Ухвала суду № 81690718, 13.05.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ УХВАЛА

13 травня 2019 року Справа № 913/97/19

Провадження №19/913/97/19

Суддя Косенко Т.В., розглянувши матеріали

за позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (вул. Монастирська, 15, м. Старобільськ, Луганська область, 92700) в інтересах держави в особі Марківської селищної ради Марківського району Луганської області (вул. Центральна, 18, смт марківка, Марківський район, Луганська область, 92400)

до Публічного акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт» (вул. Боженко, 123, м. Луганськ, 91020)

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.12.2007 та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Марківської селищної ради Марківського району Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт» про:

- припинення договору оренди земельної ділянки від 13.12.2007, укладеного між Марківською селищною радою та Публічним акціонерним товариством «Луганськнафтопродукт», який зареєстрований в Марківському реєстраційному офісі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.01.2008 за №225551040840000001, шляхом його розірвання;

- зобов`язання Публічного акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт» повернути Марківській селищній раді Луганської області земельну ділянку загальною площею 2,3837 га, яка знаходиться за адресою: вул. Горького, 31, смт Марківка, Луганська область та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: пров. АДРЕСА_1 33 АДРЕСА_2 Марківка, Луганська область, площею 2,3837 га.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 повернуто позовну заяву №03/104-310вих-19 від 14.02.2019 та додані до неї документи заступнику керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, у зв`язку з тим, що, на думку суду першої інстанції, прокурором не доведено виключних випадків, коли він може звернутись за захистом інтересів держави та не надано належних та допустимих доказів нездійснення захисту інтересів держави саме зі сторони позивача – Марківської селищної ради, тобто не доведено усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, та у зв`язку з цим необхідності здійснення прокурором захисту інтересів держави в особі Марківської селищної ради. Місцевим судом зазначено, що сама по собі обставина не звернення позивача самостійно з позовом протягом певного строку не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 апеляційну скаргу керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.02.2019 року у справі №913/97/19 - задоволено; ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 у справі №913/97/19 – скасовано; справу №913/97/19 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Луганської області.

В підставу скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції покладено наступні висновки.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.4 ГПК України вставнолено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В контексті зазначеного слід враховувати і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява №61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у взаємозв`язку з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в господарських судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні сторону, відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст.43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною 1 ст.61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч.ч.4 та 5 цієї статті Закону України "Про місцеве самоврядування", самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Тобто, виходячи зі змісту даної норми, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб`єкта владних повноважень є обов`язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд позову прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).

Як свідчить наявний в матеріалах справи лист-повідомлення (вих. №03/104-308вих-19 від 14.02.2019), керівник Старобільської місцевої прокуратури повідомив позивача (В.о. Марківської селищної ради Луганської області Андріенко Л.А.) про наявність встановлених фактів неналежного здійснення посадовими особами наданих законом повноважень Марківської селищної ради щодо захисту інтересів держави, зокрема невжиття заходів представницького характеру щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, тобто вказані інтереси держави на даний час залишаються незахищеними. У вказаному листі також зазначено, що враховуючи наявність порушень інтересів держави Старобільська місцева прокуратура має намір звернутися до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах Марківської селищної ради про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Дослідженими у справі доказами підтверджується, що позовна заява прокуратури (вих. 03/104-310вих-19 від 14.02.2019) отримана Марківською селищною радою 15.02.2019, а зазначене підтверджується відстеженням поштового пересилання на офіційному веб-сайті ПАТ "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором 9240002319202, який міститься на фіскальному чеку (а.с.84). Тобто позивач був обізнаний про намір та про звернення з даним позовом до Господарського суду Луганської області, у зв`язку з чим, у разі незгоди із зазначеним прокуратурою фактом бездіяльності його посадових осіб мав можливість викласти свої заперечення, але таким правом не скористався.

Разом із тим, із наведених вище положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.

Із змісту позовної заяви (вих. №03/104-310вих-19 від 14.02.2019) вбачається, що звертаючись до суду, прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Марківської селищної ради доводив, що відповідач, який орендує земельну ділянку розташовану за адресою: Луганська область, Марківський район, смт АДРЕСА_3 Марківка, вул. Горького, 31, площею 0,3774 га та земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_4 область, Марківський АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 Марківка, пров. Південний, 33, площею 20063 га, не виконує обов`язків передбачених Договором оренди землі в частині своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з інформацією Головного управління ДФС у Луганській області, викладеною в листі (вих. №6550/9/12-32-17-01-14 від 14.09.2018) визначити суму податкового зобов`язання з орендної плати контролюючим органом за 2015 – 2018 роки не має можливості у зв`язку з тим, що приймання та пересилання поштових відправлень до міста Луганськ до теперішнього часу призупинено.

