Рішення № 81687115, 13.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. справа № 300/756/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними щодо відмови у зарахуванні в пільговому обчисленні періоду проходження військової служби з 14.11.1977 по 11.11.1979 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, із розрахунку один рік за один рік і шість місяців, а також зобов`язання зарахувати вказаний період до стажу у пільговому обчисленні і проведення перерахунку з 21.10.2010, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), 08.04.2019 звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі по тексту також - відповідач, Надвірнянське об`єднане управління ПФУ в області) про визнання дій протиправними щодо відмови у зарахуванні в пільговому обчисленні періоду проходження військової служби з 14.11.1977 по 11.11.1979 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, із розрахунку один рік за один рік і шість місяців, а також зобов`язання зарахувати вказаний період до стажу у пільговому обчисленні і проведення перерахунку з 21.10.2010.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 22.02.2019 звернувся до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про зарахування до його страхового стажу в пільговому обчисленні періоду проходження військової служби з 14.11.1977 по 11.11.1979 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, із розрахунку один рік за один рік і шість місяців. Проте відповідач, листом від 11.03.2019 за №47/Б-15, відмовив позивачу у зарахуванні вказаного періоду проходження військової служби до страхового стажу в пільговому обчисленні, посилаючись на відсутність у позивача укладених за коментований період строкових трудових договорів та відповідних записів у трудовій книжці про укладення таких договорів. На переконання позивача такі дії Надвірнянського об`єднаного управління ПФУ в області є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем представлені всі необхідні документи для зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні періоду проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також таке зарахування передбачено законодавством. Як відзначив ОСОБА_1 архівна довідка від 01.10.2018 за №2/249583, видана Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації, свідчить про зарахування його у списки особового складу військової частини №92485 з 21.11.1977 по 11.11.1979, як військовослужбовця. Водночас, згідно архівної довідки, виданої у грудні 2018 року Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації за №2/271190, військова частина №92485 в період з 1977 по 1979 дислокувалась у м. Северодвинськ Архангельської області. Згідно постанови Ради Міністрів СССР від 03.01.1983 за №12 "Про внесення змін і доповнень в перелік районів Крайньої Півночі і місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, затверджений постановою Ради Міністрів СССР від 10.11.1967 за №1029", Архангельська область - Ненецкий автономний округ і місто Северодвинськ з територією, який знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Севередвинської міської Ради народних депутатів, відноситься до районів Крайньої Півночі. Таким чином, позивач вважає, що наявні всі правові підстави для зарахування до страхового стажу у пільговому обчислення періоду проходження ним військової служби з 14.11.1977 по 11.11.1979 із розрахунку один рік за один рік і шість місяців. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2019, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 24.04.2019 (а.с.34-36, 37-40). Відповідач у даному відзиві не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність. В обґрунтування власних аргументів про правомірність дій, вчинених органом пенсійного фонду, відповідач зазначив, що згідно пункту 5 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Починаючи з 01.03.1960 набув чинності Указ Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Відповідач посилаючись на підпункт "д" пункту 5 вище вказаного Указу відзначив, що працівникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах на термін п`ять років, надаються такі додаткові пільги, у вигляді зараховування один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії по старості і по інвалідності. Пільги, передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, за власною ініціативою і уклали строковий трудовий договір про роботу в цих районах. Таким чином, відповідач стверджує, що з 01.03.1960 по 01.01.1991 зараховується стаж у півтора кратному розмірі, за умови укладення строкових трудових договорів на відповідний термін, у всіх інших випадках, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі зараховується в одинарному розмірі. Враховуючи вищевказане та те, що служба в армії при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в пільговому обчисленні не зараховуються, відповідач вказує на відсутність підстав для зарахування позивачу до страхового стажу у пільговому обчисленні періоду проходження ним військової служби з 14.11.1977 по 11.11.1979 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі із розрахунку один рік за один рік і шість місяців. Окрім іншого, відповідач вказує на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, так як пенсія за віком йому призначена з 21.10.2010, а отже в даний період позивачу було відомо про порушення його прав. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши доводи адміністративного позову і відзиву на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 21.10.2010 перебуває на обліку у Надвірнянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров`я відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується протоколом №2323 від 19.11.2010 (а.с.39).

Згідно запису №2 у трудовій книжці позивача від 02.08.1977, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 04.11.1977 звільнений з посади медсестри приймального покою райтубдиспансеру в с. Кремінці, у зв`язку з призивом на військову службу в ряди Радянської армії (а.с.15-22).

Відповідно до архівної довідки від 01.10.2018 за №2/249583, виданої Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації, ОСОБА_1 зарахований у списки особового складу військової частини 92485 як військовослужбовець, з 21.11.1977 по 15.11.1979 (а.с.29).

Також в матеріалах справи міститься архівна довідка №2/271190, яка видана Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації у грудні 2018 року, про те, що військова частина 92485 в період з 1977 по 1979 дислокувалась у м. Северодвинськ Архангельської області (а.с.28).

