Рішення № 81687214, 11.05.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/924/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 53 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 32 від 15 березня 2019 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду III групи з 27.07.2018 р., інвалідність якого настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність.

Також позивач просить суд зобов`язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятого судового рішення протягом п`ятнадцяти діб з дня набрання рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що у період з 18 травня 1979 року по 08 червня 1981 року він проходив строкову військову службу та у складі військової частини ПП 63678 в період з 22 лютого по 26 червня 1980 р. приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, під час яких отримав поранення та контузію головного мозку. Позивач зазначає, що в 2018 році йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, у задоволенні якої останнє відмовило.

Таке рішенні відповідача про відмову, позивач вважає таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за змістом якого відповідач мав прийняти рішення про призначення та виплату позивачеві, як інваліду III групи одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Вказане й зумовило позивача звернутись до суду.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та зазначив, що підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки чинним законодавством передбачено, що інвалідність повинна бути встановлена військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Таким чином, з огляду на чинне законодавство, відповідач й прийняв рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, та вважає що не порушив права позивача, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.27-29).

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 18 травня 1979 року по 08 червня 1981 року, що підтверджується військовим квитком позивача та обліково - послужною карткою до цього військового квитка (а.с.15-18).

Під час проходження строкової військової, служби позивач у складі військової частини ПП 63678 в період з 22 лютого по 26 червня 1980 р. приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, та має статус учасника бойових дій, що підтверджується військовим квитком та обліково - послужною карткою до військового квитка позивача та посвідченням учасника бойових дій позивача (а.с.15-19).

Відповідно до Довідки до акт огляду МСЕК серії 12 ААА № 627835 від 29.08.2018 року позивачу з 27.07.2018 року встановлена (вперше) III група інвалідності, безтерміново, в зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.9).

ОСОБА_1 , бажаючи отримати одноразову грошову допомогу, як інваліду III групи з 27.07.2018 р., інвалідність якого настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність, звернувся із заявою до Міністерства оборони України.

15 березня 2019 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене пунктом 53 Протоколу засідання № 32 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно копії витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, наданої до суду, вбачається, що відповідач повідомив позивача, що останній не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також підпунктом 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін (а.с.8).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист сімей».

Відповідно до ст.41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», делеговано Кабінету Міністрів України визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Пунктом 3 цього Порядку визначає, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З 1 січня 2017 року до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» внесені зміни, зокрема частину другу статті 16 пункт 6 викладено в такій редакції:

« 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві».

З аналізу вказаної норми вбачається, що інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) повинна бути встановлена військовослужбовцю строкової військової служби, при виконанні обов`язків такої військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 квітня 2019 року (справа № 803/1093/16). Зокрема в постанові зазначається, що ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Як вже встановлено судом, позивач під час проходження строкової військової служби отримав захворювання та на нього розповсюджується виключно пункт 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Проте дана норма статті вказує, що інвалідність повинна бути встановлена військовослужбовцю строкової військової служби не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби та має бути внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Позивачу (вперше) третю групу інвалідності встановлено 27.07.2018 року, тобто більше ніж через 30 років.

Таким чином, згідно п.6 ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції на момент встановлення позивачу інвалідності не дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги.

Пунктом 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Комісія Міністерства оборони України прийняла рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до вимог законодавства, а відтак позовні вимоги є необґрунтований та таким, що не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову в задоволенні позову, вимога позивача про зобов`язання Міністерства оборони України подати звіт про виконання прийнятого судового рішення також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судових витрат, які б підлягали б стягненню на користь сторін, судом не встановлено.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, а також зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун