Рішення № 81686568, 15.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 р. Справа№200/1302/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, Управління) про визнання незаконним та скасування рішення від 11 січня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 05 жовтня 2018 року, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців період роботи в органах державної податкової служби з 25 серпня 1994 року по 25 травня 2018 року в загальній кількості 23 роки 09 місяців 01 день.

В обґрунтування позову зазначає, що у жовтні 2018 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», однак рішенням управління від 11 січня 2019 року було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки позивачу було присвоєне спеціальне звання, а тому положення Закону України «Про державну службу» не розповсюджуються.

Позивач вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення від 11 січня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 05 жовтня 2018 року, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців період роботи в органах державної податкової служби з 25 серпня 1994 року по 25 травня 2018 року в загальній кількості 23 роки 09 місяців 01 день.

Ухвалою суду від 29 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою суду від 28 лютого 2019 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07 березня 2019 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що у відповідності до положень Закону України «Про Державну службу» №889 - VІІІ, право на призначення пенсії згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 - ХІІ мають дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності Закону № №889 - VІІІ обіймають посади державних службовців та мають не менше 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» № 3723 - ХІІ та особи, які не день набрання чинності Закону України «Про Державну службу» №889 - VІІІ мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» № 3723 - ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 17 статті 3 Закону №889 - VІІІ визначено коло осіб на яких дія Закону № 3723 - ХІІ не поширюється, а саме осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, відповідач вважає, що спірні періоди, за які присвоєно спеціальне звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Ухвалою суду від 26 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15 квітня 2019 року.

11 квітня 2019 року на електрону адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Сторони, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином до суду не з`явились.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серія НОМЕР_2 ,

05 жовтня 2018 року позивач звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

До зазначеної заяви позивачем було надано: копію трудової книжки від 10.09.1978 р. НОМЕР_3, довідку про стаж державної служби, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.10.2018 р. № 539/05-99-05-21а, та від 03.10.2018 р. № 542/05-99-05-21а, копію паспорту НОМЕР_2 , копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Рішенням Управління від 11 січня 2019 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю спец стажу для призначено пенсії та роз`яснено про можливість призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена відмова мотивована тим, що періоди роботи з 19 вересня 1995 року по 25 травня 2018 року в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування яких було присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Отже періоди роботи з 25 серпня 1994 року по 18 вересня 1995 року зараховано до стажу роботи посадовій особі.

Прийняте відповідачем рішення позивач вважає незаконним, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який надає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон України №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей закон набув чинності 01.05.2016 р.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон України №3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. п. 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.

Зокрема, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно з ч. 18 ст. 37 Закону України №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У ст. 25 Закону України №3723-XII установлено категорії посад державних службовців.

Як вбачається з вищенаведеної правової норми, посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному ст. 25 Закону України №3723-XII відсутні.

Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише ст. 25 Закону України "Про державну службу", але й актами Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 р. затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон України №509-XII), а з 12.08.2012 Податковий кодекс України.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.1, 4 ст. 15 Закону №509-XII).

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам ст. 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Нормами абз. 1, 2 п. 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.05.2018 у справі К/9901/5405/17 (№351/1792/17). Колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», а тому рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 січня 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців період роботи в органах державної податкової служби з 25 серпня 1994 року по 25 травня 2018 року в загальній кількості 23 роки 09 місяців 01 день є похідними, а тому також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,4 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1246184951.1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 січня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 05 жовтня 2018 року, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців період роботи в органах державної податкової служби з 25 серпня 1994 року по 25 травня 2018 року в загальній кількості 23 роки 09 місяців 01 день.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім ) гривень 40 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 15 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.