Як з`ясовано судом із пояснень відповідача, та про що не заперечується позивачем, Надвірнянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області при призначенні у 2010 році ОСОБА_1 пенсії, враховано до його страхового стажу період проходження військової служби з 14.11.1977 по 11.11.1979 в одинарному розмірі.

Позивач, вважаючи, що період проходження ним військової служби з 14.11.1977 по 11.11.1979 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі повинен бути зарахований до страхового стажу у пільговому обчисленні, виходячи із розрахунку один рік за один рік і шість місяців, звернувся 22.02.2019 до Надвірнянського об`єднаного управління ПФУ в області із відповідною заявою (а.с.13).

Відповідач, в свою чергу, листом від 11.03.2019 за №47/Б-15 повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування у пільговому обчисленні до страхового стажу періоду проходження військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, оскільки служба в армії при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в пільговому обчисленні не зараховуються. Разом з тим, відповідач вказав, що пільгове обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проводиться з 01.03.1960 по 01.01.1991 у півтора кратному розмірі на підставі відповідних документів, за умови укладення строкових трудових договорів на відповідний термін (а.с.14).

Не погоджуючись із відмовою у зарахуванні до страхового стажу в пільговому обчисленні періоду проходження військової служби з 14.11.1977 по 11.11.1979 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі із розрахунку один рік за один рік і шість місяців, позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058).

Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІI від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІI)

Зі змісту статті 2 цього Закону, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Нормами частини 1 статті 52 даного Закону визначено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції на час призначення пенсії) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Як уже з`ясовано судом, ОСОБА_1 з 21.10.2010 призначено пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься протокол №2323 від 19.11.2010 (а.с.39).

За змістом абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац 3 частини 4 статті 24 вказаного Закону).

До стажу роботи відповідно до пункту "в" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, у трудовій книжці ОСОБА_1 від 02.08.1977 міститься запис про звільнення його 04.11.1997 з посади медсестри приймального покою райтубдиспансеру в с. Кремінці, у зв`язку із призивом на військову службу в ряди Радянської армії (а.с.16).

Окрім того, період проходження позивачем військової служби з 14.11.1977 по 15.11.1979 у м. Северодвинськ Архангельської області, підтверджується також архівною довідкою №2/249583 від 01.10.2018 та архівною довідкою №2/271190 (а.с.29).

Суд зазначає про відсутність спору між позивачем та відповідачем з приводу проходження останнім військової служби в даний період у м. Северодвинськ Архангельської області.

Однак, позивач вказує на протиправну відмову відповідача у зарахування до страхового стажу вказаного періоду проходження військової служби саме у півтора кратному розмірі, при цьому посилається на пункт 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058, в тому числі законодавство, яке передбачало пільги для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Досліджуючи такі доводи позивача та наведені обґрунтування щодо неправомірності зарахування органом пенсійного фонду до страхового стажу вказаного періоду в одинарному розмірі, суд вважає за необхідне відмітити слідуюче.

За правилами пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі , відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в умовах та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, на умовах укладених ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк більше 5-років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пункту 3 Постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців запроваджено з 01.03.1960.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених пунктом 5 вищезгаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР з п`яти до трьох років.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, визначений Постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Вказаним Переліком, Архангельську область - Ненецкий автономний округ і місто Северодвинськ з територією, який знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Севередвинської міської Ради народних депутатів, віднесено до складу районів Крайньої Півночі.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637. За період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі .

Вказані документи згідно з пунктом 2.7 коментованого Порядку додаються також до заяви про перерахунок пенсії, у випадках, які спричиняють, зокрема, збільшення розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637) згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, до 1 січня 1991 року повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 7 червня 2018 року (справа №173/637/17) і від 7 лютого 2018 року (справа №590/871/17).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте, суд вважає за необхідне відмітити, що слід відрізняти порядок та умови зарахування в пільговому обчисленні стажу для робітників, які переводились, направлялися або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, від умов зарахування в пільговому обчисленні стажу військовослужбовцям, які проходили військову службу у вказаних районах.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні норми стосовно зарахування до стажу часу проходження військової служби кореспондуються в абзаці 2 пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також - Закон №2011-XII).

Водночас, вказаного нормою Закону передбачено, що час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 (надалі по тексту - Постанова №393), прийнятою відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі по тексту також - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац 9 пункту 1 Постанови № 393).

Частиною 1 статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року "Про державні пенсії" визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей, здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року №590 (надалі - Постанова №590), Указами Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1945 року "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі", від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28.

Пунктом 6 Постанови №590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року №986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР "Про державні пенсії" затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (надалі по тексту також - Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР "Про державні пенсії".

Пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.

Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Аналогічна позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 грудня 2014 року (справа № 21-406а14), від 23 червня 2015 року (справа № 21-1000а15) та Вищим адміністративним судом України в рішенні від 31 жовтня 2017 року (справа №К/800/35329/17).

В той же час, як уже відмічалось судом, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058).

На момент проходження ОСОБА_1 військової служби в період з 14.11.1977 по 15.11.1979 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, був чинний Закон СРСР від 12.10.1967 за №1950-VII "Про загальний військовий обов`язок" (надалі по тексту також - Закон СРСР №1950-VII).