Прокурором зазначено, що станом на 06.09.2019 згідно даних ІТС "Податковий блок" заборгованість з орендної плати по зазначеному договору оренди по ПАТ "Луганськнафтопродукт" складає 52648 грн 45 коп.

Згідно інформації Марківської селищної ради, викладеною в листі (вих. №102 від 14.02.2019) протягом 2015 – 2018 років до бюджету органу місцевого самоврядування не надійшло 512157 грн 88 коп. орендної плати за земельні ділянки, які є предметом оскаржуваного Договору.

Виходячи із змісту зазначених листів, колегією суддів вставнолено, що контролюючий орган підтвердив наявність часткової заборгованості у відповідача перед бюджетом, в той час як Марківська селищна рада вказала, що їй достеменно відомо про несплату ПАТ "Луганськнафтопродукт" орендних платежів за земельні ділянки починаючи з 2015 року.

Так, з мотивів позовної заяви прокурора вбачається, що з урахуванням положень Закону України "Про місцеве самоврядування" органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Марківська селищна рада.

При цьому, в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави (територіальної громади) прокурор вказує на бездіяльність селищної ради протягом 4 років, яка полягає у невжитті достатніх та дієвих заходів із врегулювання спірних правовідносин в судовому порядку, що, на думку прокурора свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави, що стало підставою для звернення до суду прокурора в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема, прокурор в позові зазначив, що відповідач - ПАТ "Луганськнафтопродукт" суттєво порушує умови укладеного Договору оренди земельної ділянки. Внаслідок чого Марківська селищна рада значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору, не отримує орендні платежі та не може передавати вказані земельні ділянки в оренду власнику об`єктів нерухомого майна або іншим особам.

Зважаючи на викладене, за твердженням прокурора договір оренди земельної ділянки від 13.12.20107, укладений між Марківською селищною радою та ПАТ "Луганськнафтопродукт", який зареєстрований в Марківському реєстраційному офісі, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.01.2008 за №22555104084000001 підлягає розірванню.

Водночас, прокурор стверджував, що перебування на земельній ділянці розташованій за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Горького, 31, об`єктів нерухомого майна, що належать на праві приватної власності ТОВ "Автопорт С", не перешкоджає ПАТ "Луганськнафтопродукт" повернути земельні ділянки територіальній громаді Марківської селищної ради.

За умови повернення спірної земельної ділянки Марківській селищній раді, ТОВ "Автопорт С" зможе належним чином оформити правовідносини щодо законного користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомості, а Марківська селищна рада в свою чергу отримуватиме законно нараховану орендну плату за користування земельної ділянки комунальної форми власності.

Також, відповідно до інформації Марківського БТІ, викладеної в листі №22 від 04.02.2019 та інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці, розташованій за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, пров. Південний, 33, відсутні об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з чим відсутні перешкоди для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її до комунальної власності.

З урахуванням викладеного, порушення інтересів держави прокурор вбачає у невиконанні ПАТ "Луганськнафтопродукт" вимог Закону та умов Договору оренди, а також у неповерненні Марківській селищній раді спірної земельної ділянки. Такі порушення на думку прокуратури є істотними, оскільки вони позбавили Марківську селищну раду , як орендодавця можливості реалізації повноважень власника землі щодо передачі її в оренду іншим особам та можливості наповнення місцевого бюджету.

Таким чином, звертаючись до суду із даним позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, прокурором зазначено, що Марківською селищною радою протягом тривалого часу (протягом 4 років) будь-які заходи з метою розірвання оспорюваного договору оренди та повернення земельних ділянок не вживались. Самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції").

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Між тим ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення ЄСПЛ суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Керуючись ст.12, 53, 120, 165, 174, 176, 234, 235, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Підтвердити підстави представництва заступником керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Марківської селищної ради Марківського району Луганської області з заявленими позовними вимогами.

2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

3. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

4. Повідомити учасників справи про призначення підготовчого засідання на 12 червня 2019 року о 10 год. 00 хв.

5. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м. Харків, проспект Науки, 5, в залі судових засідань №204.

6. Відповідачу встановити строк для подачі відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - по 07.06.2019 (включно).

7. Прокурору надати нормативне обґрунтування необхідності залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт С" до участі у справі в якості 3-ї особи та на чиїй стороні.

8. Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/.

Ухвала набрала законної сили 13.05.2019 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку відповідно до ст.255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Косенко

Учасники справи мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді.

Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:

1.Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.

2.Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі.

Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в заявці.