Рішення № 81686187, 03.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року Справа № 160/1573/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 лютого 2018 року по 31 липня 2018 року на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 7-280-с від 29 серпня 2018 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 7-280-с від 29 серпня 2018 року за період з 01 лютого 2018 року по 31 липня 2018 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати неправомірною невиплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахованої суми заборгованості, яка утворилася в результаті перерахунку довічного грошового утримання за період серпень-вересень 2018 року у сумі 5132,16 гривень, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити заборгованість у сумі 5132 гривень 16 копійок;

- стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 768 гривень.

22.02.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

- копії додатків до позовної заяви для інших учасників справи;

- документи що підтверджують особу, а саме копії сторінок паспорту громадянина України..

15.03.2019 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача на виконання ухвали суду від 22.02.2019 року по справі № 160/1573/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Також ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року провадження по справі № 160/1573/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №200/865/19 (провадження №Пз/9901/2/19).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 23.04.2019 року, відповідач заперечує проти позову та вважає позовні вимоги такими, що суперечать чинному законодавству України.

В обґрунтування своєї позиції вказав, що органом Пенсійного фонду України, з урахуванням п.4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі - Порядок №3-1), здійснено перерахунок з 01 серпня 2018 року. Нараховано 5132, 26 грн., але не виплачено. Відповідач зазначає, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII набрав чинності 22.07.2018.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року провадження по справі № 160/1573/19 поновлено.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно із Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до довідки №7-280-с від 29.08.2018 року, виданої ОСОБА_1 апеляційним судом Дніпропетровської області, станом на січень 2018 року суддівська винагорода судді, який працює на відповідній посаді в апеляційному суді Дніпропетровської області, складає 32 626,37 грн., з яких: оклад - 19 382,00 грн.; доплата за вислугу років (60%) - 11 629,20 грн. та крім суддівської винагороди щорічно, працюючим суддям, відповідно до ст. 136 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-YIII «Про судоустрій і статус суддів» надається, допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу; в 2018 році - 19382 грн. 1/12 допомоги на оздоровлення складає 1615 грн. 17 коп..

Позивач 29.08.2018 року звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 лютого 2018 року.

Листом №К 18190-18 від 26.11.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проведено з 01.08.2018 року на підставі особистої заяви від 29.08.218 року та довідки № 7-280-С від 29.08.2018 року станом на січень 2018 року, виданої Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (далі - Закон України "Про судоустрій і статус суддів") цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з ч.ч.4 та 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

21 липня 2018 року опубліковано Закон України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", яким внесено зміни до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слово та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".

Отже, дію цього Закону поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме: починаючи з 01 січня 2017 року. З огляду на що, в даних правовідносинах, безпідставним є посилання відповідача щодо норм статті 58 Конституції України, в частині положень про дію закону в часі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

З огляду на викладене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762,00 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є обставиною, що обумовлює необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Крім того, слід зазначити про помилковість трактування відповідачем та, як наслідок визначення періоду за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання, пункту 4 ІІ Розділу Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 № 3-1.

Відповідно до цього пункту передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тобто, положення вказаного нормативного акту визначає період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом за який може бути здійснений такий перерахунок. Слід наголосити, що дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку, не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набув право на такий перерахунок.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №К 18190-18 від 26.11.2018 року встановлено, що відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці лише з 01.08.2018 року.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 762,00 грн., саме з 01.08.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

В своєму позові ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати відповідача здійснити з 01 лютого 2018 року перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-280-с від 29.08.2018 року та визнати неправомірною невиплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахованої суми заборгованості, яка утворилася в результаті перерахунку довічного грошового утримання за період серпень-вересень 2018 року у сумі 5132, 16 гривень.

Статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, невиплата позивачеві щомісячного довічного грошового утримання у більшому розмірі з 01.02.2018, у розумінні "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та за практикою Європейського Суду з прав людини, становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.

Посилання відповідача на відсутність порядку виплати заборгованості з нарахованої пенсії, не відповідають вимогам чинного законодавства, що суперечить статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що суддівська винагорода регулюється виключно Законом № 2453-VI, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості суддям у відставці, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії).

Тобто, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від асигнувань на виплату таких коштів.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином у відповідача відсутні підстави для невиплати заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці позивачу, яка виникла у зв`язку з перерахунком такого утримання за період серпень-вересень 2018 року.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2018 року по 31.07.2018 та зобов`язати відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2018 по 31.07.2018 та виплатити заборгованість.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 0041836005 від 18.02.2019 року.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 лютого 2018 року по 31 липня 2018 року на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 7-280-с від 29 серпня 2018 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 7-280-с від 29 серпня 2018 року за період з 01 лютого 2018 року по 31 липня 2018 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною невиплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахованої суми заборгованості, яка утворилася в результаті перерахунку довічного грошового утримання за період серпень-вересень 2018 року у сумі 5132,16 гривень, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість у сумі 5132 гривень 16 копійок;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський