Рішення № 81690596, 10.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019Справа № 910/15898/18

За позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" м. Києва

про стягнення неустойки, ціна позову 1284566,59 грн.

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Хахуда О.В.

Представники:

від прокуратури: Набієва М.І.,

від позивача: Кривошея Д.А.,

від відповідача: Кучер О.І.

СУТЬ СПОРУ :

у листопаді 2018 року військовий прокурор Київського гарнізону звернувся в суд з указаним позовом в інтересах Міністерства оборони України.

Прокурор зазначав, що всупереч умов укладеного між позивачем і відповідачем договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/296 від 29 вересня 2017 р. останній не прострочив передачу товару за договором вартістю 2589852 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 942706,13 грн. пені за 182 дні прострочення виконання зобов`язання та 341860,46 грн. штрафу, передбачених п. 7.3.3 договору, а також покласти на відповідача понесені по справі судові витрати.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений прокурором в його інтересах позов.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на неможливість виконання зобов`язання внаслідок прострочення позивача. Також вказував про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів позивача.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 вересня 2017 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/296, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався у строк до 30 листопада 2017 року передати позивачу радіатори і котли для системи центрального опалення та їх деталі 44620000-2 (душова установка-котел швидкісного нагріву води) вартістю 2589852 грн., а позивач - прийняти та оплатити зазначений товар протягом 30 календарних днів з дати надання постачальником замовнику належними чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар.

Термін дії договору відповідно до п. 10.1 договору встановлений з моменту підписання його сторонами до 31 грудня 2017 р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями прокурора, представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями указаного договору.

Поясненнями сторін стверджується, що товар за договором відповідачем до 30 листопада 2017 р. та після указаної дати переданий не був.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України відповідачем не надано доказів відсутності його вини у порушенні строку поставки товару за договором.

Доводи про відсутність його вини у простроченні передачі товару у зв`язку з простроченням самого позивача, який не виконав обов`язку щодо повідомлення про готовність прийняти товар є безпідставними, оскільки суперечать змісту спірного договору.

Заявлені прокурором вимоги стосуються стягнення з відповідача на підставі п. 7.3.3 договору поставки неустойки у вигляді пені за прострочення поставки за прострочення поставки з 1 грудня 2017 до 31 червня 2018 р.р. та додатково штрафу за прострочення поставки понад 10 календарних днів.

Згідно з умовами п. 7.3.3 договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2% від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

З матеріалів справи слідує, що позивач (покупець) є бюджетною установою, що фінансується за рахунок державного бюджету та на його дії під час розпорядження бюджетними коштами розповсюджується норми Бюджетного кодексу України.

Згідно умов ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Регламентом роботи казначейства в період завершення бюджетного 2017 року останнім днем для подання підтверджуючих документів для здійснення операцій за бюджетними зобов`язаннями було визначено 26 грудня 2017 р.

Поясненнями позивача, його листом № 286/6/1616 від 6 березня 2019 р. підтверджується той факт, що внаслідок прострочення боржника у зв`язку із закінченням 26 грудня 2017 р. бюджетного періоду виконання зобов`язання з передачі товару за договором втратило для нього інтерес, у зв`язку з чим він на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України відмовився від прийняття від боржника виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з відмовою позивача від прийняття виконання на підставі ст. 612 ЦК України спірний договір між сторонами припинився у зв`язку з його розірванням з 27 грудня 2017 р.

За відсутності у боржника обов`язку передати товар після 27 грудня 2017 р. нарахування штрафних санкцій за порушення такого обов`язку після указаної дати є безпідставним.

Виходячи з наведеного за прострочення відповідачем поставки товару за спірним договором на 26 днів з 1 по 26 грудня 2017 р. позивач набув права вимагати від останнього сплати належних відповідно до умов п. 7.3.3 договору пені у розмірі 134672,30 грн. та штрафу у розмірі 181289,64 грн., а всього штрафних санкцій у розмірі 315964,94 грн.

При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру простроченого зобов`язання, відсутності даних про заподіяння позивачу у зв`язку з цим збитків, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і сумою прострочення, інтересів сторін, а також виходячи з того, що неустойка як вид забезпечення виконання зобов`язання не повинна перетворюватися на непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором, суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача неустойки загалом до 150000 грн.

Заперечення відповідача щодо наявності передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення прокурора в суд з указаним позовом, необгрутовані, оскільки як вбачається з матеріалів справи представництво прокурора в суді зумовлене порушенням інтересів держави, які полягають у забезпеченні належного стану матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України, забезпечення відповідальності за невиконання зобов`язань перед державними органами та ефективного використання бюджетних коштів.

Оскільки позов задоволено частково, розмір заявленої неустойки зменшено судом, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру правомірно заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов військового прокурора Київського гарнізону задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" (01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 18-А, код 16282325) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) 150000 грн. неустойки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" (01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 18-А, код 16282325) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. П.Болбочана, 8, код 38347014) 4739,47 грн. судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 11 травня 2019 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар