Ухвала суду № 81686098, 11.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотань

11 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1166/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін та про проведення засідання в режимі відеоконфернції в адміністративній справі за позовом Приватної фірми «Нессе-Україна» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Нессе-Україна» (далі - позивач) звернулася з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасувати рішення про визначення коду товару: № KT-UA100110-0182-2018 від 09.01.2019; № KT-UA100110-0183-2018 від 09.01.2019; № KT-UA100110-0186-2018 від 30.01.2019.

Ухвалою від 23.04.2019 року провадження у справі було відкрито та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.05.2019 року від відповідача на адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін обґрунтовано наступним.

У справі є значний обсяг документів, що потребує дослідження та є необхідність заслухати думку сторін.

Справи, рішення по яких в подальшому призводить до повернення коштів з державного бюджету, потребують ретельного контролю з боку Київської міської митниці ДФС, як суб`єкта владних повноважень, що фінансується з державного бюджету України.

Конституційний суд в рішенні від 12.04.2012 № 9-рп/2012 встановив, що право на доступ до правосуддя охоплює можливість особи не лише ініціювати судовий розгляд, а й брати безпосередньо участь у процесі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Кєроярві проти Фінляндії» від 19.07.1995 та «Мантованелі проти Франції» від 18.03.1997 наголошував: «суттєво те, що сторони могли належним чином брати участь у провадженні перед «судовим органом» з метою належного дотримання принципу змагальності, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Таким чином, відповідач вважає, що розгляд справи в спрощеному порядку з викликом сторін є необхідною умовою дотримання принципу змагальності та рівності сторін перед судом.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частина сьома статті 262 КАС України передбачає, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідачем клопотання подано у визначений законодавством строк.

Разом з тим, подане відповідачем клопотання не містить жодних конкретних обґрунтувань щодо необхідності проведення судового засідання з викликом сторін.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на «значний обсяг документів» у справі, оскільки це є суб`єктивне оціночне судження представника відповідача, що не має визначального впливу на визначення характеру спірних правовідносин.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача щодо необхідності контролю за справою з його боку, оскільки Київська міська митниця ДФС не наділена повноваженнями контролю за судовими справами, в яких вона виступає учасником, натомість відповідач зобов`язаний належним чином користуватись наданими йому процесуальними правами та дотримуватись процесуальних обов`язків.

Щодо дотримання судом принципу змагальності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд зазначає наступне.

Приписами статті 8 КАС України визначено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Вказаний принцип полягає в наданні сторонам таких процесуальних можливостей представництва своїх інтересів, що не ставлять одну з сторін в суттєво невигідне становище відносно іншої.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності стосується активної поведінки зацікавлених осіб, що беруть участь у справі. Йдеться про реалізацію їхніх матеріальних і процесуальних прав задля впливу на результат розгляду та вирішення справи в межах адміністративного процесу з метою захисту законних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини розглядає принцип змагальності в сенсі, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (§ 63 рішення у справі «Руіз-Матеос проти Іспанії»). Додатково в практиці Європейського суду з прав людини йдеться про те, що одним із складників справедливого судового розгляду є право на змагальне провадження, коли кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (§ 31 рішення у справі «Лобо Мачадо проти Португалії», § 24 рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії», §§ 23, 33 рішення у справі «Фермьойлєн проти Бєльгії»).

Водночас, положеннями статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому, здійснення розгляду справи в тій чи іншій процесуальній формі передбаченій Законом не може свідчити про недотримання будь-яких основних засад адміністративного судочинства, що в свою чергу означає, що розгляд справи без виклику осіб у передбачених процесуальним Законом випадках не обмежує можливості учасників справи належним чином представляти свої інтереси перед судом.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною дев`ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Зазначені положення кореспондуються з приписам статті 162 КАС України, відповідно до яких, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; відзив, зокрема, повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права та перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Таким чином, пояснення представників сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справи незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем не наведено у клопотанні переконливих доводів, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а відтак не підлягає до задоволення і клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції.

Керуючись статтями 12, 72, 79, 162, 248, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Київської міської митниці ДФС про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін в адміністративній справі за позовом Приватної фірми «Нессе-Україна» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, - відмовити.

В задоволенні клопотання Київської міської митниці ДФС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в адміністративній справі за позовом Приватної фірми «Нессе-Україна» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

Суддя Ф.А. Волдінер