Ухвала суду № 81687156, 22.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

22 квітня 2019 року 810/710/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, 3-ті особи: ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "БТА Банк", про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, 3-ті особи: ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "БТА Банк", про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2017 закрито провадження в даній адміністративній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивачем подано на неї апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2017 скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Балаклицького А.І. від здійснення правосуддя, відповідно до рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26.04.2017, частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2016, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішення Ради суддів України №30 від 26.11.2010, з метою додержання процесуальних строків, встановлених КАС України, здійснено повторний автоматичний розподіл справи №810/710/17, за результатами якого справу розподілено судді Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 прийнято дану справу до свого провадження та призначено до судового розгляду на 25 липня 2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони до 13 вересня 2017 року.

В подальшому суд неодноразово відкладав питання про поновлення провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 поновлено провадження у справі та вирішено, що дана справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 зупинено підготовче провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони, а також витребувано від відповідача документи, що стали підставою прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 поновлено провадження у справі.

У підготовче судове засідання, призначене на 22.04.2019, учасники справи не прибули. Представник позивача подав до суду заяву в якій подальший розгляд справи просив здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі зазначених процесуальних норм, враховуючи заяви представника позивача, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Крім того, суд зазначає, що до суду від 3-ї особи: ТОВ "Кредитні ініціативи" надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами цивільно-процесуального судочинства.

Представником позивача подано до суду заперечення на клопотання про закриття, в якому зазначено, що у даній справі відповідач порушив норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 і не мав права прийняти спірне рішення. оскільки на момент проведення державної реєстрації, жодних документів, що підтверджували б наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачем письмової вимоги іпотекодержателя, існувати не могло, оскільки жодних письмових вимог про усунення порушень ТОВ "Кредитні ініціативи" позивачу не надсилали та не вручали будь-яким іншим способом. Таким чином у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, суд вважає, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини пов`язані з захистом прав позивача щодо права власності на нерухоме майно, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Як вбачається з матеріалів справи відповідач не перебував із позивачем у відносинах, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності щодо спірного права власності нерухого майна, а відтак, не міг визнавати чи оспорювати майнові права позивача у розумінні статті 15 Цивільного кодексу України.

Позивач просить суд захистити свої речові права у зв`язку із тим, що жодних письмових вимог про усунення порушень ТОВ "Кредитні ініціативи" позивачу не надсилали та не вручали їх позивачу будь яким іншим способом, то відповідно, на момент проведення державної реєстрації, жодних документів, що підтверджували б наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачем, письмової вимоги іпотекодержателя, існувати не могло.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні цього Суду у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу вимог статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 4 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «БТА БАНК», яке в 2013 році змінило своє найменування на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БТА БАНК» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №075/066, про надання у строкове платне користування (кредит) грошові кошти в розмірі 300 000,00 (триста тисяч) доларів США, зі строком кредитування починаючи з 04 травня 2007 року по 04 травня 2022 року. Між ВАТ «БТА БАНК», яке в 2013 році змінило своє найменування на ПАТ «БТА БАНК» та позивачем 04.05.2007 був укладений договір іпотеки, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов`язання - за Кредитним договором № 075/066 від 04.06.2007 року, іпотекою забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Боржником кожного і всіх його зобов`язань. Даний договір посвідчено 04.06.2007 року ОСОБА_3 ., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1422. Згідно п.3.1 цього договору предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1053 та Домоволодіння №59, розташований на зазначеній земельній ділянці за тією ж адресою. Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору іпотеки предмет іпотеки - земельна ділянка належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .Борщагівською сільською радою на підставі рішення виконкому С.Борщагівської сільської ради народних депутатів від 04 листопада 1997 року №158. А предмет іпотеки - житловий будинок належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.03.2007 року на підставі рішення виконкому С.Борщагівської сільської ради від 06.03.2007 року за №42. 03 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «БТА БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а сам ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за договором № 075/066 від 04.06.2007 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_2 . 03 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «БТА БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір про передачу прав за іпотечними договорами. Згідно п.1.2 даного Договору Іпотекодержатель передав Новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у Додатку №1 до цього Договору. В даному додатку вказано іпотечний договір, Іпотекодавцем за яким виступає позивач ОСОБА_1 . На підставі даного договору до відомостей державного реєстру іпотек були внесені зміни про іпотекодержателя, замість ПАТ «БТА БАНК» іпотекодержателем стало ТОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.01.2017р. за №78134200 власником належного мені житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 стало ТОВ "Кредитні ініціативи", на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 32835910 від 09.12.2016 17:05:09, приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни Київського міського нотаріального округу. Державну реєстрацію права власності за ТОВ "Кредитні ініціативи" проведено 09.12.2016 15:04:39 державним реєстратором: приватним нотаріусом Кобелєвою Аллою Михайлівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

В інформаційній довідці також зазначено, що державна реєстрація права власності проведена на підставі договору іпотеки, серія та номер 1422, виданий 04.05.2007, видавник ОСОБА_3 ., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Отже, ТОВ ''Кредитні ініціативи" задовольнили свої вимоги до позивача - ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 04.05.2007 року за №1422, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Таким чином предметом та підставами позову є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно на користь третьої особи, що пов`язане з порушенням прав позивача як власника цього будинку.

Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

Спір, на розгляд суду якого подано позов, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення (запис) про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на нерухоме майно), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення (запис) про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право оренди щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано право власності щодо тієї ж будівлі. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже даний спір не є публічно-правовим, а є спором про цивільне право на нерухоме майно (будівлю).

Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності нерухомого майна безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо житлового будинку з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цього ж житлового будинку.

З огляду на суб`єктний склад учасників спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, яка у силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, врахована судом у спірних правовідносинах.

Водночас суд зауважує, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, відрізняються від її висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10.04.2018 у справі № 808/8972/15, від 16.05.2018 у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16, від 05.06.2018 у справі № 804/20728/14, від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, від 13.06.2018 у справах № 820/2675/17 та № 803/1125/17, відповідно до яких Верховний Суд зазначив, що такі спірні відносини мають публічно-правовий характер.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10.04.2018 у справі № 808/8972/15, від 16.05.2018 у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16, від 05.06.2018 у справі № 804/20728/14, від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, від 13.06.2018 у справах № 820/2675/17 та № 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд зазначив, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

В силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у спірних правовідносинах в межах даної справи, які знайшли свої відображення у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та від 20.03.2019 у справі №810/1163/17 з подібних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

За приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Беручи до уваги наведену норму, суд роз`яснює позивачу, що він вправі звернутися з позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 238, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Закрити провадження в адміністративній справі №810/710/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "БТ БАНК", про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Роз`яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі. .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.