/00052 (а.с. 31-34).

23.10.2018 на виконання листа ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» від 22.10.2018р. №394 (а.с. 42), вагон № 96393145 було переадресовано на ст. Старий Самбір.

Загалом вагон № 96393145 простоював на станціях Львівської залізниці з 18.05.2016р. до 23.10.2018р.

Всього на станціях Батьово та Чоп згідно з актами загальної форми № 10940, 581, 187, 4639, 204, 4924, 4934, 673 за затримку вагона залізницею нараховано додаткові платежі в сумі 1 368 779,56 грн.

Розрахунок платежів проведено за ставками Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302, та 2,647.

Нараховані позивачем додаткові платежі в сумі 1 368 779,56грн складаються з : плати за користування вагоном -830 369,00 грн, плати за маневрову роботу -4142,30 грн, плати за зберігання вантажу – 301836,70 грн, плати за зважування вантажу - 173,10 грн, плати за участь представника залізниці при зважуванні - 152,40грн, плати за телеграфне повідомлення – 244,00 грн, плати за навантажувально-розвантажувальні роботи – 1880,47 грн, плати за перевезення вантажу – 1010,00грн.

Позивач у листопаді 2018 року звертався до відповідача з претензією №НЮ-2602 в якій пропонував відповідачу у добровільному порядку сплатити кошти в сумі 1 368 779,56 грн.

Наведені обставини та несплата відповідачем нарахованих платежів за затримку вагонів стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з вимогою про їх стягнення.

З наведеного вбачається, що між сторонами виникли правовідносини пов`язані із відшкодуванням вантажовідправником додаткових витрат перевізнику понесених ним у звязку із перевезенням та затриманням вантажу у зв`язку із митним оформленням. Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом Україні, Господарським кодексом України, Митним кодексом України та іншими підзаконними актами.

Як уже зазначалося судом, вагон № 96393145 простоював на станціях Львівської залізниці з 18.05.2016р. до 23.10.2018р. у зв`язку з митним оглядом, тому ПАТ "Українська залізниця" нарахувало Державному підприємству “Старосамбірське лісомисливське господарство” платежів на загальну суму 1 368 779,56 грн.

Суд звертає увагу на тие, що з метою прискорення здійснення митних процедур, удосконалення порядку й умов переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, багажу та вантажобагажу в багажних вагонах, а також для регламентації взаємодії митних органів і залізниць України, спільним наказом Державної Митної служби України та Міністерства транспорту та зв`язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 було затверджено Інструкцію про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України.

За пунктами 2.15., 2.16. Інструкції передбачено, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в зонах митного контролю, які створюються на коліях загального користування й у яких товари (вантажі) перебувають під охороною залізниці, або, з дозволу митного органу, - в інших місцях чи під`їзних коліях, визначених як зони митного контролю згідно з Митним кодексом України і Порядком створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1947.

Працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Відповідно до п. 4.10. Інструкції, у разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів), щодо яких є потреба проведення митного огляду (переогляду), посадова особа митниці призначення здійснює необхідні митні процедури відповідно до законодавства України.

У разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів) з порушенням вимог цієї Інструкції або товарів (вантажів), щодо яких є потреба провести митний огляд (переогляд), посадова особа митниці призначення в накладній під найменуванням товарів (вантажів) учиняє запис "Пропуск заборонено" і зазначає підставу для прийняття такого рішення. Запис завіряється підписом і відбитком штампа "Під митним контролем" цієї посадової особи, і документи повертаються працівникові станції. Про затримку товарів (вантажів) складається акт загальної форми, у якому зазначається час початку й закінчення проведення митного огляду (переогляду) і який підписується особами, що брали участь у проведенні цього огляду (переогляду) (п. 4.11. Інструкції).

Приписами частини 5 ст. 338 Митного кодексу України унормовано, зокрема, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Водночас, частина 2 статті 218 Митного кодексу України, що міститься у главі 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", в порівнянні із нормою ч. 5 ст. 338 МК України, якою визначено загальний для всіх видів транспорту порядок здійснення митного огляду, передбачає спеціальні норми проведення митних процедур (контролю) на залізничному транспорті .

Так, відповідно до положень ч.2 ст.218 МК України передбачено, що розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

При чому, розглядаючи поняття "інші операції", які здійснюються у разі необхідності проведення митного контролю та митного оформлення товарів, слід дійти висновку, що ними охоплюється і проведення маневрових робіт (постанова ВГС України від 11.12.2014 у справі № 908/356/14).

Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю (ч. 1 ст. 220 МК України).

Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

В ході розгляду справи судом встановлено, що дії відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного поста „Залізничний" по відношенню до зупинки вагону відповідача є митними формальностями, на які розповсюджується обов`язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

До того ж, дії уповноважених осіб Закарпатської митниці ДФС щодо надання вказівок залізниці по маневруванню вагоном з товаром відповідача з однієї станції на іншу, з метою вчинення дій необхідних для митного контролю, повністю узгоджується з ч. 2 ст. 220 МК України, якою передбачено право здійснення митного огляду товарів поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником органу доходів і зборів за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.

