Рішення № 81687046, 10.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2019 року 09 год. 40 хв.Справа № 280/875/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 8 від 11 січня 2019 року щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства; зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, починаючи з 22 грудня 2018 року (з дня звернення за пенсією).

В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на дострокове призначення пенсії за віком як матір, що виховала дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу з інвалідністю від народження, одночасно на 22.12.2018 (день подачі заяви) має страховий стаж більше 15 років та досягла віку 50 років. Стверджує, що наявність обставин, з якими законодавець пов`язує вникнення у позивача вказаного права підтверджуються належними доказами (довідками, висновками, трудовою книжкою, паспортом, тощо). Крім того, відповідно до відповіді на відзив (вх. №14217 від 09.04.2019) позивач зазначає, що відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 14.02.2019 у справі №216/2437/16-а, судом встановлено, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини-інваліда з дитинства повинна настати до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов`язковість визнання дитини інвалідом до 6 річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років. Також, відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Постанови №22-1, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

Ухвалою суду від 05 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/875/19. Призначено судове засідання на 27 березня 2019 року з викликом сторін.

27 березня 2019 року протокольною ухвалою відкладено розгляд справи до 10 квітня 2019 року.

10 квітня 2019 року представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, заяв та клопотань до суду не надав, прочас, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

01 квітня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №12812), в якому останній зазначає, що підстав для призначення позивачу дострокової пенсії немає у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують визнання її сина ОСОБА_2 інвалідом до досягнення ним шестирічного віку. Відповідно до медичного висновку №73 від 27.10.2000 ОСОБА_2 у віці десяти років вперше визнаний таким, що мав медичні показання для отримання допомоги як інвалід дитинства у віці до 16 років. Відтак позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача до суду надійшло клопотання вх. № 14288 від 10.04.2019 про розгляд справи у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

22 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про призначення пенсії за віком як матері дитини з інвалідністю відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

11 січня 2019 року відповідачем за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення №8 про відмову у призначенні пенсії згідно пунктів 2.17 та 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих визнання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом до досягнення ним шестирічного віку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено право на пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 3 частини першої вказанної статті право на призначення достроковї пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Згідно статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок 22-1) документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону);

Згідно із пунктом 2.18 Порядку № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Таким чином, з наведених норм права вбачається, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов`язковість визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 501/2838/16-а (провадження №К/9901/23238/18), у постанові від 14 лютого 2019 року у справі №216/2437/16-а (провадження №К/9901/20559/18).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла 50-ти річного віку, має загальний страховий стаж роботи 24 років 0 місяців 3 дні, що підтверджується роздруківкою з Підсистеми призначення та виплати пенсії, що надана відповідачем, та є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження від 08.06.1990 серії НОМЕР_1 , свідоцтво про смерть від 28.10.2014 серія НОМЕР_2 ).

На підтвердження факту визнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю з дитинства позивачем надано наступні документи, що досліджені у судовому засіданні:

- медичний висновок на дитину (підлітка-інваліда з дитинства у віці до 16 років) № 73 від 27.10.2000, що містить висновок лікарсько-консультативної комісії про право ОСОБА_2 на отримання соціальної пенсії як для дитини-інваліда, що видана комунальною установою «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер»,

- довідка лікарсько-консультаційної комісії № 1834 від 04.10.2002, що містить висновок лікарсько-консультативної комісії про право ОСОБА_2 на отримання соціальної пенсії як для дитини-інваліда, що видана комунальною установою «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер»,

- медичний висновок на дитину (підлітка-інваліда з дитинства у віці до 16 років) № 41 від 08.10.2002, що містить висновок лікарсько-консультативної комісії про право ОСОБА_2 на отримання соціальної пенсії як для дитини-інваліда, що видана комунальною установою «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер»

- медичний висновок на дитину (підлітка-інваліда з дитинства у віці до 16 років) № 58 від 29.10.2004, що містить висновок лікарсько-консультативної комісії про право ОСОБА_2 на отримання соціальної пенсії як для дитини-інваліда, що видана комунальною установою «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер»,

- довідка лікарсько-консультаційної комісії № 3516 від 29.10.2004р., що містить висновок лікарсько-консультативної комісії про право ОСОБА_2 на отримання соціальної пенсії як для дитини-інваліда, що видана комунальною установою «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер»,

- довідка лікарсько-консультаційної комісії (№1552 від 15.05.2006, що містить висновок лікарсько-консультативної комісії про право ОСОБА_2 на отримання соціальної пенсії як для дитини-інваліда, що видана комунальною установою «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер»,

- посвідченням одержувача допомоги - Пенсійне посвідчення НОМЕР_6 серії НОМЕР_3 , виданого 27.06.2007 на ім`я інваліда ОСОБА_2 ,

- посвідченням одержувача допомоги - Пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 , видане 26.05.2008 на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 інвалід II групи з дитинства,

- довідка до акту огляду МСЕК серії АД № 096484, відповідно до якої ОСОБА_2 за результатами огляду 22.05.2008 встановлена II група інвалідності із визначенням причини - інвалід з дитинства (інвалідність встановлена строком на один рік до 01.06.2009),

- довідка до акту огляду МСЕК серії АД № 116525, відповідно до якої ОСОБА_2 за результатами огляду 07.05.2009 повторно встановлена II група інвалідності із визначенням причини - інвалід з дитинства (інвалідність встановлена строком на один рік до 01.06.2010),

- довідка до акту огляду МСЕК серії АД № 139993, відповідно до якої ОСОБА_2 за результатами огляду 13.05.2010 повторно встановлена II група інвалідності із визначенням причини - інвалід з дитинства (інвалідність встановлена строком на один рік до 01.06.2011),

- довідка до акту огляду МСЕК серії АД № 161917, відповідно до якої ОСОБА_2 за результатами огляду 04.05.2011 повторно встановлена II група інвалідності із визначенням причини - інвалід з дитинства (інвалідність встановлена строком на один рік до 01.06.2012),

- лист № 3151 днв. від 26.07.2018 головного лікаря комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше за висновком лікарсько-консультативної комісії від 25.10.2000. мав медичні показання для отримання державної соціальної допомоги дітям-інвалідам з дитинства, тобто був визнаний дитиною-інвалідом до 16 років.

Як встановлено судом та підтверджено належними доказами, зазначені документи надавалися відповідачу разом із заявою про призначення пенсії.

Аналізуючи вказані норми закону, враховуючи, що позивачем було надано належні та допустимі докази, якими підтверджується, що ОСОБА_2 за медичними показаннями визнаний дитиною-інвалідом, досягнення позивачкою віку 50 років та з урахуванням достатнього страхового стажу позивача для призначення дострокової пенсії, суд приходить до висновку, що рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду Укрвїни м. Запоріжжя №8 від 11.01.2019 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, прийнято в порушення вимог норм чинного законодавства, а тому таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено належним чином правомірність рішення про відмову у призначенні пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 05.03.2019 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до винесення судом рішення у вказаній справі, наразі судовий збір в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з позивача на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

В той же час, згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя (69076, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25-а код ЄДРПОУ 41248943) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя №8 від 11 січня 2019 року щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в призначенні дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.

Зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, починаючи з 22 грудня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Присудити на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08 травня 2019 року.

Суддя Л.Я. Максименко