Рішення № 81687101, 06.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 травня 2019 року Справа № 280/20/19 ПР/280/18/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр.Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 35037170)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 13.12.2018 у виконавчому провадженні № 45733020 державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Петруніної Світлани Олегівни про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 17170,50 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний адміністративний позов 25.04.2019 передано судді Сіпаці А.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконанні у Вознесенівському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області знаходиться виконавче провадження №45733020 з примусового виконання виконавчого листа №2-637/2008 від 11.03.2008 року, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на у тримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 18.02.2008 року до досягнення дитиною повнолітнього віку. Зазначає, що 11.09.2018 року відповідачем був складений Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно з яким борг позивача зі сплати аліментів станом на 05.09.2018 становив 51 519,29 грн. 21.12.2018 року позивач сплатив борг по аліментам за виконавчим провадженням у розмірі 51519,29 грн. та 22.12.2018 року у телефонному режимі повідомив відповідача про сплату боргу проте, дізнався від останнього, що ним 13.12.2018 року було винесено постанову про накладення штрафу у сумі 17 170,50 грн., що становить 50% від суми заборгованості (34 341,00 грн.) за три роки. Позивач вважає постанову відповідача незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 26.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових справ та призначено судове засідання на 06.05.2019.

06.05.2019 (вх.№17833) на адресу суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зауважує на тому, що відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи скорочені строки розгляду зазначеної категорії справи суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та про можливість її розгляду на підставі наявних в ній документів.

06.05.2019 року позивач надав суду клопотання в якому просив суд розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судове засідання уповноваженого представника не направив, хоча про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Згідно ч. 1, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

За результатами розгляду судової справи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Хортицьким районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 2-637/2008 від 11.03.2008.

На підставі вказаного виконавчого документа Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрито ВП №45733020 від 09.12.2014 року

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів сума заборгованості станом на 05.09.2018 становила 51519,20 грн.

21.12.2018 боржником погашено борг на суму 51519,29 грн., згідно з квитанцією АТ «УкрСиббанк» №61.

В межах відкритого ВП №45733020 від 09.12.2014 року державним виконавцем Петруніною С.О. було винесено постанову про накладення штрафу від 13.12.2018, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17170,50 грн. (у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів).

Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 13.12.2018, оскільки вважає, що вона є незаконною та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.1 ст.71 Закону №1404-VIII, порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно із абз.3 ч.14 ст. 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018.

Разом з тим, згідно із ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до пункту другого рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України(щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів закріплений також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Правова позиція Верховним Судом України висловлена в постанові від 22.02.2017 у справі № 6-2705цс16, підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2014 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII введена лише у 2018 році, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

З урахуванням викладеного суд вважає, що підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке передбачено абзацом третім частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні, оскільки на момент виникнення заборгованості по сплаті аліментів така відповідальність чинним законодавством передбачена не була.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій при винесені оскаржуваної постанови, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу.

З даного приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано копію ордеру серії ЗП № 72080 від 30.11.2018 року на надання правової допомоги, Договір № 30/11 від 30.11.2018 року про надання правової допомоги, Додаткову угоду № 1 від 14.12.2018 року до Договору про надання правової допомоги, акт № 1 від 22.12.2018 року про надані послуги до Договору № 30/11 від 30.11.2018 року про надання правової допомоги, квитанцію № 1 від 22.11.2018 року до прибуткового касового ордеру про сплату 4000, 00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у справі найшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що клопотання в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,6,8,9,12,14,44,139,242-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 35037170) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Петруніної С.О. від 13 грудня 2018 року ВП №45733020 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 17170,50 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 35037170) судовий збір у сумі 704,80 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 35037170) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2019.

Суддя А.В. Сіпака