Вказане дозволяє запобігти порушенню розкладу руху поїздів на станції затримання вагонів із товаром та обґрунтовує правомірність дій залізниці по стягненню плати за проведення маневрових робіт, навіть за відсутності складених нею пам`яток форми ГУ-45, оскільки відомості про тривалість виконання залізницею маневрової роботи (початок та кінець даної роботи) відображені в актах загальної форми, які були оформлені протягом всього часу затримки рухомого складу вагонів відповідача.

Таким чином, з огляду на викладене, суд робить висновок, що стягнення коштів за користування вагонами, зберігання вантажу, виконання маневрової, огляду/переогляду вантажу та іншої роботи можливе не тільки за умови наявності попередньої згоди вантажовласника на вчинення таких дій, а й у інших випадках передбачених законом, у тому числі у випадку проведення митного контролю та митного оформлення товарів.

Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України у своїх постановах від 01 березня 2017 року у справі № 907/501/16, від 29 травня 2017 року у справі № 924/1178/16.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У свою чергу, майнова відповідальність перевізників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, може наступати за обставин, які засвідчуються актами (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 129 Статуту залізниць України).

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, на підставі актів загальної форми ГУ-23 та ГУ-78 (а.с.18-25), які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, як це передбачено п. 10 Правил користування вагонам і контейнерами та п. 9 Правил зберігання вантажів, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання, зважування вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагону відповідача №96393145. Вищевказані нарахування також внесено до накладної №545780

За пунктами 2, 5 ст. 306 ГК України передбачено, що суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457).

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав.

Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Згідно з параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Відповідно до параграфів 1, 2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".

Згідно з параграфу 1 статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов`язком відправника або одержувача вантажу.

В той же час, у § 2 ст. 31 СМГС конкретизовано положення § 1 та визначено, що якщо відправник чи отримувач покладають виконання своїх зобов`язань визначених § 1 на третю особу, то ця особа повинна бути вказана відправником у накладній в якості платника і повинна мати договір з відповідним перевізником.

Як вбачається із матеріалів справи, вагон №96393145 за простій якого позивач нарахував відповідачу додаткові платежі в сумі 1 368 779,56грн., був наданий відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» на виконання умов договору про надання послуг з організації перевезень вантажів №МРТ-17 від 27 лютого 2015 року.

Відповідно до п.1.1 даного договору, виконавець зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна ціна договору складається із суми наданих послуг, пов`язаних із організацією перевезень вантажів , вартість яких визначається в протоколі погодження договірної ціни.

Згідно протоколу погодження договірної ціни, вартість послуг з організації перевезення вантажів клієнта у вагонах згідно із наданими заявками по кожному вагону включає в себе також вартість додаткових зборів пов`язаних із перевезенням вантажів включених до перевізних документів та встановлених збірником тарифів.

Слід зазначити, що ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» здійснило оплату за перевезення на адресу ТОВ «Метрудтранс», що підтверджується самим договором, накладною СМГС №545780, Актом надання послуг №616 від 31 травня 2016 року з додатком. Зокрема за послуги з перевезення надані безпосередньо вагоном №96393145, відповідачем були перераховані кошти в сумі 5 502,80грн.

Суд звертає увагу на те, що при заповненні накладної СМГС №545780 відповідачем відповідно до умов договору, зокрема пункту 2.2.9 та правил заповнення накладних вказано код платника по вказаному перевезенні, отриманий від ТОВ «Метрудтранс» - 9321661, про що внесені дані у графи 3 та 111 накладної.

Платником по вказаній накладній виступає ТОВ «Метрудтранс», про що вказано в накладній ЦИМ/СМГС в графі 111 та графі 3 - «Платник по УЗ» - 9321661. Суд звертає увагу на те, що ТОВ «Метрудтранс» не заперечило, що код платника 9321661 належиить саме йому.

Станом на травень 2016 року, Відповідач мав код платника - 7382016, отриманий в грудні 2015 року згідно договору №Л/ДН-1/15/42/ДНМ/орг/п від 09 грудня 2015 року, що підтверджується долученим до справи договором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що всі додаткові витрати залізниці повинні стягуватися з платника, а не з відправників вантажів, яким виступає відповідач.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, про відсутність підстав для стягнення з Державного підприємства “Старосамбірське лісомисливське господарство” додаткових платежів за простій вагона.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 20 531,69 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, оскільки суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, витрати позивача по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

В судовому засіданні 08.05.2019р. представник відповідача зазначив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

За таких обставин суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання судових витрат .

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

вирішив :

1. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця” від імені якого діє Регіональна філія “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” до Державного підприємства “Старосамбірське лісомисливське господарство” про стягненя – 1 368 779,56грн платежів за час затримки вагона відмовити.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання судових витрат на 17.05.2019р. о 11год 00хв. Відповідачу подати докази фактично понесених витрат пов`язаних із розглядом справи.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2019р.

Суддя Запотічняк О.Д.