Рішення № 81687048, 03.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 травня 2019 року Справа № 280/4856/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_6

представника відповідача - Лисий А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), далі - позивач, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 27.04.2018 № № 0015351305, 0015361305, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.04.2018 № Ф-0015371305, рішення № 0015381305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів, або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалою суду від 12.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.2019.

Ухвалою суду від 10.01.2019 підготовче засідання було відкладено до 07.02.2019.

Ухвалою суду від 07.02.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.03.2019.

Ухвалою суду від 11.03.2019 провадження у справі зупинено до 03.04.2019 для надання часу для примирення.

Ухвалою суду від 03.04.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.04.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 03.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки віднесення позивачем до складу валових витрат вартості використаних паливно-мастильних матеріалів, вартості робіт по ремонту автомобілів, які використовуються позивачем у господарській діяльності, документально підтверджуються усіма необхідними первинними документами, та безпосередньо пов`язані із здійсненням господарської діяльності із надання послуг автомобільного вантажного транспорту. Беручи до уваги вищенаведене, висновки податкового органу щодо:

- заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016-2017 рік на 125073,98 грн., у тому числі за 2016р- на 62766,17 грн., за 2017р. - на 62307,80 грн.;

- заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017р. на загальну суму - 10422,83 грн., у тому числі за 2016р. - на 5230,51 грн., за 2017р. - на 5192,32 грн.;

- заниження за період 2016р.-2017 р. суму чистого доходу від підприємницької діяльності на суму 680065,58 грн., в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 149614,43 грн., в тому числі за 2016р. - на 76714, 21 грн., за 2017р. - на 72900,21 грн.;

є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві і відповіді на відзив та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути понесені витрати на сплату судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов. Зокрема зазначив, що висновки, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 03.04.2018 № 268/08-01-13-05/2587207157 та податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 № № 0015351305, 0015361305, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.04.2018 № Ф-0015371305, рішення № 0015381305 про застосування штрафних санкцій є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ФОП ОСОБА_2 безпідставно включено до складу валових витрат, витрати, які безпосередньо не пов`язані із отриманням доходів від здійснення діяльності з надання послуг автомобільного вантажного транспорту, через що:

- занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016-2017 рік на 125073,98 грн., у тому числі за 2016р- на 62766,17 грн., за 2017р. - на 62307,80 грн.;

- занижено суму утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017р. на загальну суму - 10422,83 грн., у тому числі за 2016р. - на 5230,51 грн., за 2017р. - на 5192,32 грн.;

- занижено за період 2016р.-2017 р. суму чистого доходу від підприємницької діяльності на суму 680065,58 грн., в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 149614,43 грн., в тому числі за 2016р. - на 76714, 21 грн., за 2017р. - на 72900,21 грн.

Таким чином, позивачем безпідставно завищено валові витрати за перевіряємий період, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб та, безпосередньо заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв`язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС України), у судовому засіданні 03.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з`ясував наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчому комітеті Запорізької міської ради зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець 16.12.2015 за № 21030000000085442, перебуває на податковому обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (відділення у Дніпровському районі) з 16.12.2015 за № 082815191549.

У період з 05.03.2018 по 27.03.2018, на підставі наказу № 553 від 20.02.2018 було проведено документальну планову виїзну перевірку. Термін проведення перевірки продовжувався згідно наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 20.03.2018 № 852. Про проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 повідомлений письмовим повідомленням № 147/946/14/08-01-13-05-09 від 22.02.2018, копія наказу на проведення перевірки отримано ним особисто 24.02.2018. Направлення на перевірку від 05.03.2018 пред`явлені особисто ОСОБА_3 (за довіреністю ФОП ОСОБА_2 № 259 від 02.03.2018) - 05.03.2018. Перевірку проведено за адресою АДРЕСА_2.

За результатами перевірки складено Акт від 03.04.2018 № 268/08-01-13-05/2587207157.

Висновками Акту перевірки від 03.04.2018 № 268/08-01-13-05/2587207157 встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 , вимог зокрема:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016-2017 рік на 125073,98 грн., у тому числі за 2016р- на 62766,17 грн., за 2017р. - на 62307,80 грн.;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017р. на загальну суму - 10422,83 грн., у тому числі за 2016р. - на 5230,51 грн., за 2017р. - на 5192,32 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено за період 2016р.-2017 р. суму чистого доходу від підприємницької діяльності на суму 680065,58 грн., в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 149614,43 грн., в тому числі за 2016р. - на 76714, 21 грн., за 2017р. - на 72900,21 грн.

На підставі Акту перевірки від 03.04.2018 № 268/08-01-13-05/2587207157 та виявлених порушень податковим органом 27.04.2018 прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0015351305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 156342,48 грн., у тому числі за основним платежем 125073,98 грн. та штрафними санкціями 31268,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0015361305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 13028,54 грн., у тому числі за основним платежем 10422,83 грн. та штрафними санкціями 2605,71 грн.;

- рішення № 0015381305, яким позивачу донараховано 149614,43 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у розмірі 22632,86 грн.;

- вимогу № Ф-0015371305 до позивача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 149614,43 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений статтею статті 177 Податкового кодексу України.

Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, за змістом якого до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З 01.01.2015 внесено зміни до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України відповідно до яких до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, за приписами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

За змістом підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність із надання послуг вантажного автомобільного перевезення, для здійснення якої використовував транспортні засоби, які належать позивачу на праві власності. Дана обставина сторонами спору не заперечувалась.

У Акті перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу валових витрат за 2016 р. витрати на ремонт автомобілів ДАФ та ремонт ходової автомобілів ДАФ на суму 63593 грн.: по контрагенту ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на суму 36926 грн. та контрагенту ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на суму 26667 грн. Такий висновок зроблений податковим органом у зв`язку із тим, що проведеним аналізом актів виконаних робіт з надання послуг з ремонтів транспортних засобів встановлено, що у зазначених документах не вказано детальний перелік робіт, які було здійснено при наданні послуги, також не надана інформація стосовно запасних частин, що були встановлені або замінені при виконанні ремонтних робіт. До перевірки не надано жодного акту списання запасних частин, які використані при здійсненні послуг по ремонту транспортних засобів. Виходячи з викладеного відповідачем встановлене безпідставне включення до складу валових витрат витрати в розмірі 63593 грн., які безпосередньо не пов`язані з отримання доходів від здійснення діяльності з наданням послуг автомобільного вантажного транспорту.

Аналогічним чином, податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу валових витрат за 2017 р. витрати на ремонт автомобілів ДАФ та ремонт ходової автомобілів ДАФ на суму 44741 грн.: по контрагенту ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Такий висновок зроблений податковим органом у зв`язку із тим, що проведеним аналізом актів виконаних робіт з надання послуг з ремонтів транспортних засобів встановлено, що у зазначених документах не вказано детальний перелік робіт, які було здійснено при наданні послуги, також не надана інформація стосовно запасних частин, що були встановлені або замінене ні при виконанні ремонтних робіт. До перевірки не надано жодного акту списання запасних частин, як використані при здійсненні послуг по ремонту транспортних засобів. Виходячи з викладеного відповідачем встановлене безпідставне включення до складу валових витрат витрати в розмірі 44741 грн., які безпосередньо не пов`язані з отримання доходів від здійснення діяльності з наданням послуг автомобільного вантажного транспорту.

Вирішуючи позовні вимоги у цій частині суд зазначає, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Судом встановлено, що позивачу згідно з актів здачі-прийняття робіт:

- від 27.04.2016 № ОУ-0196 проведено діагностику та ремонт паливної системи автомобіля ДАФ, реєстраційний НОМЕР_4 . Вартість робіт склала 1760,0 грн. (без ПДВ), 2112,0 грн. (з ПДВ);

- від 29.04.2016 № ОУ-0206/2 проведено діагностику та ремонт редуктора заднього моста автомобіля ДАФ, реєстраційний НОМЕР_4 . Вартість робіт склала 16666,67 грн. (без ПДВ), 20000 грн. (з ПДВ);

- від 19.05.2016 № 124 проведено монтаж, демонтаж, діагностику, ревізію коробки перемикання передач, моторного замідлювача (ретардера) автомобіля ДАФ, реєстраційний № 1344. Вартість виконаних робіт склала 12083,33 грн. (без ПДВ), 14500,0 грн. (з ПДВ);

- від 19.05.2016 № 125 проведено монтаж, демонтаж, діагностику, ревізію коробки перемикання передач, моторного замідлювача (ретардера) автомобіля ДАФ, реєстраційний № 4793. Вартість виконаних робіт склала 14583,33 грн. (без ПДВ), 17500,0 грн. (з ПДВ);

- від 20.05.2016 № ОУ-0230 проведено реставрацію реактивних тяг, ремонт гальмівних супортів, відновлення різьблення заднього моста автомобіля ДАФ, реєстраційний НОМЕР_5. Вартість робіт склала 18500,0 грн. (без ПДВ), 22200,0 грн. (з ПДВ);

- від 15.09.2017 № ОУ-0148 проведено ремонт передньої та середньої осі напівпричепа KRONE SDP 27. Вартість робіт склала 8108,33 грн. (без ПДВ), 9730,0 грн. (з ПДВ);

- від 20.10.2017 № ОУ-0181 проведено діагностику та ремонт коробки перемикання передач автомобіля ДАФ XF 95. Вартість робіт склала 9650,0 грн. (без ПДВ), 11580,0 грн. (з ПДВ);

- від 29.11.2017 № ОУ-0210 проведено діагностику ходової частини та ремонт переднього, заднього мостів автомобіля ДАФ, реєстраційний НОМЕР_5 . Вартість робіт склала 21291,66 грн. (без ПДВ), 25550,0 грн. (з ПДВ);

- від 13.12.2017 № ОУТ-0217 проведено капітальний ремонт ходової частини полупричепа KOGEL, реєстраційний НОМЕР_6 . Вартість робіт склала 13091,67 грн. (без ПДВ), 15710,0 грн. (з ПДВ).

Реальність здійснення операцій із ремонту автомобілів підтверджується актами здачі - прийняття робіт, договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), що містяться в матеріалах справи.

У цих документах наявна необхідна інформація для ідентифікації послуги ремонту транспортних засобів позивача, а саме в документах наявні: замовник та виконавець; дата замовлення послуги та дата виконання послуги; вартість послуги; марка та номер автомобіля «Замовника», який потребував ремонту; види проведених робіт; інформацію, щодо виконання робіт у повному обсязі, відсутності претензій між сторонами щодо об`єму, якості та термінам виконання робіт та інше.

Як пояснив представник позивача, за актами здачі-приймання робіт виконувались роботи пов`язані із відновленням працездатності зношених деталей, а також підтримання в належному робочому стані вузлів, систем та агрегатів автомобіля. Для цього, проводилась діагностика транспортного засобу із визначенням безпечних параметрів його використання, визначались вузли, які потребували ремонту. У наступному здійснювався демонтаж окремого вузла, агрегату, відновлення пошкоджених деталей, які мали сліди відпрацювання, фізичного зносу та не забезпечували надійної роботи окремого агрегату та автомобіля у цілому. Відновлення деталей відбувалось шляхом наварювання металу та подальшої проточки деталі до приведення її геометричних розмірів до стандартних параметрів деталі. У наступному, здійснювалось встановлення оновленої деталі на штатне місце, змащування вузла, налаштування його робочих параметрів, монтаж агрегату в цілому. При такому способі ремонту деталі, які мали певний термін експлуатації не списували, а нові, для заміни не використовувались.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та достовірно підтверджують реальність господарських операцій з надання послуг із буксировки автомобілів, у зв`язку із чим, податковим органом неправомірно зроблено висновок щодо безпідставного включено до складу валових витрат за 2016 р. витрат на ремонт автомобілів ДАФ та ремонт ходової автомобілів ДАФ на суму 63593 грн.: по контрагенту ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на суму 36926 грн. та контрагенту ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на суму 26667 грн. Аналогічним чином, неправомірним є висновок податкового органу щодо безпідставного включено до складу валових витрат за 2017 р. витрат на ремонт автомобілів ДАФ та ремонт ходової автомобілів ДАФ на суму 44741 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Крім цього, у Акті перевірки податковим органом встановлено, що в ході проведення перевірки первинних документів, розрахунків списання дизельного палива за 2016 р., банківських виписок по розрахунковим рахункам встановлено, що ФОП ОСОБА_2 віднесено до суми витрат вартість використаного пального на загальну суму 285107,97 грн., придбане у постачальників та списане відповідно первинних документів (подорожніх листів) за нормою вищою ніж встановлено чинним законодавством. Відповідно наданих до перевірки первинних документів, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_2 понаднормово списане дизельне пальне на загальну суму 285107,97 грн. (без урахування ПДВ) та повністю віднесено до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2016 р. Виходячи з викладеного відповідачем зроблено висновок про безпідставне включення до складу валових витрат за 2016 р. витрат в розмірі 285107,97 грн., яке виникло через понаднормове списання дизельного палива на загальну суму 285107,97 грн. (без урахування ПДВ) та повністю віднесено до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2016 р.

Аналогічним чином, податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу валових витрат за 2017 р. витрати віднесено до суми витрат вартість використаного пального на загальну суму 301413, 46 грн. придбане у постачальників та списане відповідно первинних документів (подорожніх листів) за нормою вищою ніж встановлено чинним законодавством. Відповідно наданих до перевірки первинних документів, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_2 понаднормово списане дизельне пальне на загальну суму 301413,46 грн. (без урахування ПДВ) та повністю віднесено до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2017 р. Виходячи з вище викладеного відповідачем зроблено висновок про безпідставне включення до складу валових витрат за 2017 р. витрати в розмірі 301413,46 грн., яке виникло через понаднормове списання дизельного палива на загальну суму 301413,46 грн. (без урахування ПДВ) та повністю віднесено до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2017 р.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган, приймаючи оскаржуване рішення, посилався на необхідність застосування при визначенні витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43.

Наказ № 43 не зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Держреєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду, якщо в них є одна або більше норм, які зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті й інші права, свободи та законні інтереси громадян; мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування,підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Водночас, якщо акт спрямований на організацію виконання рішень вищих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади і не має нових правових норм або містить інформацію персонального, оперативно-розпорядчого, рекомендаційного, роз`яснювального й інформаційного характеру, такий акт не підлягає реєстрації в Мін`юсті.

Наказ № 43 не був поданий на реєстрацію в Мін`юсті. Оскільки цей наказ не є нормативно-правовим актом, який поширюється на всі без винятків підприємства, які використовують автомобілі, а тому не має для суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб обов`язкової сили.

Представник відповідача з підстав застосування при проведенні перевірки наказу Міністерства транспорту України № 43 надав пояснення аналогічні, викладеним в Акті перевірки від 03.04.2018 № 268/08-01-13-05/2587207157 та відзиві на позовну заяву.

Також, заслуговує на увагу з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, відповідно до якої громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (ч.2 ст.128 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.128 Господарського кодексу України громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов`язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов`язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Оскільки відповідачем здійснювалась планова документальна виїзна перевірка фізичної особи-підприємця, а не підприємства, установи та організації (юридичної особи), то "Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" на нього не поширюються.

Внаслідок цього, застосування до позивача контролюючим органом норм вищенаведеного наказу Міністерства транспорту України є протиправним.

В статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вказано, що господарською діяльністю є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів підприємництва, що викладені в статті 44 ГК України, є самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що оскільки позивачем не завищено валові витрати, а такі підтверджено документально та безпосередньо пов`язані із здійсненням господарської діяльності, то суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу про заниження податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Звідси є й хибним посилання контролюючого органу про заниження позивачем суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню,

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 3416,18 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0015351305 від 27.04.2018.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0015361305 від 27.04.2018.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 27.04.2018 №Ф-0015371305 на суму 149614,43 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.04.2018 № 0015381305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3416,18 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2019.

Суддя А.В. Сіпака