Відповідно до статті 4 Закон СРСР №1950-VII, Збройні Сили СРСР складаються з Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, прикордонних і внутрішніх військ.

Військова служба складається з дійсної військової служби і служби в запасі Збройних Сил СРСР (стаття 5 вказаного Закону).

За змістом статей 6, 8, 9 Закону СРСР №1950-VII громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а складаються в запасі - військовозобов`язаними.

Військовослужбовці та військовозобов`язані поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад.

Кожному військовослужбовцю і військовозобов`язаному присвоюється відповідне військове звання.

Згідно вимог статті 39 Закону СРСР №1950-VII військовослужбовці, які вислужили встановлені цим Законом терміни дійсної військової служби, звільняються з лав Збройних Сил СРСР в запас.

Час перебування громадян на військовій службі в рядах Збройних Сил СРСР зараховується в їхній трудовий стаж (стаття 78 вказаного Закону).

Суд констатує, що позивач призваний на дійсну військову службу зарахований як військовослужбовець у списки особового складу військової частини 92485, яка в період з 1977 по 1979 дислокувалась у м. Северодвинськ Архангельської області.

Згідно наказу командира військової частини 92485 від 15.11.1979 за №227, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу даної військової частини в запас.

Приписами частини 3 статті 81 Закону СРСР №1950-VII встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців та їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються відповідними законами, а також постановами Ради Міністрів СРСР.

Так, Радою Міністрів СРСР прийнято Постанову від 25 березня 1968рокк за №181 "Про зарахування солдатам, матросам, сержантам, старшинам і військовим будівельникам, звільненим у запас, періоду проходження дійсної строкової військової служби в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в стаж роботи, що дає право на отримання пільг, встановлених за роботу у цих місцевостях".

Вказаною Постановою Ради Міністрів СРСР №181 передбачено, що солдатам, матросам, сержантам, старшинам і військовим будівельникам, звільненим, починаючи з 1968 року, з військової служби в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, час їх дійсної строкової військової служби (служби в військово-будівельних загонах) в цих районах і місцевостях зараховується до стажу роботи, що дає право на отримання пільг, передбачених Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, якщо вони не пізніше трьох місяців після звільнення з військової служби надійшли на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

З наведеного слідує, що особливою умовою для зарахування періоду проходження дійсної строкової військової служби в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі , до стажу роботи, який дає право на отримання пільг встановлених за роботу у цих місцевостях, в тому числі обчислення такого періоду у півтора кратному розмірі, є працевлаштування, звільненого у запас військовослужбовця протягом трьох місяців після звільнення, на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі .

Дослідивши матеріали адміністративного позову, в тому числі копію трудової книжки позивача, судом встановлено, що ОСОБА_1 після проходження військової служби, 07.02.1980 прийнятий на роботу у Микулинецьку середню школу на посаду медичної сестри.

Виходячи із вказаного, можна дійти висновку про те, що позивач, після проходження військової служби повернувся на територію де проживав раніше до проходження такої служби і на протязі трьох місяців був працевлаштований у Микулинецьку середню школу.

Тобто, ОСОБА_1 не був працевлаштований протягом трьох місяців після звільнення з військової служби, на роботу в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, як цього вимагали положення Постанови Ради Міністрів СРСР №181, для можливості обчислення періоду його проходження військової служби у півтора кратному розмірі та зарахування даного періоду в такому розмірі до страхового стажу.

В загальному копія трудової книжки за весь період роботи позивача не містить будь яких записів про прийняття його на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження обставини працевлаштування його на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі , на протязі трьох місяців після звільнення з військової служби, після 15.11.1979.

Варто відзначити й те, що періоду проходження ОСОБА_1 військової служби (2 роки) не відповідає строку (3 роки), наявність якого може надавати право на отримання пільг, передбачених пунктом 5 вищезгаданого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для зарахування в пільговому обчисленні періоду проходження військової служби з 14.11.1977 по 11.11.1979 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, із розрахунку один рік за один рік і шість місяців до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Стосовно доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач просить відновити, як він вважає, порушене його права на належний розмір пенсії з дати її призначення 21.10.2010.

Відповідач стверджує, що так як ОСОБА_1 пенсію призначено в 2010 році, а отже позивачу було відомо про порушення його прав.

Проте, на підтвердження доводів про обізнаність позивача щодо неврахування його у пільговому обчисленні періоду проходження ним військової служби саме з жовтня 2010 року, після призначення пенсії, або в інший період поза межами строків звернення до суду, відповідач не навів будь яких обґрунтувань та не подав жодних доказів на підтвердження даної обставини і власних аргументів.

Відтак, у суду відсутні достатні і досвідні дані про не дотримання ОСОБА_1 строків звернення до адміністративного суду за позовом, вимоги якого вирішуються у даній справі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 768,40 гривень, підтвердженням чого є квитанція №22 від 05.04.2019 (а.с.3).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 .

Відповідач - Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 40386749), майдан Шевченка, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.